Постанова № 75700732, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1754/17 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року (повний текст складено 02 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №152 о/с від 09 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за п.6 ч.7 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області з 10 червня 2017 року, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за служби в поліції є занадто суворим, а саме звільнення відбулось в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_2

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. В суді першої інстанції позиція відповідача обґрунтовувалась тим, що наказ про звільнення позивача зі служби в поліції був виданий уповноваженою особою у передбаченому законом порядку, а обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості та обставинам проступку.

Сторони у судове засідання повторно не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2015 року ОСОБА_2 було прийнято на службу до Національної поліції, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.6).

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 09 червня 2017 року №152 о/с (а.с.7) звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ) Закону України «Про національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 - інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, 09 червня 2017 року, сплативши компенсацію за 13 діб невикористаної відпустки в 2017 році, встановивши премію за червень в розмірі 0%.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що службовим розслідуванням встановлено необхідні обставини для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, тому висновок Головного управління про необхідність звільнення позивача зі служби в поліції є обґрунтованим.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пп.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На момент прийняття оскаржуваних наказів Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено. Разом з тим, у відповідності до п.4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до правовідносин, що склались між сторонами, норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, як таких, що не суперечать Закону України «Про Національну поліцію».

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

За змістом ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до ст.15 Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

Накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу за проступки, учинені під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби, здійснюється тільки після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими особами та здачі зброї.

Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, відповідно до п.1.1 якої ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

Згідно п.1.2 Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (п.2.1 Інструкції).

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.20 п.2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, серед іншого, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Згідно п.2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2017 року заступником начальника ГУ НП в Черкаській області начальником слідчого управління полковником поліції Кожухівським В.О. затверджено типові функціональні обов'язки працівників слідчого підрозділу Черкаського РВ Черкаського відділу ГУ НП в Черкаській області (а.с.120), відповідно до преамбули яких основними завданнями слідчих підрозділів ГУ НП в Черкаській області є організація та здійснення досудового слідства у кримінальних провадженнях про злочини віднесені до компетенції підрозділів Національної поліції України відповідно до чинного законодавства України, суворого дотримання дисципліни та законності. Особовий склад слідчих підрозділів ГУ НП в Черкаській області у повсякденній діяльності неухильно дотримується вимог Дисциплінарного статуту ОВС України.

Позивач був ознайомлений з вказаними типовими функціональними обов'язками, що підтверджується його підписом у відомості ознайомлення слідчого підрозділу Черкаського РВП (а.с.121).

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2017 року старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУ НП в Черкаській області майором поліції Улюліним А.Ю. подано начальнику ГУ НП в Черкаській області рапорт (а.с.107), про документування факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння інспектором СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2

Наказом Головного управління №1325 від 18 травня 2017 року (а.с.108) призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни інспектором слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 у зв'язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

09 червня 2017 року Начальник ГУ НП в Черкаській області полковник поліції Лютий В.В. затвердив висновок службового розслідування (а.с.100), складений старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУ НП в Черкаській області майором поліції Улюліним А.Ю., відповідно до п.п. 2.2.5, 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, на підставі наказу ГУНП від 18 травня 2017 року №1325, у зв'язку із складанням відносно інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та порушення ним службової дисципліни, згідно з яким в результаті службового розслідування встановлено, що 18 травня 2017 року близько 01:30 год., по вул.Гоголя позивач, перебуваючи поза службою, у цивільному одязі керував приватним автомобілем ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, був зупинений працівниками УПП в м.Черкаси, якими встановлено наявність у ОСОБА_2 явних ознак алкогольного сп'яніння. Останній погодився пройти огляд на стан сп'яніння у наркологічному диспансері та в результаті проведення огляду позивача в КЗ «Черкаський обласний наркологічний диспансер» черговим лікарем встановлено діагноз «алкогольне сп'яніння» (1,7 проміле), у зв'язку з чим відносно ОСОБА_2 складено протокол серії БР №146046 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В ході службового розслідування було встановлено, що позивач 19 травня 2017 року був відсутній на службі без поважної причини, тобто допустив прогул. У висновку зазначено, що протиправні дії старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підривають довіру населення до поліцейських, скоєння позивачем дисциплінарних проступків стало можливим унаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту ОВС, Законів України «Про Національну поліцію» та «Про дорожній рух», а також безвідповідального відношення до встановлених правил поведінки, а також неналежного контролю за діями підлеглих з боку керівництва Черкаського РВП.

Згідно з наведеним висновком службового розслідування, за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у прогулі одного робочого дня в порушенні вимог п.3 ст.91 Закону України «Про Національну поліцію», наказу ГУНП від 12 серпня 2016 року №1395, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог ст.ст.14, 16 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст.ст.1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року №326, на виконання рішенням оперативної наради керівництва МВС України від 03 січня 2017 року №1, інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 вирішено звільнити зі служби в поліції.

Викладені в акті службового розслідування обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями: рапорту старшого інспектора відділу ІОС УКЗ ГУ НП в Черкаській області майором поліції Улюліного А.Ю. від 18 травня 2017 року (а.с.107), протоколу про адміністративне правопорушення від 18 травня 2017 року серія БР №146046 (а.с.114), висновку №543 від 18 травня 2017 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції відносно ОСОБА_2 (а.с.115), пояснень інспекторів патрульної поліції роти №3 батальйону №1 УПП в м.Черкаси ДПП НПУ лейтенантів поліції Мозгової Ю.С. (а.с.116) та Гнатовського О.В. (а.с.117), рапорту начальника Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Модленка М.М. від 22 травня 2017 року (а.с.109), актом №6244/47/01-2017 від 19 травня 2017 року (а.с.110) про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника, складеного відносно позивача, журналу приходу на роботу та залишення робочого місця працівниками (а.с.111), пояснень заступника начальника СВ Черкаського РВП ЧВП ГУНП підполковника поліції Калашника Т.В. від 29 травня 2017 року (а.с.119).

Підпунктами 6.3.2, 6.3.4 п.6.3 р.6 наведеної вище Інструкції передбачено право особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.

Відповідно до ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, має запропонувати надати порушнику письмові пояснення з приводу допущеного дисциплінарного проступку. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Відповідно до наявним в матеріалах справи пояснень ОСОБА_2 від 20 травня 2017 року (а.с.118), останній відмовився від дачі пояснень з приводу допущеного дисциплінарного проступку згідно ст. 63 Конституції України.

Наказом ГУ НП в Черкаській області №1501 від 09 червня 2017 року (а.с.103) за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у прогулі одного робочого дня в порушенні вимог п.3 ст.91 Закону України «Про Національну поліцію», наказу ГУНП від 12 серпня 2016 року №1395, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог ст.ст.14, 16 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст.ст.1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року №326, на виконання рішенням оперативної наради керівництва МВС України від 03 січня 2017 року №1, інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 вирішено звільнити зі служби в поліції.

09 червня 2017 року наказом Головного управління в Черкаській області №152 о/с (а.с.7) звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді зі звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ) Закону України «Про національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 - інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, 09 червня 2017 року.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем встановлено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що може бути встановлено виключно рішенням суду, а також стверджує, що його звільнення відбулось з порушенням ст.40 КЗпП України в період його тимчасової непрацездатності.

Колегія суддів зазначає, що подія керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відбулась 18 травня 2017 року. Зазначена обставина була встановлена під час проведення службового розслідування на виконання наказу ГУНП в Черкаські області від 18 травня 2017 року №1325 та підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Крім того, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 вересня 2017 року у справі №712/6232/17 за наслідком розгляду матеріалів справи відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, яким встановлено, що вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи та провадження в справі було закрито в зв'язку з пропуском 3-х місячного терміну накладення стягнення.

За наслідком апеляційного оскарження, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 вересня 2017 року залишено без змін. В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що суддя місцевого суду дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначена постанова Апеляційного суду Черкаської області набрала законної сили.

Згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за ч.1 ст.130 КУпАП, а за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у прогулі одного робочого дня в порушенні вимог п.3 ст.91 Закону України «Про Національну поліцію», наказу ГУНП від 12 серпня 2016 року №1395, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог ст.ст.14, 16 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст.ст.1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року №326, на виконання рішенням оперативної наради керівництва МВС України від 03 січня 2017 року №1.

Факт допущення ОСОБА_2 вказаних порушень позивачем не спростовується та в повній мірі підтверджується матеріалами справи.

Доводи апелянта щодо застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу є також необґрунтованими, оскільки відповідачем у висновку службового розслідування та наказі №1501 від 09 червня 2017 року обґрунтовано застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_2 не лише наведеними порушеннями службової дисципліни, а й тим, що протиправні дії позивача негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, підривають довіру населення до поліцейських, були вчинені внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту ОВС, Законів України «Про Національну поліцію» та «Про дорожній рух», безвідповідального відношення до встановлених правил поведінки, а вчинені проступки є несумісними з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно зі ст.15 КУпАП поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарним статутом. За порушення правил, норм і стандартів, зокрема, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до вимог ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух» учасник дорожнього руху зобов'язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Згідно з п.2 р.2 Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2016 року №326, визначено гідну поведінку, як недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Частиною 10 ст.14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. До того ж закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник ГУНП може застосувати до нього стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи.

Працівник поліції згідно Присяги та Правил поведінки не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника.

Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Колегія суддів зазначає, що позивач, скоївши описане вище адміністративне правопорушення, порушив норми професійної етики в частині додержання обов'язку недопущення дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету Національної поліції України, викликати негативний громадський резонанс.

Факт скоєння правопорушення в стані алкогольного сп'яніння (що підтверджено відповідним судовим рішенням) викликає негативне ставлення громадськості до співробітників Національної поліції та, відповідно, підриває авторитет Національної поліції України в цілому і викликає значний громадський резонанс, отже, вид дисциплінарного стягнення в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем проступку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №800/508/17, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо посилань апелянта на його звільнення в період тимчасової непрацездатності колегія суддів зазначає наступне.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Аналогічне застереження сформульовано в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Частина 2 ст.41 КЗпП України закріплює, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч.3 ст.40, ча.2 ст.41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

На підтвердження своїх доводів про незаконність звільнення позивач надав до матеріалів справи копію довідки №74 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС виданої 19 червня 2017 року КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», відповідно до якої ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 08 червня 2017 року по 19 червня 2017 року.

На запит суду, листом КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 26 липня 2018 року №01-28/1233 було повідомлено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні відновного лікування з 08 червня 2017 року по 19 червня 2017 року, про що йому була видана довідка про тимчасову непрацездатність №74.

Відповідно до п.п.1, 2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин встановлених п.п.1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, колегія суддів дійшла висновку, що надана позивачем довідка не є документом, який засвідчує тимчасову непрацездатність

Матеріалами справи не підтверджується, що позивач надав відповідачу у встановлений термін належним чином оформлений листок непрацездатності.

Тобто, факт звільнення позивача у період його перебування на лікарняному мав місце внаслідок бездіяльності останнього, що виключає наявність ознак протиправності у діях відповідача, оскільки він не знав та не міг знати про таку обставину.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивача було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції, наказ №152 о/с від 09 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за п.6 ч.7 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування, поновлення позивача на службі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Н.М.Літвіна