Рішення № 75703700, 25.07.2018, Яремчанський міський суд

Справа № 354/303/18

Провадження по справі № 2/354/398/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: Іванова А.П.

секретаря: Савчук М.І.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідачки: ОСОБА_3

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і житловим будинком та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

03.04.2018 р. позивач звернувся до суду із позовом та просив:

1. Зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, що знаходяться АДРЕСА_1 шляхом:

- зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинно збудовану господарську будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташування якої не відповідає містобудівним вимогам і будівельним нормам;

- зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 перенести вигрібну яму, до якої під'єднаний її житловий будинок, та вигрібну яму, яка знаходиться в приміщенні самочинно збудованої господарської будівлі, на відстань 18 метрів від житлового будинку ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та обладнати їх відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011р. №145.

2. Заборонити відповідачці ОСОБА_3 утримувати худобу і птицю у господарських будівлях, спорудах, сараях чи інших пристосованих для цього приміщеннях на відстані ближче 15 м до його житлового будинку АДРЕСА_1.

3. Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь 20 000 грн. моральної шкоди та 2819,20 грн. понесених судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки, площею 0,1657 га, яка знаходиться в м.Яремче по вул.Свободи і призначена для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

АДРЕСА_1 знаходиться на вищевказаній земельній ділянці. Цей будинок був збудований у результаті реконструкції літньої кухні. До початку реконструкції літня кухня знаходилась на відстані 1,2 метра до огорожі, по якій проходить межа між його і сусідньою земельними ділянками. В результаті проведеної реконструкції у березні 2012 року, до літньої кухні позивачем був добудований вхідний коридор шириною 1,2 метра і довжиною 5 метрів. Одна із стін цього коридору збудована впритул до шиферної огорожі, яка є його власністю і розташована вона чітко по межі тільки його земельної ділянки. Дах цієї добудови повністю направлений у бік його садиби.

Згідно з записами у державному акті на право власності на земельну ділянку, власником сусідньої земельної ділянки по межі від В до Г є відповідачка ОСОБА_3

В червні 2012 року відповідачка на своїй земельній ділянці побудувала господарську будівлю на відстані близько 0,3 метра до огорожі, по якій проходить межа між їх земельними ділянками і близько одного метра до житлового будинку позивача . Такими діями відповідачка порушила всі існуючі норми розривів.

З цього приводу позивач звертався до управління ДАБІ Івано-Франківської області. За результатами розгляду звернення, управління ДАБІ в Івано-Франківській області запропонувало вирішити цю ситуацію шляхом укладання компромісної угоди між сторонами конфлікту: позивачем і відповідачкою.

Тому 08.06.2012 р. між сторонами, у присутності депутата Яремчанської міської ради ОСОБА_11 та ще чотирьох свідків була укладена угода. Згідно вказаної угоди, він не мав претензій до розташування господарської будівлі відповідачки, яка знаходиться біля межі належних їм земельних ділянок біля будинку позивача. Згідно з вказаною угодою, відповідачка не має жодних претензій до розташування житлового будинку на межі належних їх земельних ділянок біля її господарської будівлі.

На момент укладення угоди 08.06.2012 року в господарстві відповідачки була ще одна господарська будівля, яка розташовувалась на належній відстані від житлового будинку позивача і у ній утримувалось одна коза і п'ять курей. А господарська будівля, про яку йдеться в угоді, на момент укладення угоди 08.06.2012 року, використовувалась відповідачкою для зберігання господарського інвентарю та інструментів. Крім того, вказана вище угода не позбавляла відповідачку обов'язку внести зміни або виготовити заново відповідну дозвільну документацію.

У 2013 році відповідачка переобладнала спірну господарську будівлю під свинарник, у якому утримувала 7 свиней і 160 курей, а господарську будівлю, де раніше утримувались кози, було демонтовано. Щодо таких дій відповідачки позивач звертався до Яремчанської міської ради. В результаті розгляду комісією виконкому Яремчанської міської ради його звернення щодо переобладнання відповідачкою господарської будівлі поряд з житловим будинком позивача під свинарник, 08.08.2013 р. відносно відповідачки було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Позивач вже звертався до Яремчанського міського суду з позовом до відповідачки про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком. Рішенням Яремчанського міського суду від 27.11.2013 року відповідачку зобов'язано: перенести вигрібну яму для складування гною та рідких відходів біля її господарської будівлі, на відстань не менше 20 м від межі земельної ділянки позивача та обладнати відповідно до вимог Державних санітарних вимог та правил утримання територій населених пунктів від 17.03.2011 р.№145; очистити від гною та рідких відходів частину належної їй земельної ділянки, на якій знаходиться вигрібна яма та частину земельної ділянки Яремчанської міської ради, на яку скидався гній та рідкі відходи.

У 2014 р. відповідачка нібито виконала вказане рішення суду і виконавче провадження було закінчено. Проте, фактично відповідачка уникнула перенесення вигрібної ями на відстань 20 м від будинку позивача, оскільки на час виконання цього рішення суду, вона тимчасово перевезла худобу у свою приватну садибу у АДРЕСА_3, а вигрібну яму, яка знаходиться поряд з огорожею позивача, засипала піском.

На даний момент відповідачка в господарській будівлі, яка знаходиться по межі земельної ділянки позивача, знову утримує худобу: 9 кіз та 2 корови без врахування цьогорічної кількості потомства цієї худоби. А ще в середині даної господарської будівлі відповідачка облаштувала вигрібну яму для рідких фекальних відходів худоби. Крім того, відповідачка на відстані 10 м від будинку позивача на своїй земельній ділянці облаштувала вигрібну яму, до якої під'єднано стоки з її житлового будинку.

20.12.2017 року комісія виконкому Яремчанської міської ради, оперуючи даними ідентифікації і паспортизації худоби Яремчанським міським відділом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, підтвердила наявність в індивідуальному господарстві відповідачки 9 кіз і 2 корів, а також було підтверджено розташування вигрібної ями, під'єднаної до житлового будинку відповідачки і розташованої на відстані 10 м до будинку

позивача. Поскільки комісія не змогла пройти всередину спірної господарської будівлі, яка відповідачкою використовується, як хлів (стайня), то в акті відсутні дані про наявність в середині цієї господарської будівлі вигрібної ями для зберігання рідких фекальних відходів від худоби. Проте, така вигрібна яма в середині цієї господарської будівлі все ж існує. Це випливає з того, що відповідачка утримує худобу, а на її земельній ділянці відсутнє інше місце, де відбувається зберігання рідких фекальних відходів від утримуваної нею худоби.

В зв'язку з викладеним позивач більше п'яти років не може використовувати земельну ділянку та АДРЕСА_1 за призначенням. Різкий, неприємний запах фекальних нечистот позбавляє його можливості проживати в будинку, перебувати на подвір'ї, тому він вимушений звертатись до суду із цим позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що тривалий час відповідачка використовує будівлю, розташовану на невеликій відстані від його житлового будинку для утримання великої кількості худоби. Діяльність відповідачки по утриманню худоби, яка нерозривно пов'язана із різким запахом та звуками, створює йому серйозні перешкоди у користуванні своїм житловим будинком. Він не може повноцінно використовувати будинок ні для власного проживання ні для того, щоб приймати туристів та отримувати прибуток. Під час укладення угоди 08.06.2012 року з відповідачкою, вона не використовувала спірну будівлю для утримання худоби і тому він не заперечував проти існування цієї будівлі. Однак в подальшому відповідачка стала використовувати будівлю для отримання худоби, порушуючи при цьому усі санітарні норми, тому він наполягає на знесенні цієї будівлі, оскільки її будівництво здійснено із порушеннями.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що через постійні переживання, через неправомірні дії ОСОБА_3 її чоловік ОСОБА_1 дістав хворобу серця.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що проживає сама і тримає худобу в с.Заріччя. В м.Яремче у своєму будинку в спірній будівлі вона тимчасово тримала худобу, після того як в с.Заріччя пожежею була знищена будівля для худоби.

Представник відповідачки ОСОБА_5 позов не визнав, пояснив, що його донька - відповідачка по справі, у спірній будівлі тимчасово тримала худобу, після того як в с.Заріччя пожежею була знищена будівля для худоби. Тримала вона 2 корови, 5 кіз, курей. Тримала свиней, але в подальшому свині були реалізовані. Пояснив, що в спірній будівлі вигрібної ями немає, стоків із цієї будівлі немає. Рідкі відходи виносились відрами у єдину вигрібну яму, яка прийнята до експлуатації разом із будинком.

Представник відповідачки ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив, що підстав для знесення спірної будівлі на земельній ділянці відповідачки немає. Пояснив, що певний час відповідачка тримала худобу в м.Яремче в спірній будівлі.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили, що тривалий час відповідачка ОСОБА_3 у самочинно побудованій будівлі за адресою м.Яремче, вул. Свободи, 215а, яка розташована майже впритул до житлового будинку позивача, тримала худобу. Від утримання відповідачкою худоби на земельній ділянці позивача, в його житловому будинку постійно відчутний сморід, галас від худоби. Він позбавлений можливості приймати туристів, оскільки люди відмовляються проживати із-за смороду і галасу від худоби.

Суд вислухавши позивача, відповідачку, представників сторін, свідків дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно державного акту НОМЕР_1 (Т.1., а.с.23), позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення 20-ї сесії Яремчанської міської ради від 25.09.2008 р. належить земельна ділянка площею 0,1657 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд і яка розташована в АДРЕСА_4.

Згідно рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №6 від 13.01.2009 р. (Т.1., а.с.30), рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №100 від 23.10.2012 р. (Т.1., а.с.24), свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Т.1., а.с. 25) та витягу про державну реєстрацію прав (Т.1., а.с. 26), позивач є власником АДРЕСА_1.

Відповідно до акту державної приймальної комісії від 23.10.2008 р. (а.с.27-29), вирішено прийняти в експлуатацію садибу позивача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до записів в угоді, укладеній між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 08.06.2012 р. (Т.1., а.с.31), позивач не мав претензій до розташування господарської будівлі відповідачки, яка знаходиться біля межі належних їм земельних ділянок біля будинку позивача. В той час відповідачка не має жодних претензій до розташування житлового будинку позивача на межі належних їх земельних ділянок біля її господарської будівлі.

Згідно листа виконавчого комітету Яремчанської міської ради (Т.1., а.с.32) та протоколу про адміністративне правопорушення №07-13 (Т.1., а.с. 33-35) в результаті розгляду комісією виконкому Яремчанської міської ради звернення позивача щодо переобладнання відповідачкою господарської будівлі поряд з житловим будинком позивача під свинарник, 08.08.2013 р. відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до акту державного виконавця (Т.1., а.с.53-54) та постанови про закінчення виконавчого провадження (Т.1., а.с. 52), відповідачкою було виконане рішення суду від 27.11. 2013 р. щодо зобов'язання усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні його земельною ділянкою та житловим будинком АДРЕСА_1 та зобов'язання вчинити ряд вимог.

Згідно повідомлення №ІФ 06212154882 від 03.09.2012 р. (Т.1., а.с.185) ОСОБА_3 повідомлено ДАБК в Івано-Франківській області про початок виконання будівельних робіт господарської споруди.

Повідомленням Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 04.01.2018 року (Т.1., а.с. 57) позивача повідомлялося про те, що повідомлення ОСОБА_3 про початок виконання будівельних робіт №ІФ 06212154882 від 03.09.2012 р. скасоване, оскільки посадовими особами Управління при проведенні позапланової перевірки було встановлено, що будівництво господарської будівлі по АДРЕСА_5 ОСОБА_10 здійснено із відхиленням від схеми забудови будівельного паспорта та з порушенням будівельних норм, про що складено акт перевірки.

Згідно технічного паспорту на садибний житловий будинок (Т.1, а.с. 187-192) та проекту господарської будівлі від 16.08.2012 року (Т.1., а.с.193-202) ОСОБА_3 розроблений проект будівництва літньої кухні.

Згідно відповіді Яремчанської міської ради від 09.02.2018 року (Т.1., а.с.58) звернення позивача було розглянуте і в результаті складений акт.

Відповідно до акту від 07.02.2018 року (Т.1, а.с.59-64) господарська будівля ОСОБА_3 розташована поряд із житловим будинком ОСОБА_1 та використовується для утримання свійських тварин, а саме 9 кіз та 2 корови. Біля будівлі відмічається стійкий неприємний запах від худоби і фекалій. Сама господарська будівля розміщена із порушенням Державних будівельних норм. Вигрібна яма, до якої підключений житловий будинок ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2, розміщена на відстані 10 метрів до житлового будинку ОСОБА_1, тобто із грубим порушенням Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць. Крім того не наданий акт прийняття вигрібної ями до експлуатації чи акт перевірки вигрібної ями на герметичність. Вирішено зобов'язати ОСОБА_3 перенести вигрібну яму, на відстань не менше 20 метрів від житлових будинків, перенести стайню для утримання свійських тварин на відстань не менше 15 метрів від житлових будинків, отримати дозвільну документацію на господарську споруду.

На підставі проведеної перевірки Яремчанською міською радою 09.02.2018 року ОСОБА_3 видано припис (Т.1., а.с. 65), яким її зобов'язано усунути виявлені порушення щодо розташування господарської будівлі, вигрібної ями по вул.Свободи, 215а відповідно до санітарних і будівельних норм та правил благоустрою м. Яремче.

Згідно відповіді ДАБІ в Івано-Франківській області від 19.03.2018 року (Т.1.,а.с.67-68), акту (Т.1.,а.с.68-85), припису від 06.03.2018 року (Т.1.,а.с.86-91) ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 здійснено будівництво господарської споруди з відхиленням від

схеми забудови земельної ділянки та рекомендовано усунути порушення шляхом виготовлення дозвільних документів або шляхом приведення об'єкту до первісного стану.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15.03.2018 року (Т.1., а.с.102-103) ОСОБА_3 визнано винною за ч.1 ст.96 КУпАП у будівництві господарської споруди з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 (Т.1., а.с.93) він знаходився на лікуванні з 21.12.2017 року по 28.12.2017 року з діагнозом: ІХС, стенокардія, гіпертонічна хвороба.

Згідно свідоцтва про право власності (Т.1., а.с.183) за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.

Згідно акту про прийняття в експлуатацію від 01.12.2008 року (Т.1., а.с.180-182) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 прийнятий в експлуатацію.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (Т.1., а.с.184) за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою АДРЕСА_6.

Судом встановлено, що господарська будівля відповідачки являє собою будівництво, яке здійснено з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки, визначеної будівельним паспортом та з порушенням будівельних норм, про що ДАБІ в Івано-Франківській області складено акт перевірки. Крім того, станом на час розгляду справи повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ06212154782 від 03.09.2012 року ОСОБА_3 скасоване. З огляду на викладене господарську будівлю відповідачки можна вважати самочинним будівництвом.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

В судовому засіданні позивач неодноразово заявляв про те, що сама господарська будівля ОСОБА_3, розташована біля його житлового будинку, не створює для нього перешкод. Перешкоди створює діяльність відповідачки по утриманню в цій господарській будівлі худоби. Крім того, згідно угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 08.06.2012 р. (Т.1., а.с.31), позивач не мав претензій до розташування господарської будівлі відповідачки. Тому суд вважає не застосовувати такий крайній захід впливу на забудовника, як знесення самочинного об'єкта нерухомості - господарської споруди і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачки перенести вигрібну яму, яка знаходиться в приміщенні самочинно збудованої господарської будівлі. Судом встановлено, що на час розгляду справи позивачем не надано жодного доказу наявності в господарській будівлі відповідачки вигрібної ями, тощо, тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за недоведеністю.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що вигрібна яма, до якої під'єднаний житловий будинок відповідачки, розташований на відстані 10 метрів від житлового будинку позивача. Вказана обставина стверджується актом від 07.02.2018 року (Т.1., а.с. 59-64) та приписом Яремчанської міської ради від 09.02.2018 року (Т.1., а.с. 65).

Відповідно до положень п.2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011р. №145, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачку ОСОБА_3 перенести вигрібну яму, до якої під'єднаний її житловий будинок, відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011р. №145 підлягають задоволенню. Вимоги обладнати вигрібну яму відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил, на думку суду, передчасні.

Відповідно до положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до положень ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок.

Відповідно до положень ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Із положень ст.319 ЦК України вбачається, що власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону, моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачкою, її діяльністю з утримання в господарській будівлі, розташованій біля житлового будинку позивача, порушуються права позивача, як власника суміжної земельної ділянки та житлового будинку, оскільки він не може належно користуватися власним житловим будинком та земельною ділянкою через постійний стійкий запах від фекалій худоби та від стоків з житлового будинку відповідачки, що підтверджено листом виконавчого комітету Яремчанської міської ради (Т.1., а.с. 32), протоколом про адміністративне правопорушення №07-13 (Т.1., а.с. 33-35), актом від 07.02.2018 року (Т.1., а.с. 59-64), приписом (Т.1., а.с. 65) та підтвердили в судовому засіданні позивач та його представник, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до положень п. 3.2а Державних будівельних норм України 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., відстань від господарських споруд (сараю чи свинарника) для утримання худоби, свійських тварин та птахів до житлових будинків та літньої кухні повинна бути не менше 15 метрів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині заборони ОСОБА_3 утримувати худобу і птицю у господарських будівлях, спорудах, сараях чи інших пристосованих для цього приміщеннях на відстані ближче 15 м до його житлового будинку АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідачки позивачу завдано моральну шкоду. Оскільки він не може тривалий час проживати у власному житловому будинку, не може знаходитися на власному подвір'ї, через стійкий фекальний запах на подвір'ї. До нього перестали приходити в гості друзі та рідні. Знайомі кепкують з нього. Він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він та члени його сім'ї змушені жити всі разом в невеликому житловому будинку, який знаходиться на відстані 31 м від стайні відповідачки та вигрібної ями, це викликає певний дискомфорт у побуті та часто призводить до сварок в сім'ї. Вказані обставини підірвало здоров'я позивача, через що 21.12.2017 р. він проходив лікування у відділенні №1 Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного центру. Ця обставина стверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5404/17 (Т.1., а.с.93).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з викладеного вище та оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідачки, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 23, 293, 319, 373,376, 386, 391, 394, 1167 ЦК України, ст. ст. 90, 91, 103 ЗК України, п. 3.2а Державних будівельних норм України 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., п. 2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011р. №145, та керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 78, 89, 95, 141, 206, 229, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належними йому земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.

Заборонити ОСОБА_3 утримувати худобу і птицю у господарських будівлях, спорудах, сараях чи інших приміщеннях за адресою АДРЕСА_2, на відстані ближче 15 метрів до житлового будинку, що належить ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 перенести вигрібну яму, розташовану на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2, на відстань не менше 20 м. від межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 ( дві тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1584,6 гривень сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на

поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до вимог п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку

функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 06.08.2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Іванов