Рішення № 7571651, 13.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 січня 2010 р. Справа 2/15-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Класбуд", вул. Ювілейна, 2а, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23301

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажінбудремсервіс", вул. Київська, 18, кв. 135, м. Вишгород, Вищгородський р-н, Київська обл., 07300

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про стягнення 642 873,24 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Конашков О.В. адвокат, ОСОБА_3 - за довіреністю;

відповідача-1: не з"явився;

відповідача-2: не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажінбудремсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класбуд" 642873,24 грн. заборгованості, в тому рахунку 132263,42 грн. - основного боргу, 482761,48 грн. - пені, 20206,44 грн. - індексу інфляції, 4641,90 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору постачання товарів №253-08/08 від 27.08.2008 року та стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3000,00 грн. за договором поруки № 27/08-08 від 27.08.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.01.2010 р.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з"явились, витребуваних ухвалою суду від 17.12.2009 року документів не надали. При цьому, ухвалу про порушення провадження у справі від 17 грудня 2009 року було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією на їхні юридичні адреси.

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/15-10, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення НОМЕР_3 від 25.12.2009 року, яке міститься в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Класбуд»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс»(покупець) укладено договір постачання товару № 253-08/08, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується на умовах та в порядку, визначених цим договором поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.3. договору кількість, асортимент кожної партії товару визначається в супроводжуючих документах (накладних), підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід"ємною частиною цього договору.

Так, згідно видаткової накладної № 221 від 24.09.2008 р. на суму 2534,40 грн. та видаткової накладної № 210 від 01.10.2008 р. на суму 129729,02 грн., а всього по обох видаткових накладних позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 132263,42 грн.

Відповідно до пункту 2.3. договору покупець здійснює розрахунок з постачальником протягом десяти банківських днів з дня отримання товару.

Однак в порушення зазначених умов договору відповідач-1 не здійснив оплати за поставлений товар, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 132263,42 грн.

В рахунок забезпечення виконання зобов"язань за договором постачання товарів №253-08/08 від 27.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Класбуд»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 27 серпня 2008 року було укладено договір поруки № 27/08-08, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором та діючим в Україні законодавством, ФОП ОСОБА_1 зобов'язується перед кредитором субсидіарно від повідати за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс»за договором постачання товарів № 253-08/08 від 27.08.2008р. у таких розмірах: при наявності заборгованості до 50000,00 гривень у розмірі 1000,00 гривень; при наявності заборгованості до 100000,00 гривень у розмірі 2000,00 гривень; при наявності заборгованості 100000,00 гривень і більше у розмірі 3000,00 гривень.

25 серпня 2009 року у зв"язку із невиконання відповідачем-1 своїх зобов"язань за договором постачання товарів №253-08/08 від 27.08.2008 року позивач надіслав відповідачу-2 повідомлення № 01/16-04, в якому вимагав сплатити 3000,00 грн. Однак, вказана вимога була залишення без задоволення.

За вказаних вище обставин, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №253-08/08 від 27.08.2008 року є договором поставки .

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару відповідачу-1 належним чином, доказом чого є підписані сторонами видаткові накладні № 221 від 24.09.2008 р. на суму 2534,40 грн., № 210 від 01.10.2008 р. на суму 129729,02 грн. та відповідна довіреність на отримання товару.

Однак, відповідач-1 не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 132263,42 грн. за несвоєчасну оплату поставленого товару, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем-1 вказаної суми боргу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 132263,42 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем-1 взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 482761,48 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 5.3. договору визначено, що за невиконання покупцем строків оплати, передбачених пунктом 2.3. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 482761,48 грн. - пені заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 20206,44 грн. - індексу інфляції та 4641,90 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 4641,90 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

При цьому, суд не погоджується із розрахунком позивача 20206,44 грн. - індексу інфляції. Провівши перерахунок інфляційних втрат судом отримано 20302,72 грн. - інфляційних втрат. Так як отримані в результаті перерахунку судом суми індексу інфляції є більшими від тих, які заявлено позивачем, позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню саме у вказаній сумі - 20206,44 грн., оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, виконання зобов'язання забезпечено також порукою.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача-2 3000,00 грн. за договором поруки № 27/08-08 від 27.08.2008 року, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається із п.1.1. договору поруки № 27/08-08 від 27.08.2008 року, відповідач-2 субсидіарно від повідає за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс»за договором постачання товарів № 253-08/08 від 27.08.2008р. у розмірі 3000,00 гривень при наявності заборгованості 100000,00 гривень і більше.

Таким чином, враховуючи той факт, що ТОВ «Ажінбудремсервіс»не виконало взяті на себе зобов'язання за договором постачання товарів № 253-08/08 від 27.08.2008р. по оплаті товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 3000,00 грн. заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки фактично відповідають матеріалам справи.

Також, як свідчать матеріали справи, у зв"язку з неправомірними діями відповідачів позивач змушений був звернутись до адвоката за наданням юридичних послуг.

Так, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 60000,00 грн. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.12.2009 року між ТОВ «Класбуд»та адвокатом Конашковим О.В. укладено договір № 74 про надання юридичиних послуг, відповідно до умов якого позивачу був наданий ряд послуг правового характеру.

Підтвердженням того, що представник позивача Конашков О.В. по даній справі має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 557, видане Вінницькою обласною КДКА 29.10.2007 року.

За надання юридичних послуг з питань, передбачених договором позивач сплатив виконавцю гонорар в сумі 60000,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 176 від 14.12.2009 р., з якого вбачається, що від ТОВ «Класбуд»прийнято грошові кошти в сумі 60000,00 грн. за надання адвокатських послуг.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак, при цьому суд звертає увагу на п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

При цьому, всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 17.12.2009 року відповідачі не подали до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідачів відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 553, 554, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажінбудремсервіс", вул. Київська, 18, кв. 135, м. Вишгород, Вищгородський р-н, Київська обл., 07300 (ідентифікаційний код - 32445893, п/р 26000301330818 в Промінвестбанк м. Вишгород, МФО-321143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класбуд", вул. Ювілейна, 2а, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23301 (ідентифікаційний номер - 35558870, п/р 2600035076 в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО-302623) 132263,42 грн. - основного боргу, 482761,48 грн. пені, 20206,44 грн. індексу інфляції, 4641,90 грн. - 3% річних, 6382,07 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000,00 грн. - відшкодування витрати на оплату послуг адвоката.

3. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класбуд", вул. Ювілейна, 2а, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23301 (ідентифікаційний номер - 35558870, п/р 2600035076 в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО-302623) 3000,00 грн. - боргу, 46,66 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 січня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Класбуд", вул. Ювілейна, 2а, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23301

3 - відповідачу-1 - ТОВ "Ажінбудремсервіс", вул. Київська, 18, кв. 135, м. Вишгород, Вищгородський р-н, Київська обл., 07300

4 - відповідачу-2 - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_2