Постанова № 75715779, 02.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 759/11329/16-ц

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5950/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ул'яновської О.В., у цивільній справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») Славкіна М.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначила, що 13.07.2011 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №337/2011, згідно умов якого банк надав відповідачу грошові кошти для придбання транспортного засобу в розмірі 143 338 грн., терміном повернення до 13.07.2013 під 20,00% річних. ОСОБА_1 порушила свої зобов'язання, внаслідок чого по вказаному кредитному договору утворилася заборгованість. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №337/2011 від 13.07.2011 в сумі 63542 грн. 68 коп.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №337/2011 від 13.07.2011 у розмірі 63 542 грн. 68 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. Зазначає, що кредитним договором встановлено строк повернення кредиту до 13.07.2013. З позовом до суду ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося лише в серпні 2016 року, тобто зі спливом позовної давності. При цьому, обставини, які були б підставою для переривання строків позовної давності, відсутні. Таким чином, у суду були відсутні підстави для стягнення з неї суми заборгованості. Також, зазначає, що договором встановлено непомірно високу неустойку, такі положення договору є несправедливими відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що останній платіж за кредитним договором було вчинено ОСОБА_1 06 грудня 2013 року. Такі дії свідчать про прийняття нею зобов'язань. Тому, саме з цього дня підлягає обрахуванню позовна давність. З позовом до суду ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося в межах позовної давності.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження (а.с.99).

Справу розглянуто в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

13.07.2011 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №337/2011, згідно якого банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 143 338 грн. на придбання транспортного засобу марки «Mitsubishi Outlander 2.4», 2011 року випуску (а.с.11-18).

Відповідно до п. 1.4 Договору, процентна ставка встановлена на рівні 20,00 % річних, дата сплати заборгованості по кредиту встановлена 20 числа кожного місяця.

Відповідно п. 4.3 Договору, у випадку прострочення позичальником виконання грошових зобов'язань, про які йдеться в п. 3.3.2 Загальної частини договору, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань (а саме неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії та обслуговування кредиту), строк виконання яких настав і які не були виконанні на день прострочення, за кожний день, коли мало місце таке прострочення. Ставка, яка застосовується для обчислені пені, зазначена в п. 13 спеціальної частини договору. Банк може використати право на застосуванні пені, починаючи з наступного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, а якщо така дата порушення припадає на вихідний, святковий або не робочий, то рахуючи з першого робочого дня, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем, та закінчуючи днем, що передує даті повного виконання всіх прострочених грошових зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.07.2011 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу №337/2011/S-1, на підставі якого банку було передано в заставу автомобіль марки «Mitsubishi Outlander 2.4», 2011 року випуску (а.с.20-23).

ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків становить 63 542 грн. 68 коп., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі 15 294 грн. 39 коп.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 8 238 грн. 29 коп.; неустойка за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 40 010 грн. 00 коп. (а.с.9).

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» та стягнув із ОСОБА_1 заявлену заборгованість у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі ОСОБА_1 не заперечувалась.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що положення кредитного договору, якими встановлено розмір неустойки є несправедливими відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідні положення не оспорювалися, недійсними судом не визнавалися.

Також, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на сплив позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до умов кредитного договору кінцевим строком погашення заборгованості визначено сторонами до 13.07.2013.

Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитним договором було вчинено ОСОБА_1 06 грудня 2013 року: 2 373,85 грн. було зараховано банком в погашення кредиту та 626,15 грн. - в погашення процентів (а.с.9).

Вказані обставини свідчать про визнання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що є підставою для переривання строку позовної давності за вимогами ПАТ «ВіЕйБі Банк».

З позовом до суду ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося 12 серпня 2016 року, тобто, в межах позовної давності.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розмір неустойки - 40 010 грн. значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту - 15 294 грн. 39 коп. та процентам - 8 238 грн. 29 коп. та помилково не застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та положень ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Оскільки нарахована пеня значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає за можливе зменшити її до розміру заборгованості по тілу кредиту та процентами, тобто до 23 532,68 грн.

Відповідно, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №337/2011 від 13.07.2011 у розмірі 47 065,36 грн., з яких: 15 294,39 грн. - заборгованість по кредиту, 8 238,29 грн. - заборгованість по процентам, 23 532,68 грн. - пеня.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року підлягає зміні з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення суду першої інстанції в новій редакції.

Крім того, суд припустився помилки, визначаючи розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1

Так, відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи убачається, що позов пред'явлено 17.08.2016 року (а.с.1).

Відповідно до вимог Закону України &quзб;Про судовий збір&q?то; ставки судового збору в Україні в 2016 році справлялись у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року. Згідно вимог ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016

становила 1378 грн. За подання позовної заяви майнового характеру позивач як юридична особа повинен був сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1 378 грн. В той же час, фізична особа повинна була б сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн. Позивачем при поданні позову до суду судовий збір сплачено не було.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд повинен був стягнути з відповідача судовий збір за ставкою, встановленою для фізичних осіб.

Оскільки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку змінюється, а саме зменьшується загальна сума заборгованності, яка підлягає стягненню з відповідача, коллегія суддів вважає за необхідне також зменьшити суму судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави, відповідно до вимог Закону України &q?ня;Про судовий збір&q?зо; в редакції, яка була чинна на часпред'явлення позову.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-382, 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року змінити.

Зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором №337/2011 від 13.07.2011, з 40 010,00 грн. до 23 532,68 грн., у зв'язку з чим зменшити загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню, з 63 542, 68 грн. до 47 065,36 грн.

Абзац другий резолютивної частини рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року викласти в новій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ: 19017842) заборгованість за кредитним договором №337/2011 від 13.07.2011 у розмірі 47 065,36 грн., з яких: 15 294,39 грн. - заборгованість по кредиту, 8 238,29 грн. - заборгованість по процентам, 23 532,68 грн. - пеня.

Зменшити суду судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави з 1600 грн. до 551,20 грн.

У зв'язку з цим абзац третій резолютивної частини рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року викласти в новій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль