Рішення № 75706514, 02.08.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/1586/18

Провадження № 2/414/416/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час загального позовного провадження в залі суду міста Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Кремінського районного суду від 03 березня 2017 року у справі № 414/413/17 за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичаськвугілля» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, було вирішено стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 35 406,76 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні судом не стягувався. 28 березня 2017 року було видано Судовий наказ про стягнення вказаної заробітної плату та він був направлений у Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганської області. Виконавче провадження з примусового виконання Судового наказу № 2-н/414/5/2017 на підставі ст.3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» закінчене як фактичне повне виконання лише 06 квітня 2018 року, тобто боржник більше року не виконував рішення суду в частині погашення нарахованої, але не виплаченої своєчасно заробітної плати.

Відповідно до наданої довідки його середньоденна заробітна плата складає: 204,97 грн., Кількість робочих днів затримки повного розрахунку з 15.11.2016 року по 06.04.2018 складає 320 днів. Таким чином за час затримки розрахунку при звільненні з 15.11.2016 року по 06.04.2018 року середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні складає: 204,97 грн. (середньоденна заробітна плата) х 320 (Кількість робочих днів затримки повного розрахунку) = 65 590,40 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.11.2016 року по 06.04.2018 року у розмірі 65590,40 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причину неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи, відзиву на позов не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів по справі, з постановленням заочного рішення. 02 серпня 2018 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Також у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з Судового наказу справа № 414/413/17 провадження № 2-н/414/5/2017 від 03 березня 2017 року з Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 35406,74 грн. (а.с. 4).

03 квітня 2017 року державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим документом та 18 червня 2018 року вказаний виконавчий документ закінчене у зв'язку з повним виконанням. Таким чином (а.с. 6-8).

Згідно довідці ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» від 24 лютого 2017 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 204,97 грн. (а.с. 11).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При звільненні позивача відповідач згідно з діючим трудовим законодавством був зобов'язаний виплатити позивачу всі належні останньому суми, в тому числі заборгованість по заробітній платі, яка, тим не менш, не була сплачена відповідачем з його провини, оскільки відсутність коштів не можна вважати поважною причиною для не проведення такого розрахунку з позивачем.

Відповідачем не надано суду доказів, які спростовують доводи позивача, а також доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу всіх належних йому сум при звільненні з роботи.

Крім того, невиплата заборгованості по заробітній платі (так само, як і всіх належних працівнику сум) при звільненні з вини роботодавця розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997 закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати. При цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця для виплати належних працівникові сум не є підставою для невиконання рішення суду (справа «Баландіна проти України» (заява № 16092/05, рішення від 06.12.2007, «Батрак проти України» (заява № 50740/06, рішення від 18.06.1999, «Білецька проти України» (заява № 25003/06, рішення від 10.12.2009). Аналогічно у справі «Безуглий проти України» Європейським судом з прав людини встановлено порушення ст. 1 Протоколу № 1 у зв'язку з тим, що заявнику не виплачено присуджені національним судом виплати щодо заборгованості по заробітній платі. Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум при звільненні останнього.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006.

Також відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з абзацом 3 пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Судом встановлено, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2016 року по 06.04.2018 року становить 65590,40 грн. (204,97 х 320), виходячи із кількості робочих днів, протягом яких така заборгованість не була виплачена 320 днів, та середньоденного заробітку 204,97 грн.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог позивача до відповідача, а саме вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 65590,40 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір 704,80 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля, код ЄДРПОУ 26349191, місцезнаходження: 93191, Луганська область, м. Привілля, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 11 січня 2000 року Кремінським РВ УМВС України в Луганській області, який зареєстрований АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки проведення розрахунку у розмірі 65590,40 грн.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля, код ЄДРПОУ 26349191, місцезнаходження: 93191, Луганська область, м. Привілля судовий збір 704,80 грн. на реквізити: отримувач - Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ - 26255795), реквізит рахунка для зарахування до державного бюджету надходжень код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)": ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.М. Акулов