Ухвала суду № 75715693, 05.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4608/17

Провадження № 1-кс/761/2909/2017

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_3, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 про роз'яснення ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м.Києва надійшла вказана заява про роз'яснення ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року.

Заяву мотивовано наступним. 16 березня 2017 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/4608/17, провадження № 1-кс/761/2909/2017 розглянуто клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, Харлап М.Д., внесене по кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ст.218-1 КК України, про арешт майна. За результатами розгляду вказаного клопотання було винесено ухвалу про залишення без задоволення вказаного клопотання, в тому числі стосовно накладення арешту на безготівкові грошові кошти заявників у ПАТ «Банк Камбіо». Як зазначають заявники, підставою та причиною подання заяви про роз'яснення даної ухвали слідчого судді стало перешкоджання посадовими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розпорядженні та/або користування майном, а саме грошовими коштами заявників, не зважаючи на відсутність судового рішення про арешт вказаного майна та наявність ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. Так, заявники направили заяву про виплату гарантованої суми відшкодування та вказану вище ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який приймає рішення про відновлення виплат гарантованої суми компенсації по рахунку. Фонд, не зважаючи та не враховуючи наявність ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, повідомив письмово (копії листів додаються) заявників про продовження обмеження в розпорядженні коштами заявника, зупинення виплат по рахунку до прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні. Підставою для такого висновку стала наявність постанови про визнання речовими доказами належних мені грошових коштів. Заявникам невідомо про визнання належних їм грошових коштів речовими доказами, вони не мають процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого в будь-якому кримінальному провадженні.

Таким чином, заявники вказують на те, що посадові особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перешкоджають їй у розпорядженні та/або користування майном, а саме грошовими коштами заявника, не зважаючи на відсутність судового рішення про арешт вказаного майна та наявність ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. У зв'язку з цим просили роз'яснити резолютивну частину ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Юзькової О.Л. у справі № 761/4608/17, провадження № 1-кс/761/2909/20171 в частині того,

- чи передбачає відмова у задоволенні клопотання про арешт майна в порядку ст.170-173 КПК України неможливість подальшого обмеження будь-якими посадовими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб громадянина (заявника) у вільному розпорядженні та володінні своїми грошовими коштами;

- чи означає відмова у задоволенні клопотання про арешт майна відновлення всіх прав власника на розпорядження та володінням майном, відносно якого відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна та обов'язок негайного повернення такого майна;

- чи означає визнання грошових коштів вкладника банку речовими доказами існування заборони на розпорядження цими грошовими коштами, в тому числі здійснення виплат таких грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У судове засідання сторони не з'явилися, повідомлялися про час та дату розгляду заяви належним чином.

Дослідивши матеріали клопотання та зміст заяв про роз'яснення ухвали слідчого судді від 16.03.2017р., слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ст.218-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.03.2017р. в рамках вказаного кримінального провадження, було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, Харлап М.Д. про арешт майна, в тому числі на безготівкові грошові кошти заявників.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, посадові особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перешкоджають заявникам у розпорядженні та користуванні грошовими коштами, не зважаючи на відсутність судового рішення про арешт вказаного майна та наявність ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

Як вбачається зі змісту листів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від підставою для невиплати коштів заявникам є те, що вказані кошти визнані речовими доказами.

За ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Таким чином, ухвала слідчого судді від 16.03.2017р. про відмову в накладенні арешту на майно, жодним чином не обмежує право власника грошових коштів (заявників) на їх володіння, користування чи розпорядження.

Даних про те, чи наявні інші ухвали слідчих суддів про те, що накладено арешт на вказані кошти, слідчому судді не надано.

Згідно ч.1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

При цьому суд, здійснюючи роз'яснення судового рішення, викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фак тично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення. У ході роз'яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 16.03.2017р. вона є чітко та ясно викладеною у доступній та зрозумілій формі.

У зв'язку із зазначеним слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні поданої заяви про роз'яснення ухвали слідчого судді.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.38,216,161-163, 380, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_3, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 про роз'яснення ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16 березня 2017 року- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва протягом 5 днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя