Вирок № 75702786, 02.08.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.08.2018 Справа №337451/18

1-кп/337/153/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 серпня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого - судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Гальцевої К.В.

за участю прокурора - Ворони М.В..

захисника - Ляпіна В.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_2

представника потерпілого - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12017080050001976 від 02.05.2017 за обвинуваченням: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь, Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, працюючого ТОВ «Містобудівельне підприємство «Мостострой»», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В С Т А Н О В И В:

01.05.2017 року , приблизно о 16 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автобусом «Богдан А-09302», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював рух заднім ходом у дворі будинку 30 по вул. Воронезькій в м. Запоріжжі.

В цей час, на проїжджій частині, позаду автобуса «Богдан А-09302», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась пішохід ОСОБА_4

Водій ОСОБА_2, перед початком руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого, здійснюючи рух заднім ходом скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами № 136 від 06.03.2013 року, відповідно до яких:

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-п. 10.9. «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно висновків судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-330 від 13.06.2017, проведеної експертами Запорізького НДЕКЦ МВС України та комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 399-17/16736 від 29.01.2018 року, проведеної експертами ДНДИСЕ та ХНДИСЕ, з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2.

Так, згідно висновку судової медичної експертизи № 1419 від 08.06.2017 року, смерть ОСОБА_4 настала від тупої сполученої травми тулубу та правої верхньої кінцівки, з численними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що привело до розвитку шоку. Тупа сполучена травма тулубу та правої верхньої кінцівки утворились незадовго до надходження ОСОБА_4 у стаціонар, та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, у живих осіб кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Враховуючи масивність травми, її двобічність, весь комплекс пошкоджень утворилися в результаті ДТП при зіткненні рухаючогося транспортного засобу з пішоходом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину визнав у повному обсязі, у скоєному покаявся, суду пояснив, що дійсно 1 травня 2017 року необережно вчинив наїзд на потерпілу, бо був впевнений, що може здійснювати рух заднім ходом, у скоєному кається, просить застосувати до нього норми Закону України «Про амністію у 2016 році», бо має на утриманні матір, 82-річного віку, крім нього інші діти у матері відсутні.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засіданні не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність, надала суду заяву щодо відмови від заявленого цивільного позову, посилаючись на ті обставини, що заподіяна шкода їй відшкодована у повному обсязі ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой», з яким у трудових відносинах перебував обвинувачений під час скоєння ДТП.

Представник потерпілого ОСОБА_3 проти застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2016 році» не заперечує.

Оскільки, учасники судового провадження не оспорюють доказів по справі, що надані прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_2 суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються та які є належні і допустимі, тому розглянув справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом було з'ясовано, що обвинувачений та представник потерпілого правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позицій відсутні, також судом було роз'яснено зазначеним особам, що у разі визнання недоцільним дослідження інших доказів по справі, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає винуватість ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення доведеною і кваліфікує його необережні дії за ст. ч.2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Судом вивчалась особа обвинуваченого та встановлено, що останній раніше не засуджений, свою провину визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся, офіційно працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку в КУ «Обласна клінична психіатрична лікарня» та в наркологічному диспансері не перебуває, має посвідчення водія НОМЕР_3, протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, має на утриманні матір похилого віку.

Заподіяна потерпілій шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щиросердечне каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та проведенню досудового слідства.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції статті, за які кваліфіковані його дії та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням та вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_2 про звільнення від призначеного покарання на підставі п. «є» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки останній має матір - ОСОБА_6, 1936 року народження, яка досягла 70-річного віку на час скоєння інкримінованого кримінального порушення , інші працездатні діти, крім нього, відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 під час проведення досудового слідства був обраний до 12.04.2018 року у вигляді особистого зобов'язання, підстави для обрання запобіжного заходу на теперішній час відсутні.

Відповідно до ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства

У відповідності до п.2 ч.1 ст.49 ЦПК України, позивач має право відмовитися від позову. У відповідності до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову, суд закриває провадження по справі.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування по справі відсутні, оскільки відповідно до ч.2 ст.122 КПК України витрати на залучення експерта здійснюються за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються спеціалізованим державним установам з Державного бюджету України.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді п'яти позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п. «є» ч.1 ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році».

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -з акрити у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Речовий доказ - транспортний засіб «Богдан А-09302», реєстраційний номер НОМЕР_1- залишити у власника.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Л.Г. Салтан