Постанова № 75702874, 06.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/4456/17Головуючий у 1-й інстанції Варнавська Л.О.Пр. № 22-ц/778/1336/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.12.2014 року станом на 04.07.2017 року у розмірі 21602,22 грн. та складається з: 5129,67 грн. - тіла кредиту; 7638,47 грн. - процентів за користування кредитом; 7329,21 грн. - пені; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1004,87 грн. - штрафу (процентна складова), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1600,00 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року (а.с. 43-44) позовну заяву Банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором без номеру від 23.12.2014 року в розмірі 5129,67 грн., в решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку судовий збір в сумі 380,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 49-54) просив заочне рішення суду першої змінити, скасувавши його в частині незадоволених вимог про стягнення відсотків і неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі стягнути 7329,21 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1004,87 грн. - штраф (процентна складова), в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с.67), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (а.с.69).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційним судом копія вищезазначеної ухвали апеляційного суду разом із копією апеляційної скарги Банку надсилалась відповідачу ОСОБА_5 з дотриманням вимог ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, для відома тричі. Однак, остання тричі повернулась на адресу апеляційного суду без вручення з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання», засоби мобільного зв'язку відповідача не відповідають (а.с. 70-73,77-80,82-97).

При вищевикладених обставинах, встановлено, що відзив відповідачем ОСОБА_5 апеляційному суду на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі поданий не був.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце навантаження судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад, (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом фактично працює 20 суддів, з яких 13 суддів у судовій палаті з розгляду цивільних справ).

Крім того, у період з 04.06.2018 року по 13.07.2018 року суддя - доповідач перебувала у відпустці (довідка а.с. 161).

17 липня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшла заява Банку (а.с.99), в якій останній зазначав, що з 21.05.2018 року змінено його назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, саме його нормами в силу вимог п. п. 8, 9 Перехідних положень останнього апеляційний суд має керуватись при апеляційному перегляді законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вищезазначене рішення суду першої інстанції у цій справі в апеляційному порядку не оскаржувала.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку і лише в оскаржуємій частині.

Відповідно до вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь Банку відсотків і неустойки за вищезазначеним кредитним договором сторін, керувався ст.ст. 526, 1048, 1054 ЦК України ст.ст. 10, 60, 208, 212 - 215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із того, що останні не передбачені договором.

Оскільки, ч. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Ч. 5 цієї ж статті передбачає, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За змістом анкети-заяви на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не передбачена сплата процентів, штрафів, пені на користь Банку. Ці платежі не зазначені в грошовому виразі, не вказані строки їх внесення, що суперечить вимогам ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», тому суд вважає, що розрахунок процентів, пені та штрафів позивачем проведений необґрунтовано та відповідач не повинний її сплачувати.

Суд не приймає доводи позову, що розмір процентів пені та штрафів встановлений в Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах.

Суд також звертає увагу на те, що зазначені у позові Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи не підписані відповідачем, тобто, у суду не має підстав вважати, що саме про ці розміри процентів, пені та штрафів домовились сторони, отже вони не можуть вважатися умовами договору.

У заяві від 23.12.2014 року визначено, що відповідач, підписавши її, приєднався до Умов та правил, тобто мало місце укладання договору приєднання.

Згідно із ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умовами та правилами, долученими до позову передбачено, що зміни до цих умов і правил надання банківських послуг вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України (п. 1.1.6.1). Зміни, внесені в Умови та правила, діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями клієнта щодо використання послуг банку (п.1.1.6.4).

Тобто, Банк залишив за собою вносити зміни до цих Умов та правил. Суду не надано доказів, що відповідач 23.12.2014 року був ознайомлений з Умовами та правилами, які встановлювали розмір процентів, штрафів та приєднався саме до таких Умов та правил.

Зі змісту ст. 639 ЦК України витікає, що якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, то такий договір є укладений з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Так, в анкеті-заяві на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не міститься будь-яких розмірів процентів, штрафів, пені. Ця заява підписана відповідачем, що свідчить про те, що він надав свою згоду на отримання кредиту саме на таких умовах.

В свою чергу, банк, надавши кредит на підставі цієї заяви також висловив свою згоду на надання кредиту саме на цих умовах. На теперішній час, звертаючись до суду із позовом Банк просить про стягнення з відповідача заборгованості, в тому числі з пені, комісії та штрафів, нарахованих на підставі Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів, а не на підставі умов анкети-заяви, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів, долучених до позову позивачем, вони не підписані відповідачем, тому у суду не має підстав вважати, що відповідач погодився на умови викладені в них.

Проте із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуємій частині рішення погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (20 листопада 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуємій частині не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, зокрема в оскаржуємій частині рішення, має місце у цій частині неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, вищезазначений кредитний договір сторін - Банку та ОСОБА_3 № б/н від 23.12.2014 року є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) та складається із заяви позичальника ОСОБА_3 від 23.12.2014 року (а.с. 7), Тарифів (а.с. 8), Умов та правил надання банківських послуг (а.с.9-23), з якими відповідач ОСОБА_3 погодилась у повному обсязі, підписавши заяву позичальника від 23.12.2014 року (а.с. 7) та які у тому числі містять умови, ставки, порядок тощо нарахування Банком позичальнику процентів, пені, штрафів тощо.

Умови та правила надання банківських послуг Банку знаходяться в загальному доступі, якщо відповідач вважала за необхідне додатково ознайомитись із останніми, вона мала для цього всі необхідні можливості.

Суд першої інстанції мав виходити із презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору сторін у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України).

Оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

А незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 користувалась вищезазначеним кредитом, наданим Банком, але належним чином не виконувала своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала нараховані їй Банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед Банком (доданим Банком до позову у цій справі а.с. 4-6), випискою Банку по рахунку відповідача (доданою до апеляційної скарги Банку а.с. 57-60, яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі, як доказ, передбачений ст.. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, на виконання вимог ст.. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційної скарги Банку).

Крім того, апеляційної інстанції на виконання вимог ст. 367 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, має досліджувати докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Банк у своїй апеляційній скарзі у цій справі посилався на вищезазначену виписку по рахунку відповідача.

У зв'язку із чим, у відповідача, як позичальника, перед Банком виникла вищезазначена заборгованість за вищезазначеним кредитним договором, у тому числі у вигляді 7638,47 грн. - процентів за користування кредитом; 7329,21 грн. - пені; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1004,87 грн. - штрафу (процентна складова) (а.с.4-6), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, кошти відповідачем за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, Банк мав право здійснювати нарахування платежів, передбачених умовами договору, та зокрема процентів та пені, відповідачу за вищезазначеним кредитним договором згідно умов останнього і після закінчення строку договору до припинення зобов'язання належним виконанням.

Нараховані Банком відповідачу у цій справі за вищезазначеним кредитним договором вищезазначені штрафи 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1004,87 грн. - штрафу (процентна складова) передбачені п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18 зворот).

Проте, штраф та пеня є різновидом одного виду відповідальності (цивільної), Умовами та правилами надання банківських послуг вони нараховуються за ті самі види порушень відповідача за вищезазначеним договором, а тому у даному випадку порушуються вимоги ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

А тому, при вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити Банку у задоволенні його позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 в частині стягнення штрафів 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1004,87 грн. - штрафу (процентна складова) у цій справі з інших підстав - з підстав застосування вимог ст. 61 Конституції України.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині незадоволених вимог про стягнення відсотків і неустойки скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення, стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.12.2014 року станом на 04.07.2017 року у вигляді процентів за користування кредитом - 7638,47 грн., пені - 7329,21 грн., в решті позовних вимог в оскаржуємій частині відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з ОСОБА_3 на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 3341,35 грн. - пропорційно до суми задоволених позовних вимог Банку (розрахунок: судовий збір при подачі позову 1600,00 грн. (а.с.30) + судовий збір за подачу апеляційної скарги 2400,00 грн. (а.с. 61) = 4000,00 грн. *суму задоволених вимог 20097,35 грн. / сума заявлених вимог 21602,22 грн. = 3721,35 грн. - судовий збір, який вже стягнутий судом першої інстанції за рішенням суду в частині, яка не переглядається апеляційним судом у цій справі, 380,00 грн. = 3341,35 грн.

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 368, 371 - 372, 374, 376, 381-384, п. п. 8,9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині незадоволених вимог про стягнення відсотків і неустойки скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.12.2014 року станом на 04.07.2017 року у вигляді процентів за користування кредитом - 7638,47 грн., пені - 7329,21 грн.

В решті позовних вимог в оскаржуємій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 3341,35 грн.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не преглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 06.08.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.