Постанова № 75710207, 02.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/396/18

Номер справи місцевого суду: 520/6586/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

за участю секретаря судових засідань: Ющак А.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа Одеська товарна біржа -

-про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

7.06.2017 року позивач звернулася до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що 25.09.1995р. на Одеській товарній біржі між ОСОБА_7, котра діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_8,ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали договір № 9706 відплвідно до котрого вона придбала квартиру АДРЕСА_1, котру зареєструвала в органах МБТІ та РОН 26 вересня 1995 року № 150пр стр.28 реєстр 225.

Відповідно до положення Закону України «Про товарну біржу» на момент укладення договору мала право посвідчувати угоди купівлі-продажу нерухомого майна в і подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

Позивач зазначає, що існують обмеження щодо таких угод, а тому вона просить визнати цей договір дійсним так як місце проживання відповідачів невідомо та вона не може нотаріально посвідчити зазначений договір.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2017 року у задоволенні позовних вимогах-відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та представник третьої особи Одеська товарна біржане з'явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН

Заявник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Зокрема посилається на те, що суд безпідставно не захистив право власності позивачки, оскільки вона набула його на підставі договору,укладеного відповідно до вимог цивільного законодавства, котрий діяв на той момент.

Посилаючись на вимоги ч.2 ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору,Постанови № 9 Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року» Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» заявник зазначає, що районний суд позбавив можливості розпорядитись належною їй власністю так як для нотаріального посвідчення договору дарування нотаріус вимагає визнати вищезазначений договір дійсним у судовому порядку.

Відповідно до висновку відділу адреснор-довідкової роботи ОСОБА_7, ОСОБА_8 зняті з реєстрації по Одесі та Одеській області не значаться .

ОСОБА_11 значиться зареєстрований в АДРЕСА_2

В судове засідання відповідачі не з'явились, належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що: провадження в цій справі відкрито 20.12.2017 року, тобто сім місяців тому. Судові повістки направляються за відомим судом місцем проживання відповідачів, судові повістки за адресою зареєстрованого місця розташування не отримує; про іншу адресу для листування суд не повідомляв.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги вимог ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності відповідачів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

За договором купівлі-продажу №9706 на Одеській товарній біржі 25.09.1995р. позивач придбала у відповідачів квартиру АДРЕСА_1. Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно п.12 зареєстрований на Одеській товарній біржі, а також право власності позивача на квартиру зареєстровано в Одеського МБТІ 26.09.1995р. (а.с.7 об.). Купівлі-продаж вчинено за 600000000 карбованців.

Зазначений договір зареєстровано в органах МБТІ та РОН 26 вересня 1995 року № 150пр стр.28 реєстр 225 та з цього часу позивач зареєстрована та постійно проживає у вказаній квартирі

ОЦІНКА СУДУ:

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що сторонами дотримано всі передбачені законом умови укладення договору, а тому відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року та ст.15 Закону України «Про товарну біржу» договір є таким, що відбувся з моменту його укладення та є укладеним з моменту реєстрації на біржі, а тому в судовому порядку визнавати дійсним неоспорений договір немає.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

За правилами ч.2 ст.47 ЦК України, що діяв на час укладення біржового договору якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду,що потребує нотаріального посвідчення,а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди,суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За правилами ст.62 ЦК України, що діяла на час укладення біржового договору угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Згідно ст. 86 ЦК УРСР в редакції 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР в редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 224 ЦК УРСР в редакції 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що ОСОБА_7, котра діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_8,ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали договір № 9706 відповідно до котрого вона придбала квартиру АДРЕСА_1, котру зареєструвала в органах МБТІ та РОН 26 вересня 1995 року № 150пр стр.28 реєстр 225.

З самого договору вбачається, що спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, котрі являлись членами біржі зі статусом « Н»

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв і на момент укладення договору купівлі-продажу ), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

Порядок посвідчення угод щодо відчуження та заставу майна регламентується і ст. 55 Закону України „Про нотаріат" № 3425-XII вiд 2 вересня 1993 р.

При посвідченні правочинів нотаріус з'ясовує обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів, що регламентовано ст. 44 Закону України „Про нотаріат" та п. 39 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 р., що також регламентовано ст. 24-49 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», посвідчення угод про відчуження об'єктів нерухомого майна провадиться за місцем розташування вказаного майна або за місцезнаходженням однієї зі сторін правочину.

Статтями 60, 78, 128, 145 КпШС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що обов'язком батьків є захист прав та інтересів їх неповнолітніх дітей. Якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Завданням опіки і піклування є, зокрема, захист особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей. Опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових.

Однак ,Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях , в тому числі щодо України, константував, що право на справедливий судовий розгляд гарантоване п.1 ст.6 Конвенції,повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції,відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначив, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадку необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру( справи: «Салов проти України» п.93, «Проценко проти України», п.26, «Кравченко проти Росії,п.45).

Питання правонаступництва виникло в період дії ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Таким чином, в силу ст.34 ч.1 ЦК України після досягнення 18 років ОСОБА_8, ОСОБА_9 отримали повну цивільну дієздатність проте, матеріали справи не містять доказів щодо оспорення ними угоди продажу спірної квартири, котрою позивачка користується понад 23 роки, в котрій зареєстровані та проживають члени її сім'ї, а тому виходячи з принципу верховенства права вважає можливим задовольнити позовні вимоги так як покупець ОСОБА_10 повністю виконала умови договору,сплатила за придбану квартиру 600 000 000 карбованців,зареєструвала свою власність, з 1995 року нею користується з членами своєї сім'ї, а відповідачі ухиляється від нотаріального оформлення угоди.

З врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку про помилкове судження районного суду щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача так як власність позивачки зареєстровано у встановленому законом порядку, проте вона позбавлена нею розпорядитись та укласти нотаріальну угоду оскільки відповідно до біржового договору він укладався ОСОБА_7, котра діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9 котрі на час посвідчення договору являлись неповнолітніми,що змушує власника майна захистити порушено право власності в судовому порядку..

З врахуванням вимог ст376 ч.1 п. 3,4,ЦПК України судова колегія дійшла висновку, що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового,про задоволення позову.

Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2017 року скасувати

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа Одеська товарна біржа -про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 9706 від 25. 09.1995 року : АДРЕСА_3 площею 44,7 кв.м.,жилою площею 26,4 кв.м. укладеного на одеській товарній біржі між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнати дійсним.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 06.08.2018 року

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді - С.М. Сегеда

Н.А.Кононенко