Рішення № 75704916, 25.07.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1253/17

Провадження № 2/362/217/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Хоменко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Васильківської міської ради та Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування окремих положень рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтв про право власності на нерухомість,-

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з вимогами про визнання:

?незаконним та скасування п.п.2.4 п.2 рішення співвідповідача - виконавчого комітету Васильківської міської ради, від 28 грудня 2006 року № 740 «Про затвердження актів державної прийомки в експлуатацію індивідуальних будинковолодінь», в частині видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1

?недійсними свідоцтв Васильківської міської ради про право власності на нерухоме майно від 01.03.2007 року НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із скасуванням їх державної реєстрації.

В судовому засіданні позивач та його представник свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в задоволенні позову просили відмовити та застосувати строк позовної давності.

Представник Васильківської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд цієї справи установа була повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до положень ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до положень ч.ч.3 і 4 ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч.ч.2 і 4 ст.355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За положеннями ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з положеннями ст.364 ЦК України, визначено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до положень ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Положеннями ст.372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до положень ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

Як вбачається з положень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Судом встановлено, що 23 лютого 2001 року рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області був задоволений позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 зі стягненням з нього на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за 1/2 частину зазначеної нерухомості в сумі 16000 грн. (а.с.8).

Відповідно до довідки Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 26.09.2002 року № 351, станом на 25 вересня 2002 року земельна ділянка, площею 0,10 га, АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні ОСОБА_1 на підставі рішення 11-ої сесії ХХІ-го скликання від 21 січня 1992 року Васильківської міської ради народних депутатів, на який розпочато будівництво житлового будинку розмірами 10,05х12.0 відсоток готовності якого 77% (а.с.9).

Згідно договору дарування частини житлового будинку від 15.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Тарасовою Л.Г., за реєстровим № 2533, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 ? частину незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.10).

З рішення № 740 виконавчого комітету Васильківської міської ради від 28.12.2006 року вбачається про затвердження органом місцевого самоврядування акту державної прийомки в експлуатацію індивідуального будинковолодіння та надання Васильківському міжрайонному бюро технічної інвентаризації дозволу на оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва про право власності на зазначену нерухомість на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.13).

Відповідно до свідоцтв на нерухоме майно Васильківської міської ради від 01.03.2007 року НОМЕР_1 та НОМЕР_2, домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності, в розмірі ? частки належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.15 і 16).

27 березня 2014 року рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області, що набрало законної сили, був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та надвірних споруд в натурі, з урахуванням належності їм по 1/2 частки прав власності на зазначену нерухомість, з визнанням за кожним з них права власності на 1/2 частину земельної ділянки, на який він розташований, з поділом її в натурі та встановленням порядку користування нею (а.с.111-112).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року, яке набрало законної сили після перегляду 22 червня 2016 року Вищим спеціалізованим судому України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2015 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання договору дарування частині спірного будинку від 15.11.2002 року недійсним (а.с.114-115, 116-117).

Таким чином, була підтверджена законність вищезазначеного правочину від 15 листопада 2002 року, під час якого позивач подарував відповідачеві 1/2 частині незавершеного будівництва АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 42274175 від 14.08.2015 року, квартира в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить відповідачеві ОСОБА_2 (а.с.113).

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача, як власника нерухомості, спірним рішенням органу місцевого самоврядування, щодо визнання за ним та відповідачем ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на спірний будинок, та виданими Васильківською міською радою свідоцтвами про право власності на нього з визначенням за ними спільної часткової власності, по ? частки, за кожним, жодним чином не порушені, оскільки фактична визначеність частковості прав власності зазначених сторін на нерухомість обґрунтовується відповідним правочином від 15 листопада 2002 року, а їх виділ в натурі - відповідним судовим рішенням від 27 березня 2014 року, законність яких підтверджена рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій, а право власності ОСОБА_2, в тому числі, державною реєстрацією її речових прав на спірну нерухомість, у зв'язку з чим, в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Суд погоджується з думкою ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду із зазначеним позовом, але питання його застосування не вирішував через відсутність встановлення порушення прав позивача.

У відповідності до положень ст.142 ЦПК України, судові витрати по справі розподілу не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4-13, 77-84, 259, 264-266, 269 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.