Постанова № 75701379, 25.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/772/18 Справа № 179/257/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 01.03.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № DNM0SH00004921, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Однак у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання не виконала, тому станом на 22.02.2016 року має прострочену заборгованість в розмірі 72321 грн. 00 коп., яка складається з: -1781,41 грн. - заборгованість за кредитом; -1200,00 грн. - заборгованість по комісії; -19121,84 грн. - заборгованість по процентам; -50217,75 - пеня.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 43360,38 грн., яка була задоволена рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2013 року, різниця становить - 28960,62 грн., тобто заборгованість до стягнення.

Тому позивач змушений звертатися до суду та вимагає від відповідача сплатити заборгованість по кредитному договору.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідач на порушує вимоги кредитного договору і має прострочену заборгованість, розрахунки, які ним надаються не підтверджуються належними документами.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не витребував у позивача додаткових доказів на підтвердження позовних вимог та не попередив про наслідки неподання вказаних доказів.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № DNM0SH00004921, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір (а. с. 8-9).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 01.03.2006 року за відповідачем наявна заборгованість станом на 22.02.2016 року в розмірі 72321 грн. 00 коп., в тому числі: -1781,41 грн. - заборгованість за кредитом; -1200,00 грн. - заборгованість по комісії; -19121,84 грн. - заборгованість по процентам; -50217,75 - пеня.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 43360,38 грн., яка була задоволена рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2013 року, різниця становить - 28960,62 грн., тобто заборгованість до стягнення. (а. с. 4-5, 6-7).

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на стягнення коштів за договором позики, однак рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2013 року, з відповідача вже стягнуто заборгованість за вказаним договором в розмірі 43360,38 грн.. Крім того, позивачем не наведено розрахунок суми заборгованості відповідача в сумі 28960,62 грн., яка залишилася до сплати із зазначенням складових цієї заборгованості, з урахуванням стягнутої частини боргу. Позивачем не надано доказів того, що відповідач на порушує вимоги кредитного договору і має прострочену заборгованість, розрахунки, які ним надаються не підтверджуються належними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що суд першої інстанції не витребував у них додаткових доказів на підтвердження позовних вимог та не попередив про наслідки неподання вказаних доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте доказів на підтвердження своїх вимог позивачем ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції надано не було.

А отже банком не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про задоволення часткове позову.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова