Постанова № 75717114, 31.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8217/17 Провадження № 22-ц/795/575/2018 Головуючий у I інстанції - Маслюк Н. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Губар В.С., Шитченко Н.В.,

із секретарями: Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»,

відповідач: ОСОБА_2,

представник позивача: Ігнатенко Наталія Володимирівна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2018 року (повний текст рішення складено 12 березня 2018 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ТОВ фірма «ТехНова» звернулась з позовом, у якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за отримані послуги з теплопостачання в сумі 5 118,67 грн за період з 01.11.2015 по 01.05.2017. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем надавались боржнику послуги з опалення житлової площі і підігріву води, але плату за отримані послуги остання своєчасно не вносила, в результаті чого виникла зазначена заборгованість.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «ТехНова» 5 118, 66 грн заборгованості за послуги з теплопостачання; у задоволенні решти вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при розрахунку заборгованості позивачем не були враховані сплачені відповідачкою у спірний період суми коштів, а саме - 924,11 грн, 1 000 грн, 1 500 грн, 1 212 грн, 104,59 грн, 1 060,90 грн та 90,12 грн.

Заявниця вказує, що судом встановлено, що вона є власницею квартири з 17.11.2015, а тому обов'язок оплати послуг виникає у неї саме з 17.11.2015, а не з 01.11.2015, як вказував позивач.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Ігнатенко Н.В., яка наголошувала на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ фірма «ТехНова», суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростували нараховану позивачем суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання, яка згідно наданого розрахунку становить 5 118,66 грн.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири під АДРЕСА_1, та споживачем послуг з теплопостачання, виконавцем яких є ТОВ фірма «ТехНова».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 24-25) квартира під АДРЕСА_1 24.04.2008 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2008, а 17.11.2015 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.05.2004.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2013 у цивільній справі № 750/2885/13-ц провадження № 2/750/1226/13, розірвано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23.04.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. за реєстровим номером 4204. Дане рішення набрало законної сили 27.05.2013.

Відповідно до приписів ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, з 27.05.2013, тобто з моменту набрання законної сили вищевказаним рішенням суду, право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру припинилося, а ОСОБА_2 стала власницею квартири АДРЕСА_1. Факт реєстрації права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 тільки 17.11.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не впливає на момент виникнення у неї права власності за рішенням суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок оплати послуг виникає у відповідачки з 17.11.2015, а не з 01.11.2015, як зазначено позивачем.

У зв'язку з нерегулярною оплатою ОСОБА_2 за надані послуги з теплопостачання за період з 01.11.2015 по 01.05.2017 виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 5 118,66 грн і яку відповідачка не погашає, посилаючись на невірний розрахунок вказаної заборгованості через неврахування сплачених нею сум.

За рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «ТехНова» заборгованість за теплопостачання у сумі 9176,56 грн за період з 01.11.2011 по 30.11.2014.

Отже між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальними умовами виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За правилами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків споживач, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (п. 18).

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20).

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що при розрахунку заборгованості за спірний період позивачем не були включені сплачені відповідачкою у даний період суми коштів, а саме - 924,11 грн, 1 000 грн, 1 500 грн, 1 212 грн, 104,59 грн, 1 060,90 грн та 90,12 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.8 гл. 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою КМУ від 21.01.2004 № 22, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Оскільки власницею квартири ОСОБА_2 стала з 27.05.2013, а не з 17.11.2015, як наголошувала остання, правомірним є зарахування позивачем суми 924,11 грн як проплати за жовтень 2015 року.

У дублікаті квитанції № 0.0.763452058.1 від 13.05.2017 на суму 1 212 грн періодом оплати зазначено травень 2017 року (а.с. 40). Згідно розрахунку позивача послуги з опалення не надавались і нарахувань за травень 2017 року не було. Таким чином вказана сума правомірно була спрямована позивачем на погашення заборгованості за березень, квітень та жовтень 2015 року.

Згідно дублікату квитанції № 0.0.609061226.1 від 30.08.2016 на суму 1 000 грн (а.с. 39) періодом оплати зазначено квітень 2014 року. Як зазначалось вище судовим рішенням від 04.03.2015 із ОСОБА_2 вже стягнуто заборгованість за період з 01.11.2011 по 30.11.2014. Таким чином, вказана сума була правомірно спрямована позивачем на погашення заборгованості за грудень 2014 року та січень 2015 року.

Згідно дублікату квитанції № 0.0.636579306.1 від 19.10.2016 на суму 1 500 грн (а.с. 41) періодом оплати зазначено вересень 2016 року. Згідно розрахунку позивача послуги з опалення не надавались і нарахувань за вересень 2016 року не було. Таким чином вказана сума правомірно була спрямована позивачем на погашення заборгованості за січень, лютий та березень 2015 року.

Суми 104,59 грн та 1060,90 грн за поясненнями представника позивача у судовому засіданні апеляційного суду були зазначені у листі-розрахунку заборгованості, що додавався до позову, помилково (а.с. 4). Після проведення звірки по оплатам та уточнення розрахунку ці суми у подальших розрахунках відсутні. Відповідачкою, будь-яких доказів на підтвердження сплати вказаних сум ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.

Також голослівними є посилання на неврахування проплати в сумі 90,12 грн, які ніби то були сплачені ОСОБА_2 в банкоматі, за відсутності відповідних доказів.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що заявлені ТОВ фірма «ТехНова» вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та не спростовані належними та допустити доказами.

Отже, виходячи з презумпції обов'язку споживача сплачувати за надані виконавцем житлово-комунальні послуги, враховуючи відсутність належних, допустимих та достовірних доказів на спростування наявності спірної заборгованості у відповідачки, колегія суддів вважає, що заявлені ТОВ фірма «ТехНова» вимоги є законними і ґрунтуються на матеріалах справи та погоджується з висновком районного суду про необхідність стягнення з останньої боргу за надані ТОВ фірма «ТехНова» послуги з теплопостачання, який становить 5 118,66 грн.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2018 року - без змін.

Ухвалою судді Апеляційного суду Чернігівської області від 08.05.2018 ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за апеляційний розгляд її апеляційної скарги, у зв'язку з чим з останньої підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 2 400 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави 2 400 (дві тисячі чотириста) грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: