Постанова № 75702804, 26.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 320/1680/17 Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В.

провадження № 22-ц/778/2344/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2015р. ним підписано Анкету-заяву про приєднання до Правил надання банківських послуг № 1535662457601 та прийняття пропозиції ПУАТ «ФІДОБАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (споживчі потреби) на підставі Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПУАТ «ФІДОБАНК», що розміщені на офіційному сайті Банку. В цій заяві зазначено, що у випадку її підписання вона є кредитним договором з врахуванням Правил та умов надання споживчих кредитів. Вказує, що зазначена Анкета-заява не може бути кредитним договором, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Але Анкета-заява про приєднання до Правил надання банківських послуг № 1535662457601 не містить обов'язку ПУАТ «ФІДОБАНК» надати кредит та обов'язку позивача його повернути, а містить лише посилання на укладення договору комплексного банківського обслуговування на підставі Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті Банку.

Отже, на думку позивача, сторони не визначили у письмовому вигляді з підписанням обома сторонами: загальної суми кредиту, загального строку надання кредиту, порядок сплати кредиту та процентів за користування кредитом тощо. При цьому, на думку позивача, не можуть вважатись укладеними кредитні договори, які містять посилання на додатки до них (Правила та умови кредитування, тарифи тощо), зміст яких розміщений в мережі Інтернет на сайті банку, якщо такі додатки містять істотні умови у розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України, але безпосередньо не підписані сторонами кредитного договору. Крім того, вказував, що банком не виконані вимоги ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо надання йому у письмовій формі повного переліку інформації, зазначеної у цій нормі. У зв'язку з вищенаведеним позивач просив визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір від 10.08.2015р. № 1535662457601 (Анкету-Заяву про приєднання до Правил надання банківських послуг від 10.08.2015 № 1535662457601) між ПУАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_3.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 10.08.2015р. ОСОБА_3 підписано Анкету-заяву про приєднання до Правил надання банківських послуг № 1535662457601 та прийняття пропозиції ПАТ «ФІДОБАНК» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (споживчі потреби) на підставі Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «ФІДОБАНК», що розміщені на офіційному сайті Банку. В цій заяві зазначено, що у випадку її підписання вона є кредитним договором, з врахуванням Правил та Умов надання споживчих кредитів.

Позивач був згодний, що Анкета-заява про приєднання до Правил надання банківських послуг № 1535662457601 та прийняття пропозиції ПАТ «ФІДОБАНК» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (споживчі потреби) становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Останній ознайомлений і згодний з Правилами та умовами банківських продуктів, а також Тарифами банку, про що свідчить його підпис у заяві /а.с. 5/.

Протягом дії кредитного договору позивач не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз'ясненням його положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та безспірних доказів, які б підтверджували, що зміст та форма кредитного договору суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив факт укладення та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов'язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони відповідають наявним матеріалам справи та базуються на вимогах чинного законодавства.

Так, із Анкети-заяви, підписаної позивачем вбачається, що він приєднується до Правил надання банківських послуг у ПАТ «Фідобанк», з метою отримання кредитних коштів на споживчі потреби із бажаною сумою 25 000 грн.

Банком його було ознайомлено з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту, про що позивач розписався у Додатку, який містив всі суттєві умови укладеного у такій формі договору, зокрема, про особу кредитодавця, мету кредиту, назву продукту, процентну ставку та порядок нарахування процентів, комісійні винагороди та порядок їх нарахування, строк кредиту, форму його забезпечення, порядок погашення заборгованості, можливість дострокового погашення заборгованості, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, розмір ефективної процентної ставки, а також графік погашення кредиту ( а.с. 19).

Перед підписанням вказаного договору ОСОБА_3 надавалось повідомлення про умови кредитування, як це унормовано ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист споживачів» про умови кредитування, під яким стоїть його підпис, що свідчить про його ознайомлення з ними перед укладенням договору ( а.с. 20).

З зазначеного вбачається, що сторони фактично уклали між собою кредитний договір у письмовій формі, який є договором приєднання, що не суперечить положенням ст. 634 ЦК України, а тому вважати, що такий договір не може бути дійсним на тих підставах, які зазначені позивачем, не мається.

В апеляційній скарзі позивач, в тому числі, посилається на те, що суд прийняв його уточнені позовні вимоги про нікчемність правочину, оформленого у вигляді Анкети-заяви, але по суті цих вимог не розглянув.

Перевіривши вказані обставини, колегія встановила, що позивач декілька разів уточнював позовні вимоги шляхом добавлення підстав для визнання договору недійсним ( а.с. 28-30, 40-43, 117-121).

Вказані уточнені позовні заяви містили додаткові підставі для визнання кредитного договору недійсним, крім тих, що були зазначені у первісно поданій, зокрема, про несправедливість умов договору щодо комісії.

Востаннє позивач уточнив позовну заяву 24.11.2017р., у якій вже просив визнати нікчемним оспорюваний ним договір, в якій також зазначав про несправедливість його умов щодо встановлення щомісячної винагороди банку у вигляді комісії, що є підставою для визнання цих умов нікчемними ( а.с. 117-121).

Між тим, зі змісту судового рішення не вбачається, що судом прийнято до уваги остання уточнена заява, оскільки суд в описовій та мотивувальній частині рішення не зазнає про такі вимоги позивача, обмежившись доводами первісно поданої заяви. Але будь-якої ухвали щодо долі уточненої позовної заяви від 24.11.2017р. матеріали справи не містять.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо нерозгляду його уточненої позовної заяви судом знайшли своє підтвердження при її перевірці, але колегія позбавлена можливості оцінити відповідність договору в частині його умов щодо встановлення комісії як щомісячної винагороди банку наведеним позивачем вимогам законодавства, оскільки цих вимог фактично не розглянув суд.

Так, відповідно ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вказаною нормою встановлено пряму заборону апеляційному суду розглядати ті вимоги позивача, які були заявлені ним, прийняті судом першої інстанції, але не були розглянуті ним.

В такому разі у відповідності до положень ст. 270 ЦПК України позивач не позбавлений права звернутись до суду з приводу ухвалення в цій частині додаткового рішення.

Всі решта доводів апеляційної скарги в частині неправильного вирішених судом розглянутих вимог, колегія визнає необґрунтованими, тому у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-385, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 серпня 2018р.

Головуючий:

Судді: