Ухвала суду № 75704642, 06.08.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5400/16-ц

Провадження № 2-п/487/33/18

У Х В А Л А

06.08.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Ільченко А.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Заводським районним судом м. Миколаєва 14.02.2017 року було ухвалено заочне рішення по справі за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом її реалізації на прилюдних торгах, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором №014/2292/3/08428 у загальній сумі 518 834,06 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7782,51 грн.

06.03.2018 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.02.2017 року у справі за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

В обґрунтування заяви, зазначив, що відповідачу не було відомо про розгляд зазначеної справи судом, оскільки з 29.11.2016 року, він постійно перебував за межами України. Про існування вказаного рішення суду, дізнався, лише 20.02.2018 року.

При цьому зазначив, що при заочному розгляді справи судом не були враховані фактичні обставини та докази які мають істотне значення для прийняття рішення по справі, а саме: сума заборгованості, обчислена без врахування сплат з погашення кредиту в період з березня 2008 року по березень 2016 року, крім того на підтвердження розрахунку позивачем не було надано первинні бухгалтерські документи, по здійсненню платежів. Крімтого зазначив, що додаткова угода №9, на яку посилається суд у своєму рішенні, в зазначеній редакції відповідачем не підписувалась.

Просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення і призначити справу до судового розгляду в загальному порядку.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини викладені у заяві підтвердив, просив скасувати заочне рішення від 14.02.2017 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача у судовому засіданні просив у задоволені заяви відмовити, з врахуванням того, що заочне рішення було прийнято судом обґрунтовано на підставі належних та допустимих доказів, досліджених безпосередньо при судовому розгляді справи.

Згідно до положень ст. 284 ч.4 ЦПК України суд вважає за можливе поновити ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, приходить до наступного.

Заводським районним судом м. Миколаєва від 14.02.2017 року, було ухвалено заочне рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням суду було звернено стягнення на двокімнатну квартиру загальною площею 50,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка є власністю ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, яке видано 07.08.1996 року відділом приватизації Херсонського відділення Одеської залізниці, зареєстрованого ММБТІ 04.11.1996 року за №19554 в книзі №116, реєстраційний номер 21109928, шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомості, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення виконавчих дій, за рахунок чого погасити заборгованість перед ПАТ «Фідобанк» по кредитному договору №014/2292/3/08428 від 25.12.2007 року, укладеного із ОСОБА_3 у загальній сумі 518834,06 грн., з якої 17872,75 грн. – просторочена заборгованість за тілом кредиту; 475224,30 грн. – строкова заборгованість за тілом кредиту, 16080,32 грн. – прострочена заборгованість по сплаті відсотків, 3382,80 грн. – строкова заборгованість по сплаті відсотків, 6273,89 грн. – загальна заборгованість за штрафними санкціями. Та стягнуто судовий збір у розмірі 7782,51 грн.

Так судом встановлено, що в матеріалах справи, відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_3, про дату судового засідання, в якому було постановлено рішення по справі, а саме 14.02.2017 року.

На дату постановлення рішення відповідач перебував за межами України. Як вбачається з повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.04.2018 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 29.11.2016 року перетнув державний кордон України. Дані, щодо в’їзду відповідача на територію України відсутні.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В заяві представник ОСОБА_3 як на одну із підстав необхідності скасування заочного рішення посилається на те, що при його винесені, судом не враховано доказів які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: сума заборгованості за кредитом обчислена без врахування, оплат з погашення кредиту в період з березня 2008 року по березень 2016 року, та розрахунок не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, крім того ОСОБА_3 додаткова угода №9 від 03.07.2015 року, в редакції викладеній у рішенні суду не підписувалась.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи між ПАТ “Фідобанк” та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №9 від 03.07.2017 року, яка є невід’ємною частиною до кредитного договору №014/2292/3/08428 від 25.12.2007 року. Умовами даної угоди змінено валюту кредитування на гривню. Таким чином, підписанням зазначеної угоди ОСОБА_3 фактично підтвердив наявність заборгованості за кредитним договором.

Будь-які докази на підписання ОСОБА_3 додаткової угоди в редакції відмінній від наявної в матеріалах справи, оригінал якої було оглянуто судом, відповідачем не надано.

Крім того, з урахуванням додаткової угоди №9, між особисто ОСОБА_3 та відповідачем 03.07.2015 року було укладено нотаріально посвідчений Договір про внесення змін №3 до Договору іпотеки від 25.05.2007 року, що спростовує твердження відповідача стосовно оспорювання факту укладення та підписання Додаткової угоди №9.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 9 від 03.07.2015 року, сторони взаємно підтверджують, що на день укладення цієї Додаткової угоди Клієнт має перед Банком заборгованість за договором (фактична заборгованість за Кредитним договором) в розмірі 22620 доларів США. Відповідно до п.2.1.3 сторони змінили валюту кредитування на гривню, узгодивши суму нового траншу кредиту у розмірі 598315,13 грн.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги квитанції, які надані заявником та на його думку не враховані судом при визначені суми заборгованості за кредитним договором, включно до дати підписання Додаткової угоди №9, а саме до 03.07.2015 року.

Окрім того, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_3, що до не врахування його сплат спрямованих на погашення кредиту в цілому, оскільки як він сам зазначає, осатаній платіж на виконання своїх зобов’язань він здійснив у березні 2016 року. Про теж саме зазначає і позивач у своїй позовній заяві, підтверджуючи, що останній платіж по сплаті процентів за користування грошовими коштами ОСОБА_3 здійснив 29.03.2016 року, про що надає відповідний розрахунок заборгованості.

Даний факт не був спростований заявником та знайшов підтвердження у доданих ним квитанціях про сплату грошових коштів на виконання умов угоди.

Власного розрахунку заборгованості, з занзначеням які саме суми сплат не були враховані судом при винесені заочного рішення, та якою на його думку є заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.

Положеннями ст..288 ЦПК України, закріплено, як підставу для скасування заочного рішення наявність одночасної сукупності двох підстав - якщо буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( . п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

З урахуванням встановленого, приймаючи до уваги, що відповідачем не подано доказів, які б мали істотне значення для вирішення спору, а отже відсутня обов’язкова сукупність підстав для скасування заочного рішення, суд приходить до переконання, що у задоволені заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд

Ухвалив:

У задоволені заяви представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.02.2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки — відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк