Постанова № 75715748, 02.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №754/6531/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6082/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Журавська О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача: Прокопчук Н.О.

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.,

при секретарі: Сербін Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Преміум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, який уточнював протягом розгляду справи в частині визначення розміру заборгованості. Зазначав, що 26.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 800 000,00 грн. з кінцевою датою погашення 25.04.2014 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами із розрахунку 24,5 % річних. 20.06.2013 р. між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно умов якої сума кредитування збільшилася та склала 1 000 000,00 грн. Посилаючись на те, що у порушення умов договору ОСОБА_3 своїх зобов'язань належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, яку він добровільно не погасив, позивач просив стягнути з відповідача суму виниклої станом на 20.11.2017 року заборгованості у загальному розмірі 1 637 061,26 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.05.2018 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Преміум» суму заборгованості за кредитним договором № 8/КЛ/13 від 26.04.2013 р. в розмірі 1 507 061, 26 грн. та судовий збір в розмірі 24 555, 92 грн.

В задоволені позову в інший частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за прострочені проценти в розмірі 65 988, 28 грн. та пені за прострочений кредит в розмірі 252 820, 49 грн. та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та не урахування визнання відповідачем позовних вимог стосовно стягнення заборгованості по кредиту та процентам, фактичного погашення відповідачем частини заборгованості вже під час судового розгляду, що свідчить про намір відповідача виконати свої зобов'язання. Вказує, що оскільки він звертався до суду із заявою про зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції мав встановити співвідношення між заявленою сумою неустойки та фактичними збитками позивача, проте судом цього здійснено не було.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

09.07.2018 року позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині та безпідставність тверджень відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені. Вказує, що апелянтом не надано жодних доказів на існування будь яких обставин для звільнення його від відповідальності за не виконання зобов&q? щ;язання. Представник позивача Срібний В.А. у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочений кредит та прострочені проценти, суд виходив з того, що стороною відповідача не було надано доказів того, що порушення боржником зобов'язань за кредитним договором виникло внаслідок випадку або непереборної сили, що звільняло б його від відповідальності за порушення зобов'язання. Також суд першої інстанції не знайшов підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на те, що він не перевищує розмір збитків.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 26.04.2013 року між ПАТ КБ «Преміум» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 8/КЛ/13, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 800 000,00 грн. зі сплатою 24,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 25.04.2014 р.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, за порушенням позичальником терміну сплати основного боргу та/або процентів за користування кредитом позичальник на письмову вимогу банку зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно не сплачених коштів за основним боргом та/або процентів за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється шляхом переказу коштів протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги на рахунок банку.

Згідно з Повідомленням позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту, довідки про надання фізичній особи-споживачу інформації про споживчий кредит, Попереднього повідомлення про умови отримання споживчого кредиту, відповідач при підписанні договору був ознайомлений про умови кредитування, отримав Розрахунок орієнтовної сукупності вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

20.06.2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовились про збільшення кредитного ліміту заборгованості за кредитною лінією до 1 000 000,00 грн.

ПАТ КБ «Премуім» виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 19-23).

Проте ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 1 637 061, 26 грн. станом на 20.11.2017 року, яка складається з: 956 674, 12 грн. - заборгованість за кредитом; 361 578, 37 грн. - заборгованість за процентами; 65 988, 28 грн. - пеня за прострочені проценти; 252 820, 49 грн. - пеня за прострочений кредит.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково погашено заборгованість за кредитним договором в сумі 130 000,00 грн., на підтвердження цього ним було надано дублікат квитанції № 0.0.948428937.1 від 24.01.2018 р. (а.с. 204).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеню). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі просить суд ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочений кредит та пені за прострочені проценти у повному обсязі, не ставлячи питання про зменшення розміру пені відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані при розгляді справи Апеляційним судом м. Києва не було надано жодних належних та допустимих доказів та підтвердження наявності обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки. Окрім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, убачається, що розмір пені за прострочені кредит та проценти не перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Розрахунок, поданий позивачем, відповідачем не спростований, свого розрахунку ним не подано до суду першої інстанції, не долучено такого й до апеляційної скарги, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з розрахунку, наданого позивачем, і стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у зазначеному в рішенні суду розмірі, зокрема пеню за прострочений кредит та пеню за прострочені проценти, виходячи з умов договору та положень ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач :

Судді :

Повний текст постанови складений: 06 серпня 2018 року