Ухвала суду № 75700893, 06.08.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4311/18

Провадження № 1-кп/206/335/18

У Х В А Л А

06.08.2018року Колегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

суддів Сухорукова А.О., Маштака К.С.,

за участю:

секретаря Берези І.П.,

прокурора Макеєва Д.В.,

захисника-адвоката Маслія В.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040700000509 від 12.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Кримінальне провадження підсудне Самарському районному суду м. Дніпропетровська, обвинувальний акт відповідає вимогам, встановленим КПК України, підстави для повернення акту прокурору, закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України - відсутні.

Порушень, що перешкоджають розгляду справи в суді, та призначенню справи до слухання не виявлено.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч.3 ст.314 КПК України, судом не встановлено.

Всі учасники судового провадження висловили думку про можливість призначення судового розгляду, який провести у відкритому судовому засіданні.

Прокурором в підготовчому судовому засіданні з посиланням на те, що обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 07.08.2018 року, заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивоване тим, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинуваченої жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Захисником заявлено клопотання про зміну обвинуваченій запобіжного заходу на домашній арешт, мотивуючи це тим, що на час розгляду клопотання значно зменшились ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачена підтримала думку захисника.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою та захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, колегія суддів, у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 115 КК України - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризиками, які колегія суддів оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Дані відносно особи обвинуваченої враховуються судом, як то соціальні зв'язки обвинуваченої, вік та стан здоров'я обвинуваченої, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_2, а також період її тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченої у встановленому законом порядку.

При цьому обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченій злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачена не позбавлена можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну їй запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, як наслідок відмовити обвинуваченій та її захиснику в задоволенні клопотання в частині зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченої, а і характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин, колегія суддів вважає підготовку до судового розгляду закінченою.

Керуючись ст.ст. 314, 315, 316, 331, 350 КПК України, колегія суддів-

У х в а л и л а:

Призначити кримінальне провадження № 12018040700000509 від 12.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.08.2018 року на 15 год. 00 хв. в приміщенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Кримінальне провадження здійснювати колегіально у складі трьох професійних суддів.

Клопотання прокурора - задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04.10.2018 року.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, захисника-адвоката, свідків та доставити обвинувачену.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Грицаюк

Судді А.О. Сухоруков

К.С. Маштак