Постанова № 75700794, 02.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5436/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання: Джула В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року з питань забезпечення позову (постановлена головуючим-суддею Карп'як О.О. в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватного підприємства «Мега-Тех») про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

03.03.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 877 від 14.07.2016 «Про надання ПП «Мега-Тех» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

11.06.2018 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову за підписом позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, в якій просять до ухвалення судом рішення по суті спору накласти арешт на належний ОСОБА_1 на праві власності гараж, який знаходиться по АДРЕСА_3 чи по АДРЕСА_1 у м. Львові.

Необхідність у вжитті заходів забезпечення позову зумовлена очевидністю протиправності дій посадових осіб Галицької ради депутатів та Львівської міської ради, через шахрайські дії яких належний гараж ОСОБА_1 був переданий ПП «Мега-Тех».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем за його підписом та підписом його представника ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, в якій вони через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просять скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що у позовній заяві від 03.03.2018 та заяві про забезпечення позову від 11.06.2018 позивач навів достатньо аргументів та доказів щодо необхідності накладення арешту на належний йому гараж, який з невідомих підстав перейшов у власність іншої особи та за іншою адресою. Зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена на припущеннях, без належної оцінки доказів та фактичних обставин справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності у ПП «Мега-Тех» та Львівської міської ради намірів знищити належний позивачу гараж чи вчиняти зміну права власності, продаж, дарування та інше стосовно земельної ділянки, на якій він розміщений. Крім того, такий вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач не передбачений КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Умови та порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено статтею ст. 150 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 цього Кодексу.

Предметом позову є визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської №877 від 14.07.2016, якою ПП «Мега-Тех» передана земельна ділянка, на якій розміщений гараж ОСОБА_1

Позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на його власний гараж.

Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову відсутній в переліку п'яти видів забезпечення позову, що передбачений ст.151 КАС України.

Доводи представника позивача про можливість відчуження об'єкта нерухомого майна, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки з 14.07.2016 по 14.06.2018 позивачем не подано доказів того, що станом на час звернення із заявою зацікавленими особами вчинялись дії, спрямовані на відчуження майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки потреба у вжитті заходів забезпечення позову відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Твердження представника позивача про те, що оскаржуваною ухвалою суд надав перевагу третій особі ПП «Мега-Тех» для знищення чи чергового перепродажу гаража, а не загальнонаціональним інтересам, є, на переконання колегії суддів, хибним та таким, що прямо суперечить основоположному принципу адміністративного судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції принципу верховенства права при вирішенні спірного питання з огляду на наступне.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний положення закріплені у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, пункти 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, пункт 65)).

Ураховуючи наведені висновки Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що положення ч.1 ст.151 КАС України, характеризуються якістю, оскільки вони є чіткими, а їх дія є передбачуваною та не допускає інтерпретаційних сумнівів.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 за його підписом та підписом його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань забезпечення позову від 14 червня 2018 року по справі № 463/1149/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 06.08.2018.