Постанова № 75711916, 30.07.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/12059/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Владичана А. І., Литвинюк І.М.

секретар Тодоряк Г. Д.

з участю представника позивачки ОСОБА_1, представників відповідачів Ткач Д.Р., Балук О.М., Нараєвського С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, прокуратури Чернівецької області, Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, треті особи на стороні відповідачів - старший слідчий СВ Путильського ВП Кіцманського ВП ГУ НП в Чернівецькій області Михайлюк Валерій Богданович, заступник керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області Клим Сергій Танасійович, про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2018 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Літвінова О. Г.),

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Чернівецької області, Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про відшкодування шкоди.

Посилалась на те, що влітку 2010 року через погодні умови та стихійне лихо був зруйнований її житловий будинок в с. Підзахаричі Путильського району Чернівецької області.

Тодішнім сільським головою її сім'ї було виділено приміщення в адміністративній будівлі сільської ради, де вони певний час проживали та зберігали своє майно.

У листопаді 2015 року, перебуваючи за межами України, від свої сестри вона дізналася про те, що з кімнати (з сейфу), де вона зберігала свої речі, викрадено її (позивачки) гроші та коштовності.

23 листопада 2015 року на підставі звернення сестри було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування, кримінальне провадження №12015260130000266.

До переліку викрадених речей орієнтовно входять печатка чоловіча 18-го розміру, обручка 18-го розміру, обручка 17-го розміру, три ланцюжки, чотири кулони, два ручних браслети, ланцюжок на ногу, обручка «Горошок», два перстені жіночі, браслет подвійний з кулоном, сережки.

Вартість викрадених речей вона оцінює у 240 000 грн.

Позивачка вказувала на бездіяльність органів слідства та прокуратури, упереджене та суб'єктивне ставлення до розслідування, порушення розумних строків проведення розслідування, порушення слідчим норм КПК України, відсутність результатів розслідування.

Посилаючись на указані обставини та норми ст. ст. 1173, 1177 ЦК України, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь матеріальної шкоди у розмірі 240 000 грн.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі наводиться зміст позовних вимог та мотиви, наведені судом першої інстанції.

Акцентується увага: на упущеннях в роботі слідчого, що стверджується деякими листами Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, оголошення йому про неповну посадову відповідність; на недоліках в роботі прокуратури Чернівецької області, незабезпеченні представником прокуратури Климом С.Т., який здійснює процесуальне керівництво та контроль, належного та оперативного розслідування; робиться посилання на новий доказ - на зміст доповідної записки про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві громадянки ОСОБА_5 від 1 червня 2018 року складеної оперуповноваженим Чернівецького управління ДВБ Національної поліції України, у якій за результатами перевірки констатовано порушення слідчим під час здійснення досудового розслідування.

У відзивах на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області, прокуратура Чернівецької області просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема, зазначають, що в апеляційній скарзі не уточнено які саме норми матеріального права неправильно застосовано, а які норми процесуального права порушено судом першої інстанції, вважають, що судом першої інстанції правильно застосовано норму ст. 1177 ЦК України, оскільки на даний час законодавцем не встановлено порядку та механізму відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що 23 листопада 2015 року було внесено відомості в ЄРДР, і розпочато досудове розслідування, кримінальне провадження №12015260130000266 від 23 листопада 2015 pоку за фактом викрадення майна, що належало позивачці (а.с.15-18).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Згідно зі ст. 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається на державу.

Суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Так, дії чи бездіяльність слідчого або прокуратури щодо неналежного розслідування кримінального провадження не визнавались в установленому порядку протиправними.

Розмір матеріальної шкоди позивачка визначила як вартість її речей та цінностей, викрадених невідомими особами, з приводу чого проводиться досудове розслідування.

Отже, шкода, яку позивачка просить відшкодувати, не перебуває у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з можливими діями чи бездіяльністю органів слідства та прокуратури.

Як на одну з правових підстав позову позивачка посилається на ст. 1177 ЦК України.

Відповідно до змісту указаної норми шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Зважаючи на зміст наведених норм, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що умови та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, мають визначатись спеціальним законом, який на даний час не прийнятий, а до прийняття такого закону відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1177 ЦК України не передбачено.

У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Заявник посилається на те, що про наявність певних упущень у роботі слідчого свідчить зміст листів Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, прокуратури Чернівецької області, у яких зазначено що має місце порушення ст. ст. 2, 28 КПК України, а старшому слідчому Михайлюку В.Б. оголошено про неповну посадову відповідність (а.с.15-18).

Проте, можливі упущення в роботі указаної посадової особи не знаходяться у причинному зв'язку з втратою позивачкою майна за наслідками вчинення кримінального правопорушення невстановленою особою.

Заявник стверджує про те, що представник прокуратури Клим С.Т., який здійснює процесуальне керівництво та контроль не забезпечив належного та оперативного розслідування.

Проте такі доводи належними доказами не підтверджуються як і те, що такі діяння спричинили завдання позивачці матеріальної шкоди у визначеному нею розмірі.

Заявник посилається на зміст доповідної записки про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві громадянки ОСОБА_5 від 1 червня 2018 року складеної оперативним уповноваженим Чернівецького управління ДВБ Національної поліції України, у якій за результатами перевірки констатовано порушення слідчим під час здійснення досудового розслідування.

Проте цей новий доказ створений у період після ухвалення оскаржуваного судового рішення й апеляційний суд, відповідно до правил, викладених у ст. 367 ЦПК України, у клопотанні про його прийняття відмовив.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 06 серпня 2018 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: А. І. Владичан

І. М. Литвинюк