Постанова № 75715733, 03.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 760/10386/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5522/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» - Луньо ІлліВікторовича на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року,

встановив:

у квітні 2018 року позивач в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати нікчемним Договір наступної іпотеки, укладений 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року справу було передано на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» - Луньо І.В. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст.147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Передаючи справу на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Дніпровському районі м.Києва, а тому справа підсудна цьому суду.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що виключна підсудність застосовується для тих категорій справ, у яких виникає спір про не рухоме майно, а не з приводу нього, а тому незалежно від того, чи є предметом договору нерухоме майно, спір про його недійсність має розглядатись за загальним правилом підсудності. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивач просив визнати нікчемним Договір наступної іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ «БГ Банк» в забезпечення виконання своїх зобов'язань перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами банківського рахунку та договором банківського вкладу передав в іпотеку належному йому на праві власності нерухоме майно - нежиле приміщення хімічного цеху загальною площею 13 491,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 21 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 1 ст. 30 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання нікчемним правочину щодо нерухомості - Договору наступної іпотеки від 30 жовтня 2014 року та предметом якого є нежиле приміщення хімічного цеху загальною площею 13 491,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а тому доводи апеляційної скарги про те, що спір про нікчемність вказаного правочину не є спором, що виникає з приводу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Крім того, апелянт безпідставно вказує на те, що у випадку оскарження дійсності правочину спір щодо права на нерухоме майно не виникає, оскільки наслідки недійсності правочину, визначені статтею 216 ЦК України, включають в себе, зокрема, зобов'язання кожної зі сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, що в даному конкретному випадку є нерухомим майном.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» - Луньо Іллі Вікторовича залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді