Постанова № 75702784, 06.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2839/18 Головуючий у 1-й інстанції: Ушатий І.Г.

Є.У.№ 328/584/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

розглянувши в порядку письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитом спадкодавця,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Банк зазначав, що відповідно до укладеного договору №б/н від 15 серпня 2013 р. ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. позичальник помер, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_3 На виконання вимог ст.1218 ЦК України Банк 13 жовтня 2016 року звернувся до Токмацької міської державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлого боржника, 27 грудня 2016 року таку ж претензію направив безпосередньо спадкоємцю ОСОБА_3 За інформацією нотаріальної контори, отриманою 04 листопада 2016 року, спадкоємці померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк». Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становить - 15 325,12 грн., із яких: 14 991,74 грн. - заборгованість за кредитом; 333,38 грн. - заборгованість за відсотками. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 вимогу Банка про погашення заборгованості не виконала, просив суд на підставі ст.1282 ЦК України стягнути всю суму боргу в примусовому порядку.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 зазначила, що Банк пропустив передбачені ст.1281 ЦК України строки пред'явлення вимог до спадкоємців кредитора, а тому у неї відсутній обов'язок щодо невиконаних зобов'язань померлого боржника.

У відповіді на відзив Банк зазначив, що не був обізнаний про смерть боржника, не знав про відкриття спадщини. Вважає, що він не пропустив строк пред'явлення претензії до спадкоємців, оскільки відповідно до ч.2 ст1281 ЦК України він має право пред'явити вимогу до спадкоємців протягом одного року від дня настання строку вимоги. Строк дії кредитної картки ОСОБА_4, що відповідає строку виконання кредитних зобов'язань, - до червня 2017 року, з відповідною претензією Банк звернувся у жовтня 2016 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.2 ст.12 81 ЦК України.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., а до Токмацької державної нотаріальної контори позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся лише у жовтні 2016 р. Позивачем не надано суду доказів, того, коли йому стало відомо про смерть боржника ОСОБА_4, про склад і вартість його спадкового майна, про коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Реєстрація відповідача ОСОБА_3 за адресою, де мешкав померлий ОСОБА_4, не свідчить про прийняття нею спадщини останнього.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом не з'ясовано, яке майно отримали спадкодавці, яка його вартість, та чи покриває вартість отриманого майна розмір заборгованості спадкодавця.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 наголошує на тому, що кредитором пропущено строк пред'явлення вимоги до спадкоємців померлого боржника, встановлений ст.1281 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає.

Згідно зі ст.526 ЦК з0обовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Установлено, що 15 серпня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Як зазначено в анкеті-заяві, ознайомившись з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами і Правилами, ОСОБА_4 бажає оформити на свої ім'я картку з бажаним лімітом. Пам'ятку клієнта, яка містить, у тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування отримав і ознайомлений з її змістом під підпис (а.с.7).

Ліміт кредитування, вид банківської картки, умови кредитування в анкеті-заяві не зазначені.

Копія пам'ятки клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування, яка підписана позичальником, позивачем суду не надана.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, 15 серпня 2013 року на рахунок позичальника було зараховано 4 160 грн., станом на жовтень 2014 року сальдо поточної заборгованості становило 14 991, 74 грн., на суму кредиту нараховано відсотків 687, 41 грн., у жовтні, листопаді 2014 року на рахунок позичальника надійшло 332, 83 грн., у лютому 2015 року - 21, 2 грн. Вказані платежі були спрямовані на погашення нарахованих відсотків. Станом на 31.07. 2016 року за рахунком позичальника обліковується заборгованість в загальній сумі 15 325, 12 грн., із яких за тілом кредиту 14 991, 24 грн., за відсотками 333, 38 грн. (а.с.5-6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер (а.с.34).

Відповідач ОСОБА_3 з 19 серпня 1978 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, її зареєстрованим місцем проживання значиться АДРЕСА_1 (а.с.33).

Така ж адреса місця проживання зазначена і анкеті-заяві позичальника ОСОБА_5 (а.с.7).

07 жовтня 2016 року Банк звернувся до Токмацької державної нотаріальної контори в порядку ст.1281 ЦК України із претензією до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_4, в якій зазначив, що сума боргу останнього за кредитним договором №б/н від 15 серпня 2013 року становить 15 325, 12 грн. (а.с.38).

У відповідь на претензію нотаріальна контора 04 листопада 2016 року повідомила Банк про те, що в заявленій претензії кредитором не зазначено строк настання вимоги, не повідомлено, коли кредитору стало відомо про смерть боржника, не надано копію кредитного договору (а.с.39).

27 грудня 2016 року Банк направив лист-претензію ОСОБА_3, в якій повідомив останню про борги спадкодавця за кредитним договором і запропонував сплатити всю суму боргу (а.с.40).

Будь-яких інших письмових доказів матеріали справи не містять.

ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України просив розглядати справу без участі його представника, зазначивши у відповідному клопотанні про те, що всі необхідні докази є в матеріалах справи (а.с.48).

Відповідач ОСОБА_3 також просила розглядати справу за її відсутності (а.с.61,66).

Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст.ж1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обовзяки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК).

За змістом ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не зазначив про відмову від неї.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 цієї статті.

Так, згідно зі ст.1282 ЦК спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцем і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-2962 цс16.

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги дог спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч.3 ст.1281 ЦК).

Разом з тим, обов'язок спадкоємців виконати вимогу кредитора у спосіб, передбачений ч.2 ст.1282 ЦК, тільки у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.

Недотримання цих строків, які є пресічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємця.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК строки - це строки, в межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Установивши, що боржник за кредитним договором помер 06 жовтня 2014 року, а з відповідною претензією до спадкоємців померлого Банк звернувся тільки 13 жовтня 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитор пропустив установлені ст.1281 ЦК строки пред'явлення вимоги до спадкоємців померлого боржника.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається із зібраних у справі письмових доказів, ні у позовній заяві, ні в претензіях, які направлялися Банком до нотаріальної контори і спадкоємцю померлого боржника, ні в апеляційній скарзі Банком не зазначалося, коли конкретно йому стало відомо про смерть позичальника.

В обґрунтування своїх доводів про дотримання вимог ст.1281 ЦК Банк посилається на те, що строк повернення кредиту позичальником співпадав зі строком дії кредитної картки, яка діяла до червня 2017 року, а з претензією до спадкоємців Банк звернувся у жовтні 2016 року - до спливу строку виконання боргового зобов'язання.

Проте, жодного належного і допустимого доказу щодо строку дії кредитної картки позивач суду також не надав.

Разом з тим, відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, які додані до позовної заяви, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк (п.1.1.7.12 Умов і правил).

Пунктом 2.1.1.4.6 Умов і правил передбачено, у випадку порушення клієнтом обов'язку по погашенню заборгованості перед банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень, строк повернення кредиту - 91-й день з моменту порушення зобов'язання.

Як вбачається із витягу із особового рахунку позичальник, останній платіж на погашення кредиту на суму 21, 2 грн. був здійснений вже після смерті позичальника 01 лютого 2015 року. Після цієї дати жодного платежу на погашення боргу не надходило, отже у відповідності до п.2.1.1.4.6 Умов і правил остаточний строк виконання зобов'язання настав на 91 день - тобто 2 травня 2015 року.

Зважаючи на те, що з відповідною претензією Банк звернувся до кредиторів у жовтні 2016 року, висновки суду першої інстанції про те, що кредитор пропустив установлені ст.1281 ЦК строки пред'явлення вимоги до спадкоємців померлого боржника, відповідають вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не вжив усі передбачені законом заходи до повного і всебічного з'ясування обставин справи є безпідставними.

Банк фактично самоусунувся від доведення своїх вимог у суді, обмежився тими письмовими доказами, які були додані до позовної заяви. Будь-яких клопотань про витребування додаткових доказів суду не заявляв, від участі у судовому засіданні ухилився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставини доводи Банку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є неспроможними.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 травня лютого 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий:

Судді: