Постанова № 75704182, 31.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7457/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/5888/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу №215 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 серпня 2017 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №215 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - Сихівська района адміністрація Львівської міської ради, про приведення приміщення до попереднього стану,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Житлово-будівельний кооператив (далі-ЖБК) №215 звернувся до суду з позовом (а.с.2-4 т.1), в якому, з урахуванням уточнених вимог (а.с.29-31, 74, 87-88 т.1), просив зобов'язати співвласників квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відновити самочинно демонтовані конструктивні елементи та сантехнічно-будівельні розподілювачі - привести квартиру до попереднього стану згідно з поверховим планом ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 18.12.1991 року, та відшкодувати понесені ЖБК судові витрати по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вказаний будинок перебуває на балансі та обслуговуванні ЖБК-215 і є його власністю. Відповідачі купили квартиру НОМЕР_1 в цьому будинку для ведення бізнесу з переводом її в нежилу згідно підробленої довідки ЖБК-215 від 12.03.2012 року про те, що кооператив не заперечує проти цього, однак, рішення загальних зборів кооперативу не було і не могло бути, оскільки лише непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів можуть бути переобладнані в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затверджених виконавчим комітетом відповідної ради. Починаючи з березня 2012 року, відповідачі без згоди ЖБК №215 та дозволу органу місцевого самоврядування здійснили реконструкцію квартири для переобладнання її під нежиле приміщення, шляхом втручання в несучу стіну будинку з влаштуванням дверного прорізу замість віконного в лоджії та демонтажу внутрішніх міжкімнатних перегородок та дверних прорізів, а також зміни системи сантехнічних будинкових розподілювачів, чим створили незручності для інших мешканців будинку, порушили їхні права та безпеку їхнього життя. За вказані дії відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу і розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.04.2015 року її було зобов'язано привести квартиру до попереднього стану, яке нею не виконане.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 17.08.2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ЖБК №215, просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом не було застосовано норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин щодо незаконності проведеної відповідачами реконструкції квартири, не надано належної правової оцінки доказам, які сторони подали в обґрунтування своїх вимог та заперечень, безпідставно враховано висновок експертного будівельно-технічного дослідження, який було складено за заявою відповідача ОСОБА_3, оскільки такий не можна вважати належним та допустимим доказом.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (а.с.23-25 т.2), а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору є квартира НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, який належить ЖБК №215 (а.с.9 т.1).

Вказану квартиру відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках (по 1/2 частині) придбали в ОСОБА_7 (продавця) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В., зареєстрованого в реєстрі за №431 (а.с.5-6 т.1) та зареєстрували своє право власності на неї 23.03.2012 року (а.с.7-8 т.1).

Наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 26.10.2007 року №629 (а.с.164 «а») ОСОБА_9 надано дозвіл на використання власних квартир як нежитлових з поданням для цього на розгляд міжвідомчої комісії району необхідних матеріалів щодо технічної можливості використання приміщень власних квартир як нежитлових та для інших цілей, з подальшим затвердженням висновків міжвідомчої комісії розпорядженням голови районної адміністрації.

За наслідками розгляду звернення власника квартири НОМЕР_1 ОСОБА_9 до ЖБК-215 про переобладнання квартири в нежиле приміщення, загальними зборами мешканців будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.01.2009 року (а.с.19-20 т.1), про відмову всім власникам квартир у цьому будинку у переобладнанні, переплануванні та переведенні їх жилих приміщень у нежилі для відкриття у будинку магазину, нотаріальної контори, аптеки чи інших закладів.

Постановою адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації від 05.03.2015 року (а.с.17 т.1) відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за здійснення самовільної реконструкції квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.

Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №163 від 15.04.2015 року (а.с.18 т.1) відповідача ОСОБА_3 зобов'язано відновити самочинно демонтовані конструктивні елементи та сантехнічно-будівельні розподілювачі і привести планування квартири до попереднього стану.

Однак, це розпорядження районної адміністрації виконане не було.

31.08.2015 року департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на реконструкцію нежитлового приміщення квартири НОМЕР_1 із переобладнання та влаштування входу на АДРЕСА_1 (а.с.163-164 т.1) і в, подальшому, видано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

23.11.2015 року зареєстровано право спільної часткової власності (по 1/2) відповідачів на нежитлове приміщення квартири НОМЕР_1 на проспекті АДРЕСА_1, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 23.11.2015 року (а.с.142-143 т.1) та видано технічний паспорт на це нежитлове приміщення квартири (а.с.162 т.1).

Як закріплено у ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно положень ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Враховуючи те, що право власності відповідачів вже зареєстроване на нежитлове приміщення квартири НОМЕР_1, тобто з урахуванням проведених для цього переобладнань (перепланувань), і вказані вище свідоцтва про право власності відповідачів від 23.11.2015 року у встановленому законом порядку позивачем не оспорювались, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про приведення квартири відповідачів до попереднього стану.

Правильним є й висновок районного суду про те, що позивачем не доведено тієї обставини, що внаслідок проведеної реконструкції квартири відповідачів порушенні права власників інших квартир цього будинку та/або санітарно-технічні вимоги та правила експлуатації будинку, оскільки відповідно до наданого стороною відповідача висновку експертного будівельно-технічного дослідження №286/17 від 04.08.2017 року (а.с.151-159 т.1), технічний стан будинку внаслідок здійснення перепланування квартири НОМЕР_1 під нежитлову не погіршився; при переплануванні не здійснено втручання в несучі конструкції будинку та інженерні мережі будинку загального користування, які знаходяться в межах квартири НОМЕР_1; здійснене перепланування квартири в нежитлові приміщення відповідає вимогам державних будівельних норм в.т.ч. вимогам п.2.50 ДБН В.2.2-152005 «Житлові будинки. Основні положення», та п.6.2.2, п.8.1.1, п. 8.3.1, п.9.1.14 ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки і споруди. Основні положення» за винятком п.6.1.3 ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки і споруди. Основні положення».

Крім цього, у висновку зазначено, що нежитлові приміщення квартири НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 на час проведення дослідження знаходяться в доброму технічному стані. Подальша експлуатація приміщення квартири НОМЕР_1 (нежитлового приміщення) на АДРЕСА_1 разом із здійсненим переплануванням (в тому числі влаштованими окремими входами) можлива після завершення робіт по влаштуванню сходових входів у приміщення ззовні будинку та влаштування тамбурів для теплового та вітрового захисту приміщень.

Інших доказів, на підтвердження своїх вимог, зокрема іншого висновку експерта (експертизи), сторона позивача не надала, хоча про право заявити клопотання про призначення судом експертизи у даній справі їй було роз'яснено у суді першої інстанції.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин справи, в колегії суддів немає підстав для інших висновків по суті вирішення даного спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №215 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.