Постанова № 75709786, 17.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Харків

Справа № 640/15908/13-ц

Провадження № 22ц/790/633/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бровченко І.О.,

суддів -Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

імена (найменування) сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року у складі судді Сенаторова В.М. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

18 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № МL700/342/2005 від 25 листопада 2005 року в розмірі 704992 грн. 75 коп., суму заборгованості за кредитним договором № CL700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року в розмірі 672825 грн. 56 коп., суму заборгованості за кредитним договором №СNL700/522/2007 від 05 березня 2007 року в розмірі 1334124 грн. 56 коп., суму заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ701/032/2007 від 19 березня 2007 року в розмірі 4021274 грн. 31 коп., а всього загальну суму заборгованості в розмірі 6 733 217 грн. 18 коп. та судові витрати у розмірі 3441 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 25 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МL700/342/2005 (надалі - кредитний договір 1), відповідно до якого, відповідач отримав від банку кредит в розмірі 80 000,00 доларів США зі строком повернення 25 листопада 2025 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 1.

19 серпня 2006 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № CL700/1302/2006 (надалі - кредитний договір 2), відповідно до якого, відповідач отримав від банку кредит в розмірі 100000,00 доларів США зі строком повернення 19 серпня 2012 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 2.

05 березня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № СNL700/522/2007 (надалі - кредитний договір 3), відповідно до якого відповідач отримав від банку кредит в розмірі 38930,00 Євро зі строком повернення 05 березня 2017 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 3.

19 березня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ701/032/2007 (надалі - кредитний договір 4), відповідно до якого відповідач отримав від банку кредит в розмірі 146650,00 доларів США зі строком повернення 19 березня 2017 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 4.

30 червня 2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ державної адміністрації проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, відповідно до яких була змінена назва банку замість Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 18 березня 2011 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами № МL700/342/2005 від 25 листопада 2005 року, № CL700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року, №СNL700/522/2007 від 05 березня 2007 року, № СМ-SМЕ701/032/2007 від 19 березня 2007 року, укладеними між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем.

В порушення умов укладених між банком та ОСОБА_1 кредитних договорів, відповідач відмовляється виконувати свої зобов'язання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитних договорах.

Загальна сума заборгованості відповідача за вищезазначеними договорами кредиту складає 6733217 грн. 18 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL 700/342/2005 від 25 листопада 2005 року в розмірі 704992 грн. 75 коп., суму заборгованості за кредитним договором № СL 700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року в розмірі 672825 грн. 56 коп., суму заборгованості за кредитним договором № СNL 700/522/2007 від 05 березня 2007 року в розмірі 1334124 грн. 56 коп., суму заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ 701/032/2007 від 19 березня 2007 року в розмірі 4021274 грн. 31 коп., а всього загальну суму заборгованості в розмірі 6733 217 грн. 18 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при ухваленні рішення не надав належної правової оцінки обставинам, що мають значення для вирішення справи, зазначає, що позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують законне право вимоги стягнення заборгованості за кредитними договорами з відповідача, судом не досліджувався додаток до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, акт передачі кредитних документів та реєстр боржників; посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає необґрунтованим стягнення судом суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 6733217 грн. 18 коп., з яких 4808957 грн. 41 коп. складає лише пеня, яка значно перевищує основну суму заборгованості за тілом та відсотками в сумі 1924259 грн. 77 коп., що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Крім того, представником апелянта заявлено клопотання про залучення третьої особи на стороні позивача ТОВ «Стандарт Кепітал».

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року.

Відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Призначено справу до розгляду апеляційним судом в судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області на 09-10 год. 01 грудня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року залучено до участі у справі № 640/15908/13-ц товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», як процесуального правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю « ОТП Факторинг Україна» за кредитними договорами № СNL700/522/2007 від 05 березня 2007 року, МL700/342/2005 від 25 листопада 2005 року та СМ-SМЕ701/032/2007 від 19 березня 2007 року.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи відповідно до статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 25 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МL700/342/2005 (надалі - кредитний договір 1), відповідно до якого, відповідач отримав від банку кредит в розмірі 80000 доларів США зі строком повернення 25 листопада 2025 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 1.

19 серпня 2006 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № CL700/1302/2006 (надалі - кредитний договір 2), відповідно до якого, відповідач отримав від банку кредит в розмірі 100000,00 доларів США зі строком повернення 19 серпня 2012 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 2.

05 березня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № СNL700/522/2007 (надалі - кредитний договір 3), відповідно до якого відповідач отримав від банку кредит в розмірі 38930,00 Євро зі строком повернення 05 березня 2017 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 3.

19 березня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ701/032/2007 (надалі - кредитний договір 4), відповідно до якого відповідач отримав від Банку кредит в розмірі 146650 доларів США зі строком повернення 19 березня 2017 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі 4.

30 червня 2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ державної адміністрації проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, відповідно до яких була змінена назва банку замість Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 18 березня 2011 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами № МL700/342/2005 від 25 листопада 2005 року, № CL700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року, № СNL700/522/2007 від 05 березня 2007 року, № СМ-SМЕ701/032/2007 від 19 березня 2007 року, укладеними між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем.

Відповідно до п. 3.1 та розділу 4 договору купівлі-продажу кредитного портфелю ПАТ «ОТБ Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитні документи.

Банк належним чином виконав умови кредитних договорів, надавши позичальнику грошові кошти відповідно до заявок на про перерахування грошових коштів на поточний рахунок зазначений відповідачем.

Разом з тим ОСОБА_1 належним чином не виконує умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається з наступного:

1) за кредитним договором №ML700/342/2005 від 25 листопада 2005 року, станом на 29 липня 2013 року становить:

- сума залишку заборгованості за кредитом в розмірі 60332,94 доларів США;

- сума несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 11408,05 доларів США;

- сума пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 131567 грн. 02 коп.

Загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками складає 71740,99 доларів США, що за курсом встановленим НБУ на 29 листопада 2013 року (7,993 гривень за 1 долар США) становить 573425 грн. 73 коп., а з урахуванням суми пені заборгованість складає 704992,75 а гривень.

2) за кредитним договором №CL700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року, станом на 29 липня 2013 року становить:

- сума залишку заборгованості за кредитом в розмірі 16204,32 доларів США;

- сума несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 2674,69 доларів США;

- сума пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 521925 грн. 64 коп.

Загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками складає 18879,01 доларів США, що за курсом встановленим НБУ на 29 липня 2013 року (7,993 гривень за 1 долар США) становить 150899 грн. 93 коп., а з урахуванням суми пені заборгованість складає 672825 грн. 56 коп.

3) за кредитним договором №CNL700/522/2007 від 05 березня 2007 року, станом на 29 липня 2013 року становить:

- сума залишку заборгованості за кредитом в розмірі 24331,10 Євро;

- сума несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 4002,23 Євро;

сума пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1033828 грн. 10 коп.

Загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками складає 28333,33 доларів США, що за курсом встановленим НБУ на 29 липня 2013 року (10,5987 гривень за 1 Євро) становить 300296 грн. 46 коп., а з урахуванням суми пені заборгованість складає 1334124 грн. 56 коп.

4) за кредитним договором №CM-SME701/032/2007 від 19 березня 2007 року, станом на 29 липня 2013 року становить:

- сума залишку заборгованості за кредитом в розмірі 94855,01 доларів США;

- сума несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 17698,18 доларів США;

- сума пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 3121636,66 гривень.

Загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками складає 112553,19 доларів США, що за курсом встановленим ІІБУ на 29 липня 2013 року (7,993 гривень за 1 долар США) становить 899637 грн. 65 коп., а з урахуванням суми пені заборгованість складає 4021274 грн. 31 коп.

Загальна сума заборгованості відповідача за вищезазначеними договорами кредиту складає 6 733 217,18 гри.

Задовольняючи позовні вимоги повністю суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, тому суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суми заборгованості за кредитним договором № МL 700/342/2005 від 25.11.2005 року в розмірі 704992, 75 грн., суми заборгованості за кредитним договором № СL 700/1302/2006 від 19.08.2006 року в розмірі 672825,56 грн., суми заборгованості за кредитним договором № СNL 700/522/2007 від 05 березня 2007 року в розмірі 1334124,56 грн., суми заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ 701/032/2007 від 19 березня 2007 року в розмірі 4021274 грн. 31 коп., а всього загальної суми заборгованості в розмірі 6733 217 грн. 18 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Однак, повністю з висновками рішення суду суд апеляційної інстанції погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до умов п.11 вищезазначених кредитних договорів ОСОБА_1 зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Як вбачається з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно умов кредитних договорів за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1 % (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами, відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Тому висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом та відсотками за кредитним договором № МL 700/342/2005 від 25 листопада 2005 року в розмірі 71740, 99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 573425, 73 грн., суми заборгованості за кредитним договором та відсотками № СL 700/1302/2006 від 19.08.2006 року в розмірі 18879, 01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 150899,93 грн.; суми заборгованості за кредитним договором та відсотками № СNL 700/522/2007 від 05.03.2007 року в розмірі 28333,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 300296, 46 грн.; суми заборгованості за кредитним договором та відсотками № СМ-SМЕ 701/032/2007 від 19 березня 2007 року в розмірі 112553,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 899637, 65 грн., а всього загальної суми заборгованості за кредитами та відсотками в сумі 1924259 грн. 77коп. є правильним.

Однак суд апеляційної інстанції не в повному обсязі погоджується з сумою пені, яку суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що розмір пені значно перевищує основну суму боргу.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведеного, при вирішенні питання про розмір пені, колегія суддів відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 4 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та статті 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяння учасникам судового процесу в реалізації їхніми правами зменшує розмір неустойки який значно перевищує розмір боргу за кредитними договорами.

Таким чином заявлена у позові сума пені підлягає зменшенню до суми заборгованості за тілом та відсотками за кредитами, за кредитним договором № СL 700/1302/2006 від 19.08.2006 року з 521925 грн. 64 коп. до 150899 грн. 93 коп.; за кредитним договором № СNL 700/522/2007 від 05 березня 2007 року з 1033828 грн. 10 коп. до 300296 грн. 46 коп.; за кредитним договором № СМ-SМЕ 701/032/2007 від 19.03.2007 року з 3121636 грн. 66 коп. до 899637 грн. 65 коп.

Рішення суду першої в частині розміру пені за кредитним договором № МL 700/342/2005 від 25 листопада 2005 року зміні не підлягає, оскільки розмір пені не перевищує суму основного боргу.

Колегія суддів враховує, що розмір неустойки за прострочення позичальником своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманих кредитів розрахований позивачем відповідно до умов договору, але ця неустойка за своїм розміром значно перевищує розмір самого боргу за трьома кредитними договорами, та не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, в зв'язку з чим наявність у даному випадку у кредитора можливості стягувати з позичальниці надмірної грошової суми як неустойки спотворює її дійсне правове призначення.

Правовий висновок застосування частини 3 статті 551 ЦК України, що дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, викладена Верховним Судом України в постанові № 6-100цс14 від 3 вересня 2014 року.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що оскільки заочне рішення районного суду, яке є предметом апеляційного оскарження, апеляційним судом не скасовується й нове рішення по справі не ухвалюється, а лише вносяться відповідні зміни в рішення суду першої інстанції, то при розрахунках грошових сум, які підлягають стягненню з ОСОБА_1, застосовувався офіційний курс іноземних валют, встановлений Національним банком України станом на 29 липня 2013 року, з урахуванням позовних вимог.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року залучено до участі у справі № 640/15908/13-ц товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», як процесуального правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитними договорами №СNL700/522/2007 від 05 березня 2007 року, МL700/342/2005 від 25 листопада 2005 року та СМ-SМЕ701/032/2007 від 19 березня 2007 року.

Доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» є процесуальним правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № СL 700/1302/2006 від 19.08.2006 року матеріали справи не містять, тому сума заборгованості за кредитним договором № СL 700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року в розмірі 301799 грн. 86 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

Доводи апеляційної скарги про те, що банком не надано належних доказів, які підтверджують право вимоги вказаної суми заборгованості суд не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні та до апеляційної скарги не додано додаткових доказів на підтвердження заперечень ОСОБА_1 та спростування правильності наданого банком розрахунку заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують видачу грошових коштів з каси банку за кредитними договорами, є безпідставними, оскільки 25 листопада 2005 року, 19 серпня 2006 року, 05 березня 2007 року та 19 березня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до банку з заявами про перерахування грошових коштів з кредитного рахунку на поточні рахунки зазначені ним в заяві, а не з заявами про видачу грошових коштів в касі банку. Після укладання кредитних договорів, сторони неодноразово укладали додаткові договори щодо умов кредитування.

З додаткового договору № 2 до кредитного договору № МL700/342/2005 від 25 листопада 2005 року, додаткового договору № 1 до кредитного договору № СМ-SМЕ 701/032/2007 від 19 березня 2007 року та додаткового договору № 1 до кредитного договору № СL 700/1302/2006 від 19 серпня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 було отримано кредит в доларах США. З додаткового договору № 1 до кредитного договору № СNL 700/522/2007 від 05 березня 2007 року вбачається, що кредит було отримано в Євро.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року необхідно змінити в частині розміру пені яка підлягає стягненню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції змінено, з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» належить стягнути судовий збір у розмірі 1673 грн. 70 коп., у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції; з товариства з обмеженої відповідальності «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» належить стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1954 грн. 63 коп. у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд -

в с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № СL 700/1302/2006 від 19.08.2006 року в розмірі 301799 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженої відповідальності «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», яке є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № СNL 700/522/2007 від 05.03.2007 року в розмірі 600592 грн. 92 коп., суму заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ 701/032/2007 від 19.03.2007 року в розмірі 1799275 грн. 30 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № МL 700/342/2005 від 25.11.2005 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 1673 грн. 70 коп., у звязку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженої відповідальності «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1954 грн. 63 коп. у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді