Рішення № 75700444, 01.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 553/2627/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради, про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 /надалі - позивач; ОСОБА_3./ звернулася до Ленінського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України /надалі - відповідач; Полтавське ОУПФУ/ про визнання протиправними та дискримінаційними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_4 та зобов'язання Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України відновити нарахування та виплату пенсії за віком з квітня 2017 року ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 є пенсіонером та тимчасово переміщеною особою, яка знаходиться на обліку в Полтавському ОУПФУ як пенсіонер за віком з листопада 2014 року. Проте відповідач з квітня 2017 року припинив виплату позивачу пенсії. Позивач вважає такі дії протиправними та дискримінаційними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено попереднє судове засідання /а.с. 10/.

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2017 року залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Управління праці та соціального захисту населення, визнано їх явку обов'язковою /а.с. 27/.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії та призначено підготовче судове засідання /а.с. 86/.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2018 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії - передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 138/.

Дана справа № 553/2627/17 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 11 травня 2018 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження, визначено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 год. 07 червня 2018 року.

30 травня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду від Полтавського ОУПФУ Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 155-156/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що громадянка ОСОБА_3 на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві перебуває як внутрішньо переміщена особа з 01.08.2014. Зазначає, що 06.04.2017 на адресу відповідача надійшло рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №21 від 31.03.2017, згідно якого комісія вирішила припинити соціальну виплату внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_3 відповідно до п.п. 2 п. 12 та на виконання Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування). На підставі вказаного рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 21 від 31.03.2017 відповідачем припинено виплату пенсії ОСОБА_3

Після відкриття провадження у справі ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судових витрат відмовлено та позовну заяву залишено без руху. Вказана ухвала постановлена судом у ході розгляду даної справи 07 червня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року клопотання позивача про відстрочення сплати судових витрат - задоволено. Відстрочено позивачеві сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі. Продовжено розгляд справи №553/2627/17 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15:30 01 серпня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року відмовлено у прийнятті та повернуто заявнику уточнений адміністративний позов ОСОБА_3.

Позивач та представник позивача у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили /а.с. 189-192/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1, 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача та його представника.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно пенсійного посвідчення № 157424, виданого Алчевським УСЗП Луганської області 10.03.1990, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 7/, ОСОБА_3 є пенсіонером за віком.

Відповідно до довідки від 27.11.2014 № 1602000694 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції ОСОБА_3 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3, і 01 серпня 2014 року перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1 /а.с. 114/.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що громадянка ОСОБА_3 була взята на облік Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві з моменту звернення із заявою від 09.10.2014, як пенсіонер за віком з 01.08.2014 /а.с. 155/.

Розпорядженням Ленінського УПФУ № 10132 від 09.10.2014 ОСОБА_3 призначено пенсію за віком з 01.08.2014 /а.с. 92/.

23.03.2017 Управлінням соціального захисту населення Подільської районної в місті Полтаві раді складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №1312, у якому зазначено, що комісія, вийшовши за адресою вказаного фактичного місця проживання, громадянку ОСОБА_3 вдома не застала /а.с. 161/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №21 від 31.03.2017 вирішено припинити соціальну виплату внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_3 на підставі п.п. 2 п. 12 та на виконання Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання (перебування) /а.с. 45,127/.

Розпорядженням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.04.2017 ОСОБА_3 припинено виплату пенсії згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 21 від 31.03.2017 /а.с. 46, 126/.

Як вбачається із витягу з електронної пенсійної справи, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 193/, відповідачем припинено виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2017 року.

Вважаючи дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії за віком протиправними та дискримінаційними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058) визначено, що цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 Закону України № 1058, за приписами частини 1 якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсії, а визначені лише підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 49 Закону України № 1058 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до приписів пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016), довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Частиною 1 статті 12 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Таким чином, законодавством України встановлено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запису про скасування дії довідки.

Термін дії довідки від 27.11.2014 № 1602000694 буд продовжений по 30.11.2016 /зворот а.с. 119/ та суду не надано доказів скасування дії довідки від 27.11.2014 №1602000694 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції органом, який її видав.

Відтак, довідка від 27.11.2014 № 1602000694 про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, копія якої наявна у матеріалах справи, є дійсною.

Розпорядженням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.04.2017 ОСОБА_3 припинено виплату пенсії згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 21 від 31.03.2017 /а.с. 126/.

Як вбачається зі змісту акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 1312 від 23.03.2017 комісія, вийшовши за адресою вказаного фактичного місця проживання, громадянку ОСОБА_3 вдома не застала /а.с. 161/. Однак, за відсутності інших доказів на підтвердження факту не проживання позивача за вказаною адресою, вказаний акт не є достатнім та належним підтвердженням того, що позивач не проживала за фактичним місцем проживання.

Суд також зазначає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав припинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до частини 1 статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків відповідачем не за застосований та не доведений.

Виходячи з аналізу вищезазначених вище норм права, відсутня така підстава припинення виплати пенсії як зміна місця проживання, тощо.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. У пункті 54 цього рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що з вищезазначених міркувань Суду достатньо для висновку про те, що різниця у поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 63 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.п. 1, п. 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що від імені органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду відповідних матеріалів рішення про припинення виплати пенсії підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків).

У відповідності до п.п.1, 14 п.10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (зі змінами), начальник управління здійснює керівництво управлінням Фонду, розподіляє обов'язки між своїми заступниками.

Як вбачається з матеріалів справи, питання припинення виплати пенсії позивачу вирішено розпорядженням начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 07.04.2017 року, особовий рахунок №144301 /а.с. 46, 126/.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розпорядження від 07 квітня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 прийнято Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що розпорядження Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 07 квітня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України може визнаватися протиправним та скасовуватися, суд вважає за необхідне, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав ОСОБА_5 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 07 квітня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 та зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України (ідентифікаційний код 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040) поновити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_2) нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 квітня 2017 року.

Позовні вимоги про визнання протиправними та дискримінаційними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки для позивача створює саме розпорядження Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 07 квітня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 - як рішення суб'єкта владних повноважень, тобто на права позивача вплинуло саме розпорядження Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 07квітня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3, яке є правовим актом індивідуальної дії.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу пункту 1 частини 1 якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення пенсії не вирішувалося, натомість в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов'язання Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_3 нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 квітня 2017 року, відтак, відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення в частині стягнення пенсії за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Даний адміністративний позов має немайновий характер.

Згідно з приписами частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" /у редакції, чинній до 15.12.2017/ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Отже, при зверненні з даним позовом розмір судового збору, що підлягає сплаті, становить 640 грн. (1600 грн. х 0,4).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року клопотання позивача про відстрочення сплати судових витрат - задоволено, відстрочено позивачеві сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі /а.с. 183-185/.

Відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо припинення пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати повністю.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень) на розрахунковий рахунок 31211256026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 133, 139, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_2) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (ідентифікаційний код 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради (ідентифікаційний код 03195300, вул. Анатолія Кукоби, 39, м. Полтава, 36022), про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 07 квітня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України (ідентифікаційний код 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040) поновити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_2) нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 квітня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень) на розрахунковий рахунок 31211256026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 06 серпня 2018 року.

Суддя С.С. Сич