Постанова № 75705678, 26.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6113/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2139/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 23 26.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

встановив:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «Київенерго» про стягнення витрат та моральної школи задоволений частково. У подальшому рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року було неодноразово змінено судами апеляційної та касаційної інстанції. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 02 квітня 2015 року та ухвалою Верховного Суду України від 06 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а саме у розмірі 196 545 гривень 92 копійки, з яких: витрати, пов'язані з втратою працездатності у розмірі 98 269 гривень 10 копійок, витрати на сторонній догляд у розмірі 49 134 гривень 55 копійок, витрати на побутове обслуговування у розмірі 24 567 гривень 27 копійок, витрати, пов'язані із санаторно-курортним лікуванням у розмірі 24 575 гривень. На виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року було видано виконавчий лист №2/359/251/2013 від 23 листопада 2015 року про стягнення на користь ОСОБА_2 196 545 гривень 92 копійок. На підставі даного виконавчого листа 08 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження №49573138 з примусового виконання рішення. ПАТ «Київенерго» неодноразово повідомляло державного виконавця про добровільне виконання рішення у повному обсязі та сплату на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 196 545 гривень 92 копійки. Так, 07 серпня 2014 року на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2014 року до його скасування ВССУ на особовий рахунок ОСОБА_2 було перераховано 74 818 гривень 25 копійок. У подальшому рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року було постановлено до стягнення 196 545 гривень 92 копійки. Оскільки, 07 серпня 2014 року ПАТ «Київенерго» було сплачено 74 818 гривень 25 копійок, відповідно залишок несплачених коштів становив 121 727 гривень 67 копійок. Тому, 10 вересня 2015 року ПАТ «Київенерго» перерахувало на особистий рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 121 727 гривень 67 копійок. Таким чином, рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року було у повному обсязі виконано ПАТ «Київенерго». Незважаючи на це, 17 жовтня 2016 року та 22 листопада 2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було повторно стягнуто з ПАТ «Київенерго» грошові кошти у розмірі 74 818 гривень 25 копійок, які в подальшому перераховано ОСОБА_2 на виконання судового рішення. Тобто, на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року ПАТ «Київенерго» мало зобов'язання перед ОСОБА_2 у розмірі 196 545 гривень 92 копійки, однак фактично ОСОБА_2 отримав 271 364 гривень 17 копійок, з яких грошові кошти у розмірі 74 818 гривень 25 копійок є безпідставно набутими. Тому ПАТ «Київенерго» просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 74 818 гривень 25 копійок.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2018 року зазначений позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2014 року, з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати, пов'язані з втратою працездатності за період з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2012 року у розмірі 38 419 гривень; витрати на побутовий та звичайний догляд за період з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2012 року у розмірі 28 814 гривень 25 копійок; витрати, пов'язані з санаторно-курортним лікуванням у розмірі 7 585 гривень; моральну шкоду у розмірі 51 000 гривень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2014 року в частині стягнення матеріальної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 196 545 гривень 92 копійок.

З метою забезпечення примусового виконання рішення суду 23 листопада 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №2/359/251/2013 про стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 196 545 гривень 92 копійки.

08 грудня 2015 року держаним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом також встановлено, що з метою добровільного виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2014 року ПАТ «Київенерго» перерахувало на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 74 818 гривень 25 копійок. Вказана обставина підтверджується копією платіжного доручення № 42 від 07 серпня 2014 року з призначенням платежу: перерахунок грошових коштів на особистий картковий рахунок ОСОБА_2 відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2014 року (без моральної шкоди).

Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року залишок несплачених ПАТ «Київенерго» на користь ОСОБА_2 коштів становив 121 727 гривень 67 копійок (196 545,92-74 818,25).

У зв'язку з цим, 10 вересня 2015 року ПАТ «Київенерго» перерахувало на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 121 727 гривень 67 копійок, згідно платіжного доручення №26 від 10 вересня 2015 року з призначенням платежу: зарахування коштів на особистий картковий рахунок ОСОБА_2 відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року.

У такий спосіб ПАТ «Київенерго» добровільно та у повному обсязі виконало свої зобов'язання згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року.

Незважаючи на це, в ході примусового виконання виконавчого листа №2/359/251/2013 від 23 листопада 2015 року, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області, державним виконавцем було повторно стягнуто (списано з депозитного рахунку ПАТ «Київенерго») грошову суму у розмірі 74 818 гривень 25 копійок, яка була перерахована на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, що підтверджується Інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС ГТУЮ у м. Києві від 01 грудня 2016 року закінчено вказане виконавче провадження у зв'язку з виконанням у повному обсязі судового рішення.

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_2 на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2015 року двічі отримав грошову суму у розмірі 74 818 гривень 25 копійок, а всього у розмірі 271 364 гривень 17 копійок. Тоді як мав отримати 196 545 гривень 92 копійки.

Враховуючи вищезазначене та факт ухиляння відповідача від добровільного повернення грошових коштів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що з відповідача на користь ПАТ «Київенерго» підлягають до стягнення безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 74 818 гривень 25 копійок.

Відповідач посилається на те, що згідно положення ст.1215 ЦК України з нього не підлягають стягненню надмірно виплачені грошові кошти.

У відповідності до ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Так, положення ст.1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Водночас, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-91цс14 від 02 липня 2014 року, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

За огляду на це, як вірно зазначив суд першої інстанції, слід звернути увагу на ту обставину, що за змістом ст.1215 ЦК України грошові кошти, в тому числі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом як у спірних правовідносинах, не підлягають поверненню у разі їх добровільної сплати юридичною особою.

Тоді як ПАТ «Київенерго» спірну грошову суму було сплачено не у добровільному порядку на відміну від грошових сум у розмірі 74 818 гривень 25 копійок та 121 727 гривень 67 копійок, а в процесі примусового виконання рішення суду державною виконавчою службою.

Виходячи зі змісту поняття виконавче провадження, викладене в ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вказане визначення виключає можливість добровільного характеру виконання рішення, оскільки визначає заходи саме примусового виконання рішення, які вчиняються державним виконавцем в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Тому, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що грошові кошти у розмірі 74 818 гривень 25 копійок є саме безпідставно набутою грошовою сумою, тому у ОСОБА_2 виникло зобов'язання повернути цю грошову суму.

Як вбачається із апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначає, що ПАТ «Київенерго» було повідомлено про відкриття Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційного провадження за його касаційною скаргою, що була подана на рішення Апеляційного суду Київської області від 25.06.2014 року. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять інформації про дату отримання позивачем копії ухвали ВССУ від 17.07.2014 року про відкриття касаційного провадження.

Також ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що кошти у розмірі 74 818 грн. 25 коп. були сплачені ПАТ «Київенерго» у рахунок відшкодування шкоди завданої каліцтвом відповідачу та посилається на абзац 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України. Проте, колегія суддів не погоджується з цією позицією апелянта, оскільки у платіжному доручені чітко прописано, що кошти сплачуються відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 25.06.2014 року (без моральної шкоди).

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги всі встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2018 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.