Вирок № 75713820, 02.08.2018, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/313/18

1-кп/729/73/18 р.

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2018 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А., Ященко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця кримінальне провадження № 120 162 700 800 00 720 від 26.11.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,раніше не судимого ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю прокурора Мельниченка В.В.,

потерпілої ОСОБА_2

захисника обвинуваченого адвоката Іванюка Г.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 25.11.2016 близько 19 год. , керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить жителю АДРЕСА_2 ОСОБА_4, рухаючись по вул. Петровського в с. Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області, в напрямку смт. Згурівка Київської області, неподалік від домоволодіння № 55, у порушення вимог п. 1.5, п. 2.3 б, п. 10.1, п. 11.3 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, які відповідно регламентують:п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків);п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розмішення та кріплення вантажу,технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі);п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); п. 11.3 (на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу), не переконався в безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв наїзд на велосипед «Салют» керований ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку відносно автомобіля керованого ОСОБА_1

У результаті наїзду ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичних розривів селезінки, закритого перелому лівої стегнової кістки, закритого перелому лівого колінного суглобу, перелому 4 хребця поперекового відділу хребта, переломів кісток тазу, забійних ран на лівій гомілці та правому колінному суглобі, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які виникли одночасно внаслідок дії тупих предметів по механізму удару в строк та за обставин дорожньо-транспортної пригоди 25.11.2016 та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для житгя в мить спричинення.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 1.5, п. 2.3 б, п. 10.1, п. 11.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину. При цьому пояснив, що зробив для себе відповідні висновки, обіцяє, що більше такого не повториться. Заявлений цивільний позов прокурора та потерпілої визнав в повному обсязі,не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_2.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії необережного тяжкого злочину, обставини скоєння злочину та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, його сімейний стан та соціальні зв'язки - проживає з дружиною та має на утриманні малолітню дитину, його стан здоров'я - має тяжку хворобу, його поведінку в судовому засіданні, у ході якого давав правдиві послідовні покази, думку потерпілої в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у межах даного кримінального правопорушення не виявлено.

Враховуючи обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки, як щире каяття, що виразилося у відвертому визнанні вини у вчиненні злочину, щире співчуття з приводу цього та осуд своєї поведінки, що свідчить про його бажання виправити наслідки вчиненого, його позитивну характеристику з місця проживання, має на утриманні малолітню дитину, має тяжку хворобу, відсутність судимостей та обставин, які б обтяжували його покарання, вчинив тяжкий злочин з необережності, думку потерпілої, а також те, що покарання на меті має не тільки кару, а й виправлення і попередження вчинення нових злочинів, при цьому суд враховує, що з моменту вчинення кримінального правопорушення до даного часу обвинувачений інших злочинів не вчинив, скарг на його поведінку не надходило, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому міри покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк без позбавленням права керувати транспортними засобами та з подальшим звільненням його від покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, призначене судом покарання обвинуваченому, яке не пов'язане з ізолюванням його від суспільства буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самим обвинуваченим так і іншими особами. Крім того, покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України зможе позитивно вплинути на його поведінку та здатне виправити його та запобігти вчиненню ним нових злочинів.

Разом з тим в судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі пункту «В» статті 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», оскільки він має малолітню дитину , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Прокурор та потерпіла не заперечували проти задоволення вище вказаного клопотання.

Відповідно до положень пункту «В» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не тяжким, або особливо тяжким відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України, особи визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оцінивши можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 році», суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_1 має малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо якої не позбавлений батьківських прав, обвинувачується у скоєнні злочину , який відповідно до ст. 12 КК україни є тяжким необережним злочином . Заборон щодо застосування положень ЗУ «Про амністію у 2016 році» до ОСОБА_1 судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі пункту «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі КЛПЗ "Бобровицька центральна районна лікарня" про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 5 157 грн. 39 витрат на лікування потерпілої від злочину підтверджений ним в судовому засіданні та визнаний обвинуваченим підлягає до його задоволення.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_2, які вона зменшила в судовому засіданні та просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 20 000 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди, які завдані їй кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди ) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналіз обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що потерпілій заподіяна матеріальна шкода в розмірі 20 000 гривень та моральна шкода в розмірі 50000 гривень, розмір яких обвинуваченим не заперечувався, є обгрунтованим потерпілою, тому підлягає відшкодуванню обвинуваченим в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обирати.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, засудити за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3463 грн. 60 коп. за проведення судових експертиз.

Цивільний позов прокурора в інтересах КЛПЗ "Бобровицька центральна районна лікарня" про стягнення з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 5157,00 грн. на відшкодування витрат КЛПЗ "Бобровицька центральна районна лікарня" на лікування потірпілої від злочину ОСОБА_2 та перерахувати суму на користь місцевого бюджету (р/р 31417544700031 в ГУДКСУ в Чернігівській області код: 37370959; МФО 853592 (код 2460300 - інші надходження).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 ( п"ятдесят тисяч гривень ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 000 ( двадцять тисяч ) гривень .

Речові докази: велосипед «Салют» повернути ОСОБА_2, автомобіль НОМЕР_2 повернути ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів через Бобровицький районний суд з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору .

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження ,який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя В.І. Бойко