Постанова № 75700333, 25.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3547/18 Справа № 204/5014/17 Головуючий у 1 й інстанції - Книш А. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору припиненим, стягнення безпідставно списаних грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати договір споживчого кредиту №DNH4KS00030155 від 28 березня 2005 року між відповідачем та позивачем таким, що припинив свою дію з 28 березня 2006 року; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно списану суму коштів у розмірі 8043,48 грн.; зобов'язати відповідача припинити списання в рахунок погашення простроченої заборгованості за рахунком 29**52. В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що в квітні 2017 року вона офіційно влаштувавшись на роботу та оформила карту для виплат НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Таким чином, позивач згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» стала споживачем фінансових послуг відповідача. Позивач зазначає, що отримавши в квітні 2017 року заробітну плату, вона довідалася, що банком було одноособово стягнуто з її карткового рахунку грошові кошти у розмірі 50% від суми заробітку на погашення заборгованості, якої вона перед відповідачем не має. Отже, в порушення прав позивача та без її згоди, як споживача фінансових послуг, відповідач почав проводити без договірне списання грошових коштів з належного позивачу поточного карткового рахунку, на якому знаходились кошти, отримані позивачем як заробітна плата. При зверненні до відповідача позивач отримала усне роз'яснення працівника банку про те, що з її картки списуються кошти в рахунок погашення простроченої заборгованості по кредитному договору №DNH4KS00030155 на купівлю споживчих товарів, укладеному між сторонами 28 березня 2005 року. З такими діями відповідача позивач не погоджується виходячи з наступного. Відповідно до умов договору №DNH4KS00030155 від 28 березня 2005 року строк погашення кредиту в повному обсязі визначено 28 березня 2006 року, таким чином строк позовної давності на вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором сплинув 28 березня 2009 року. Але відповідач не звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом та почав списувати заборгованість з карти позичальника лише з 27 квітня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Також, неустойка (штрафи фіксована та процентна частини) за несвоєчасне погашення відсотків та заборгованості по кредиту за зазначеним кредитним договором за строками давності не має нараховуватися, оскільки кредитний договір діє до 28 березня 2006 року, тобто строк позовної давності щодо стягнення пені сплив 28 березня 2007 року. Позивач зазначає, що квитанції по сплаті внесків за споживчим кредитом №DNH4KS00030155 від 28 березня 2005 року не збереглися, оскільки вона вважала, що кредит нею погашений, але вона вчасно сплачувала усі платежі, а відповідач не звертався до суду з позовом про погашення заборгованості. Таким чином, безпідставно в термін з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2017 року відповідачем було списано загалом 8043,48 грн. Позивач звертає увагу на те, що на її ім'я не надходило жодного документу від органу державної виконавчої служби про примусове стягнення коштів, оскільки немає рішення суду, що набрало чинності, яким було б вирішено стягнути з позивача заборгованість на користь відповідача. Отже, у банку немає обґрунтованих законних підстав для примусового списання коштів з її карткового рахунку. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права, як споживача фінансових послуг, внаслідок яких відповідач отримав грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому повинен їх повернути. Враховуючи викладене, позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 8043 грн. 48 коп.; у задоволенні решти позовних відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не звертався з позовом про стягнення заборгованості з позивача, а на свій розсуд проводив списання із зарплатного карткового рахунку позивача.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не оспорювала факт укладання договору від 28 лютого 2005 року, в якому передбачено договірне списання, а отже наявні всі підстави для договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

За змістом ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом - ч.3 ст.1068 ЦК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ч.1 ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.3 ст.1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Так, судом встановлено, що Відповідно до з акту прийому-передачі товару №DNH4KS00030155 від 28 березня 2005 року між продавцем ТОВ «Віст-Сервіс» та покупцем - позивачем ОСОБА_2 складено акт про те, що відповідно до рахунку фактури №СФРОВ-0616 від 28 березня 2005 року продавцем переданий, а покупцем прийнятий наступний товар: холодильник SAMSUNG RL 36SBCW, водонагрівач ARISTON SG 50, блендер (акція) (а.с.6, 52).

28 березня 2005 року між сторонами укладено договір №DNH4KS00030155, відповідно до п.1.1. якого, для повного розрахунку за товар і сплати комісії ТОВ «Приват-Кредит» за даною угодою, банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 4464 грн. на термін 12 місяців по 28 березня 2006 року включно із сплатою відсотків за його користування в розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.48-51).

Згідно п.1.3. договору №DNH4KS00030155, кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання товарів згідно з переліком, а саме холодильник SAMSUNG RL 36SBCW, водонагрівач ARISTON SG 50, блендер (акція); сплати комісії в розмірі 864 грн.

Пунктами 1.4., 1.4.1. договору №DNH4KS00030155 передбачено, що позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання в сумі 3600 грн. на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ТОВ «Віст-Сервіс», а також комісію, зазначену в п.1.3.2. на рахунок ТОВ «Приват-Кредит».

Як вбачається з п.2.1. договору №DNH4KS00030155, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника по погашенню кредиту, відсотків згідно п.1.1. цього договору, позичальник надає банку в заставу придбаний за цим договором товар, в силу чого банк має право в разі невиконання позичальником зобов'язань за цим договором одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави.

Відповідно до п.3.2. договору №DNH4KS00030155, згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.1.1. договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 72,00% на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п. 1.1. суми щомісячного платежу за договором.

Пунктом 3.6. договору №DNH4KS00030155 передбачено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені в п.1.1. договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченої сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до п.3.2. договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Станом на 30 жовтня 2017 року у позивача перед відповідачем через неналежне виконання кредитних зобов'язань з 28 березня 2005 року утворилася заборгованість за договором №DNH4KS00030155 у загальному розмірі 49017,86 грн. (а.с.37).

06 квітня 2017 року позивач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.69).

За період з 01 квітня 2017 року по 21 вересня 2017 року з картки/рахунку позивача НОМЕР_1, відкритого в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», відповідачем були списані грошові кошти в порядку автоматичного погашення простроченої заборгованості за рахунком 29092050014452 на загальну суму 8043,48 грн. (а.с.7-8, 29, 35-36), а саме: - 27 квітня 2017 року у сумі 1814,91 грн.; - 16 травня 2017 року у сумі 450,00 грн.; - 31 травня 2017 року у сумі 822,00 грн.; - 19 червня 2017 року у сумі 400,00 грн.; - 30 червня 2017 року у сумі 872,00 грн.; - 19 липня 2017 року у сумі 400,00 грн.; - 31 липня 2017 року у сумі 872,00 грн.; -21 серпня 2017 року у сумі 425,00 грн.; -04 вересня 2017 року у сумі 1987,57 грн.

Сторонами визнано, що відповідач не звертався до суду з відповідним позовом про стягнення з позивача заборгованості за договором №DNH4KS00030155 від 28 березня 2005 року.

Доказів про те, що списання зазначених грошових коштів з рахунка здійснено ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі відповідних розпоряджень ОСОБА_2, матеріали справи також не містять.

Встановивши безпідставне списання ПАТ КБ «Приватбанк» з карткового рахунку грошових коштів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів на користь ОСОБА_2.

Доводи ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі про те, що списання спірної суми грошових коштів з рахунку проведено відповідно до Умов та правил надання банківських послуг з посиланням на те, що останні були погоджені між банком та ОСОБА_2, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявний у справі витяг з Умов та правил надання банківських послуг(а.с.61-65), ОСОБА_2 не підписаний, відповідних розпоряджень на списання грошових коштів остання у передбаченому порядку ПАТ КБ «Приватбанк» не надавала.

Доводи апелянта проте, що відповідно до кредитного договору у позивача є борг за кредитом і він не погашений, а тому банк має повне право на самовільне списання коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки без згоди позичальника в даному випадку Банк не мав права вчиняти дії із списання грошових коштів із карткового рахунку позивача, крім того відносно позивача не ухвалювалося рішення суду про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду, та ці доводи лише зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова