Рішення № 75715114, 14.05.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44615/15-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,

при секретарі: Петровій Ю.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача-1: не з'явився,

представника відповідача-2: не з'явився,

представника відповідача-3: не з'явився,

представника відповідача-4: не з'явився,

представника відповідача-5: не з'явився,

представника відповідача-6: не з'явився,

представника відповідача-7: не з'явився,

представника відповідача-8: не з'явився,

представника відповідача-9: не з'явився,

представника відповідача-10: не з'явився,

представника відповідача-11: не з'явився,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерства внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готелю «Ender otel», Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, телеканалу «Перший національний» Національна телекомпанія України» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Почесного Консульства Республіки Туреччина в Україні в місті Києві про захист честі та гідності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина (далі - відповідач-1, далі - МЗС Республіки Туреччина), Міністерства внутрішніх справ Республіки Туреччина (далі - відповідач-2, МВС Республіки Туреччина), Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина (далі - відповідач-3), готелю «Ender otel» м. Анкара Республіки Туреччина (далі - відповідач-4), Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач-5, МЗС України), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-6, МВС України), Головного управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-7, ГУ НП в Харківській області МВС України), ОСОБА_4 (далі - відповідач-8, ОСОБА_4), ОСОБА_5 (далі - відповідач-9, ОСОБА_5), ОСОБА_6 (далі - відповідач-10, ОСОБА_6), телеканалу «Перший національний» Національна телекомпанія України» (далі - відповідач-11), за участю третьої особи: Почесного Консульства Республіки Туреччина в Україні в місті Києві, про захист честі та гідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з політичним переслідуванням його правоохоронними органами кримінально-корумпованої влади України за розкриття ним злочинної антидержавної діяльності в Україні нелегальної політичної організації - агентства «ДЕЛЛА-Центр» секретного «Центра» США з 29.12.2005 по 30.06.2006 він перебував на території Республіки Туреччина, де стосовно нього було скоєно сексуальний злочин вночі в номері №9 готелю «Ender otel» в Анкарі в лютому-квітні 2006 року. В середині серпня 2013 року ОСОБА_6 за вказівкою оперативних служб підійшов до ОСОБА_1 в маршрутному автобусі і почав публічно здійснювати на нього психічний вплив і поряд з іншою інформацією повідомив його про те, що з ним було скоєно сексуальний злочин. Зазначає, що слова ОСОБА_6 фактично є реакцією органів кримінально-корумпованої влади України на його заяву в Міжнародний Кримінальний Суд (м. Гаага, Нідерланди) від 11.06.2013 року стосовно діяльності агентства «ДЕЛЛА-Центр» в Україні, яку вони передали йому через свого провокатора ОСОБА_6 Вважає, що таким публічним психічним впливом на нього в середині 2013 року кримінально-корумпована влада екс-Президента України ОСОБА_7 вирішила помститися йому за направлення ОСОБА_1 заяви до Міжнародного Кримінального Суду від 11.06.2013 року про розкриття «ДЕЛЛА-Центр» в Україні. Після розмови з ОСОБА_6 позивачу стало зрозуміло, що означають слова тележурналіста ОСОБА_4 в програмі «Свобода слова» на телеканалі «Перший національний»: «ІНФОРМАЦІЯ_2». Також, позивачу стало зрозуміло, що означають слова народного депутата фракції «Партія регіонів» ОСОБА_8, яка підійшла до нього в вагоні поїзда Київського метрополітену і тихо йому сказала «П … (нецензурний синонім слова «педераст»)». Зрозумілими для позивача стали і слова слідчого Ленінського району міста Харкова ОСОБА_9, який в приміщенні Московського районного суду м. Харкова запитав: «Так що, він тобі того це саме?!». Поряд з цим, зрозумілими стали для позивача слова народного депутата фракції «Партії регіонів» ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «Свобода слова» на телеканалі «Перший національний»: «ІНФОРМАЦІЯ_3», які були сказані одразу після письмового звернення позивача до Прем'єр-міністра Республіки Туреччина від 01.11.2013 року. Позивач зазначає про те, що факт сексуального злочину в номері №9 готелю «Ender otel» в місті Анкара в Турецькій Республіці в лютому-квітні 2006 року було неправдиво перекручено злочинцем в неправдиві відомості про начебто «добровільний гомосексуальний контакт» при наданні пояснень поліції Анкари з метою ухилення від кримінальної відповідальності і передано в неправдивому вигляді кримінально-корумпованій владі України, яка цілеспрямовано поширила ці неправдиві відомості в ЗМІ України і в українську громадськість з метою дискредитації його особи як заявника про діяльність «ДЕЛЛА-Центр» в Україні. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати неправдивою поширену відповідачами інформацію про те, що в лютому-квітні 2006 року в номері №9 готелю «Ender otel» в місті Анкара під час його перебування в Республіці Туреччина відбувся «добровільний гомосексуальний контакт» з невідомим позивачу громадянином Туреччини в присутності співробітника поліції, та зобов'язати відповідачів спростувати поширену ними неправдиву інформацію про те, що в лютому-квітні 2006 року в номері №9 готелю «Ender otel» в міста Анкара під час його перебування в Республіці Туреччина відбувся «добровільний гомосексуальний контакт» з невідомим позивачу громадянином Туреччини в присутності співробітника поліції, у такий же спосіб, яким вони були поширені, або у спосіб найбільш подібний способу її поширення, або у спосіб, наближений (адекватний) способу поширення - направленням або повідомленням ними правдивої інформації про те, що в лютому-квітні 2006 року в номері №9 готелю «Ender otel» в місті Анкара під час його перебування в Республіці Туреччина скоєно сексуальний злочин невідомим позивачу громадянином Туреччини в присутності співробітника поліції під час його сну під дією снодійного «Димедрол» і таблетки «Сибазон», призначених йому лікарями в Україні.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерства внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готелю «Ender otel», Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, телеканалу «Перший національний» Національна телекомпанія України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Почесного Консульства Республіки Туреччина в Україні в місті Києві про захист честі та гідності.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року провадження у даній справі в частині вимог ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерства внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готель «Ender otel» - закрито.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.10.2017 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року скасовано та справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2018 року задоволено заяву судді Печерського районного суду м. Києва Москаленко К.О. про самовідвід від розгляду вищевказаної справи.

На підставі розпорядження № 59 від 01.02.2018 року справу повторно автоматично розподілено та передано для розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І.В.

З 15.12.2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII, згідно яких Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції 2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2018 року вищевказану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 13.03.2018 року.

12.03.2018 року на адресу суду надійшли письмові клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ПрАТ «Телеканал «Інтер» та Генерального Консульства України в Турецькій Республіці в місті Стамбул та про витребування доказів і відомостей, призначення експертиз, виклик свідків, направлення судових доручень, огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Крім того, 12.03.2018 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у зв'язку із залученням до участі у справі співвідповідачів.

13.03.2018 року, у зв'язку з зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні, розгляд справи було призначено на 04.04.2018 року.

26.03.2018 року представником відповідача МЗС України подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника МЗС України.

В порядку підготовчого провадження судом протокольними ухвалами відмовлено в задоволенні заявлених позивачем клопотань від 12.03.2018 року, визначено коло осіб, які беруть участь у справі, з'ясовано всі фактичні обставини справи, одержано відзив Міністерства внутрішніх справ України на позовну заяву, встановлено строк позивачу для подачі відповіді на відзив, вивчено матеріали справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2018 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерства внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готелю «Ender otel», Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, телеканалу «Перший національний» Національна телекомпанія України» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Почесного Консульства Республіки Туреччина в Україні в місті Києві про захист честі та гідності та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні 14.05.2018 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, з урахуванням уточнених позовних вимог, та просив позов задовольнити.

Відповідачі своїх представників у судове засідання 14.05.2018 року не направили, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Третя особа свого представника в судове засідання 14.05.2018 року не направила, про розгляд справи повідомлялася належним чином.

В підготовчому судовому засіданні 04.04.2018 представником Міністерства внутрішніх справ України подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в позові відмовити.

16.04.2018 через канцелярію суду ОСОБА_1 подано відповідь на відзив Міністерства внутрішніх справ України, у якій позивач повністю заперечує щодо викладених Міністерством внутрішніх справ України доводів та просить суд залишити їх без уваги.

26.04.2018 на адресу суду від Міністерства закордонних справ України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у якому одночасно зазначено, що Міністерство закордонних справ України просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до положень ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Водночас, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 вищенаведеної постанови, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошує на тому, що інформацію, яку він просить визнати недостовірною та вважає такою, що порушує його особисті немайнові права, зокрема ганьбить його честь та гідність, було поширена відповідачами шляхом публічного поширення в маршрутному автобусі та шляхом виступу на телебаченні.

Разом з тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що саме відповідачі розповсюджували відносно нього інформацію, яку останній вважає недостовірною.

Згідно положень ч.ч. 1-3 ст. 12 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, а також зважаючи на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини, що розповсюдження інформації, зазначеної позивачем, було здійснено саме відповідачами, суд вважає, що посилання позивача на дані обставини є нічим іншим, як його припущеннями.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Водночас, зазначаючи в якості відповідачів Міністерство закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерство внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готель «Ender otel», Міністерство закордонних справ України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, телеканал «Перший національний» Національна телекомпанія України», позивачем не взято до уваги положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідачі поширили інформацію, спростувати яку просить позивач, доказів протилежного позивачем не надано.

Окрім того, як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

У зв'язку зі внесенням з 27.03.2014 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було виключено (скасовано), а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачами та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку.

Однією з засад судочинства, регламентованих ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що не відповідає дійсності, порушує його права і свободи, а також принижує його честь та гідність, відсутні.

Водночас, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поряд з цим, повідомлення інформації лише особі, якої вона стосується, не є її поширенням. Також, не є поширенням інформації викладення відомостей у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу особою, на думку якої порушено її права.

Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту поширення відповідачами будь-якої інформації, що безпосередньо стосувалась би перебування його в лютому-квітні 2006 року в номері №9 готелю «Ender otel» в місті Анкара.

Також, зі змісту оскаржуваної інформації не вбачається, що вона стосується саме позивача, оскільки, зазначаючи в прохальній частині позовної заяви про те, що спростуванню підлягає інформація про те, що в лютому-квітні 2006 року в номері №9 готелю «Ender otel» в міста Анкара під час його перебування в Республіці Туреччина відбувся «добровільний гомосексуальний контакт» з невідомим позивачу громадянином Туреччини в присутності співробітника поліції, в мотивувальній частині позовної заяви позивач зазначає, що про те, що ОСОБА_4 було розповсюджено неправдиві відомості про те, що позивач є гомосексуалістом, виражені словами: «ІНФОРМАЦІЯ_2», а ОСОБА_5 було розповсюджено неправдиві відомості про те, що позивач є гомосексуалістом, виражені словами: «ІНФОРМАЦІЯ_3», що повністю виключає наявність підстав вважати, що вирази зазначених осіб якимось чином стосувалися позивача.

Водночас, стаття 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначає, що усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.

У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Позивачем протягом розгляду справи не доведено, що він звертався до телерадіоорганізації у зазначений строк про отримання копії запису передачі та не доведено факт наявності такого телесюжету, на який він посилається.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Окрім того, позивачем не надано суду доказів того, яким чином та у який спосіб саме Міністерство закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерство внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готель «Ender otel», Міністерство закордонних справ України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України порушили права позивача, які полягали би у приниженні його честі та гідності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо поширення відповідачами відносно нього інформації, яку він вважає недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а ґрунтуються лише на припущеннях про зазначені в позовній заяві факти та події, які, на думку позивача, принижують його честь та гідність, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 20, 201, 270, 275, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України; постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист честі, гідності, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року №1; керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 258, 259, 263-265, 267, 273, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Республіки Туреччина, Міністерства внутрішніх справ Республіки Туреччина, Управління поліції м. Анкара Республіки Туреччина, готелю «Ender otel», Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, телеканалу «Перший національний» Національна телекомпанія України» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Почесного Консульства Республіки Туреччина в Україні в місті Києві про захист честі та гідності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Визначити час проголошення повного рішення о 09 год. 00 хв. 24.05.2018 року.

Суддя І.В. Кирилюк