Вирок № 75700308, 06.08.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/881/17

№ 1-кп/183/154/18

В И Р О К

іменем України

06 серпня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

секретаря судового засідання Тен І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040000000808 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, розлученого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю:

прокурора Супруна М.О.,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника Андрієнка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

22.08.2015 року о 21 годині 10 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить "Українській народній партії", рухався по автошляху «Знам'янка - Луганськ - Ізварино», який проходить по території Новомосковського району Дніпропетровської області, з боку м. Павлоград у напрямку м. Дніпро. Під час руху по 229 км. + 200 м. вищезазначеного автошляху на території Новомосковського району Дніпропетровської області о 21 годині 10 хвилин ОСОБА_1, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру, в умовах недостатньої видимості не обрав безпечну швидкість руху, при виявленні пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину дороги з права наліво відносно напрямку руху автомобіля, своєчасно не застосував заходів до зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4

Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б) та 12.2 Правил дорожнього руху України, згідно з яких:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язано знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3 (б): «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.2 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги».

Порушення вимог п. 12.2 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден на лобі посередині і зліва, в лівій виличній області, на лівій щоці, в області лівого надпліччя, обох пліч, на передній поверхні грудної клітини зліва, тильній поверхні лівого передпліччя і кисті лівої руки, на лівій боковій поверхні животу, спині зліва та з права, зовнішній поверхні лівого стегна, лівого колінного суглобу, лівої гомілки, внутрішній поверхні правого колінного суглобу, правої гомілки, забійної рани № 11 на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині, забійних ран №№ 2, 3 на внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна, забійних ран №№ 4, 5 на передній і зовнішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, забійних ран №№ 6, 7 на внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині, крововиливів в м'яких покривних тканинах лівої скроневої та правої тім'яної областей голови, крововиливів під м'які мозкові оболонки лівої скроневої, лівої тім'яної, правої скроневої часток мозку, забою легень, розриву грудної аорти, селезінки, крововиливів у плевральні порожнини в обсязі близько зліва - 2 л., з права - 0,2 л. (гемоторакс), крововиливу у черевну порожнину в обсязі близько - 0,5 л. (гемоперитоніум), закритого поперечного перелому правої плечової кістки у середній третині, прямих (розгинальних) переломів 8-12-го ребер зліва по задній пахвовій і лопатковій лініям, 9,10,11 -го ребер з права по лопатковій лінії, непрямих (згинальних) переломів 3-7-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії зліва, 4, 5-го ребер по середній пахвовій лінії з права, відкритого фрагментарного перелому правої великогомілкової кістки, відкритих поперечних переломів правої малогомілкової, лівої великогомілкової та лівої малогомілкової кісток з крововиливами у навколишні м'які тканини, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21 годині 10 хвилин на 229 км. + 200 м. автошляху «Знам'янка - Луганськ - Ізварино» Новомосковського району Дніпропетровської області.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що 22.08.2015 року приблизно о 21.00 годині він рухався по 229 км. + 200 м. автомобільної дороги «Знам'янка - Луганськ - Ізварино» на території Новомосковського району в тверезому стані. Було ясно, туману не було, дорогу було видно добре, рухався з увімкненим ближнім світлом фар. Рухався по лівій смузі руху, бо випереджав вантажні автомобілі. Швидкість була приблизно 70-90 км/год., точно не пам'ятає. Максимально допустима швидкість на цій ділянці дороги була 110 км/год. Коли вже випередив першу вантажівку то побачив у світлі фар свого автомобіля на відстані 30-40 м. від автомобіля, чоловіка, який перебігав дорогу з права на ліво. Чоловіка побачив як той був на розділовій смузі, після чого відразу нажав на гальма, але наїхав на пішохода передньою частиною автомобіля, майже посередині машини, на його (лівій) полосі руху, ближче до узбіччя, адже почав вивертати руль вліво. В чоловіка був пульс, він одразу викликав швидку, наклав на ноги джгут, на ногах були великі рани, а одна нога була перебита. Швидка приїхала через одну годину, і забрала чоловіка в лікарню. На місці ДТП його опитували, і він чомусь сказав, що рухався зі швидкістю 90 км/год., хоча на спідометр не дивився. Автомобіль ЗАЗ Славута належить «Українській народній партії», а він був головою обласної організації «Української народної партії». Як чоловік починав перебігати дорогу він не бачив, а побачив його лише коли той був на його смузі руху. Слідчий експеримент проводився не на тому місці, і без врахування гальмівного шляху. При слідчому експерименті фари автомобіля працювали при вимкненому двигуні, статиста не було, а його роль виконував слідчий, який ходив і говорив: «дивіться, коли мої ноги буде видно в світлі фар - скажете». Якою була швидкість автомобіля точно не знає. Заперечував проти застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки вважає себе невинуватим. Висловив щирий жаль з приводу події ДТП та її наслідків. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 не визнав.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- витягом з кримінального провадження № 12015040000000808 від 24.08.2015 року, згідно якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2015 року було внесено відомості про те, що 22.08.2015 року о 21 годині 10 хвилин по автошляху «Знам'янка - Луганськ - Ізварино» Новомосковського району Дніпропетровської області зі сторони м. Павлоград у напрямку м. Дніпро, рухався автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, який під час руху по 229 км. допустив наїзд на невстановленого пішохода, чоловіка, в результаті чого даний пішохід отримав смертельну травму;

- рапортом оперативного чергового Новомосковського ВП ОСОБА_5 від 22.08.2015 року, відповідно до якого 22.08.2015 року по телефону до чергової частини Новомосковського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що він рухаючись цього ж дня на автомобілі ЗАЗ Славута н/з НОМЕР_1, на автомобільній дорозі «Знам'янка - Луганськ - Ізварино» Новомосковського району Дніпропетровської області біля АЗС «Укртатнафта» здійснив наїзд на невідомого чоловіка, який помер;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.08.2015 року зі схемою і фото-таблицею до нього, згідно якого о 23.00 год. було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди на 229 км. + 200 м. автомобільної дороги «Знам'янка - Луганськ - Ізварино», оглянуто автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, який скоїв наїзд на пішохода, зафіксовані механічні пошкодження на цьому автомобілі у виді розбитого лобового скла, лівої передньої фари, переднього бампера, деформації капоту, даху; виявлені сліди гальмування, фрагменти деталей автомобіля, речей потерпілого, виявлено труп чоловіка;

- постановою про визнання речовим доказом від 23.08.2015 року, згідно якої автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано речовим доказом, та передано на зберігання на територію спец майданчику Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області;

- висновком експерта № 379/Е від 17.09.2015 року, відповідно до якого при експертизі трупу потерпілого ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна на лобі посередині і зліва, в лівій виличній області, на лівій щоці, в області лівого надпліччя, обох пліч, на передній поверхні грудної клітини зліва, тильній поверхні лівого передпліччя і кисті лівої руки, на лівій боковій поверхні животу, спині зліва та справа, зовнішній поверхні лівого стегна, лівого колінного суглобу, лівої гомілки, внутрішній поверхні правого колінного суглобу, правої гомілки, забійна рана №11 на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині, забійні рани №№ 2,3 на внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна, забійні рани №№4,5 на передній і зовнішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, забійні рани №№6,7 на внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині, крововиливи в м'яких покривних тканинах лівої скроневої і правої тім'яної областей голови, крововиливи під м'які мозкові оболонки лівої скроневої, лівої тім'яної, правої скроневої часток мозку, забій легень, розриви грудної аорти, селезінки, крововиливи у плевральні порожнини в обсязі близько: зліва 2л, справа 0,2л (гемоторакс), крововилив у черевну порожнину в обсязі близько -0,5л.(гемоперитоніум), закритий поперечний перелом правої плечової кістки у середній третині, прямі (розгинальні) переломи 8-12-го ребер зліва по задній пахвовій і лопатковій лініям, 9,10,11-го ребер справа по лопатковій лінії, непрямі (згинальні) переломи 3-7-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії зліва, 4,5-го ребер по середній пахвовій лінії справа, відкритий фрагментарний перелом правої великогомілкової кістки, відкриті поперечні переломи правої малогомілкової, лівої великогомілкової та лівої малогомілкової кісток з крововиливами у навколишні м'які тканини. У своїй сукупності, за ступенем тяжкості тілесні ушкодження мають ознаки тяжких, як небезпечні для життя та спричинили смерть потерпілого. Причиною смерті потерпілого явилася закрита тупа травма грудної клітини і животу, яка супроводжувалася розривами грудної аорти, селезінки з внутрішньо- плевральними і внутрішньочеревним кровотечами, що привело до гострої крововтрати, котра підтверджується наявністю дрібновогнищевих крововиливів під внутрішньої оболонкою серця (плями Мінакова), нерівномірним кровонаповненням внутрішніх органів. Тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв'язку з наступом смерті потерпілого, про що свідчать їх характер та локалізація. Судово-токсикологічним дослідженням крові із трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,85 %, що у живих осіб, може відноситься до сильного ступеню алкогольного сп'яніння. Не виявлені метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. Усі тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з великою силою, і у сукупності могли утворитися при автомобільній травмі, механізм якої уявляється наступним: а) первинний удар був нанесений потерпілому по внутрішній поверхні правого стегна, правого колінного суглобу та передньо-внутрішній поверхні правої гомілки, передньо-зовнішній поверхні лівого стегна і лівої гомілки, коли він знаходився у вертикальному, або близькому до нього положенні тіла, звернутий лівим боком до автомобіля, можливо у стані пересування. При цьому утворилися забійні рани, садна стегон, колінних суглобів, синці в області правого колінного суглобу, обох гомілок, відкриті переломи кісток обох гомілок; б) після первинного удару ліва бокова та задня поверхні тіла прийшли у співдотик з частинами легкового автомобілю, який пересувався зліва від потерпілого, в результаті чого могли утворитися садна на голові, обличчі та інших частинах тіла, переломи ребер, розриви аорти, селезінки, забій легень; в) інші ушкодження могли являтися слідством послідуючого падіння тіла на землю;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.10.2015 року із схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_1, під час якого останній в присутності понятих і захисника розповів та показав обставини, які мали місце 22.08.2015 року на 229 км. + 200 м. автошляху «Знам'янка - Луганськ - Ізварино» Новомосковського району Дніпропетровської області, а саме як він, рухаючись на автомобілі «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, зі швидкістю близько 90 км/год., здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину дороги з права на ліво; визначено швидкість руху пішохода та автомобіля;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2015 року із схемою до нього, за участю свідка ОСОБА_1, під час якого останній в присутності понятих і захисника розповів та показав обставини, які мали місце 22.08.2015 року на 229 км. + 200 м. автошляху «Знам'янка -Луганськ - Ізварино» Новомосковського району Дніпропетровської області, а саме як він, рухаючись на автомобілі «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 на відстані 5,7 м від правого краю проїжджої частини дороги по напрямку руху автомобіля. Встановлено, що автомобіль «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 25 м/с, а пішохід ОСОБА_4 зі швидкістю 3,3 м/с. Видимість елементів дороги в ближньому світлі фар автомобіля склала 24 м;

- висновком експерта № 70/27-737 від 06.11.2015 року, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_6, здійснюючи рух з фактичною швидкістю, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. Згідно залишених на дорозі слідів гальмування автомобіля «ЗАЗ 110307», його швидкість руху до початку гальмування дорівнювала не менше ніж 81,6 км/год.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що вона є донькою загиблого ОСОБА_4 24.08.2015 року їй зателефонувала тітка (сестра батька) і сказала, що батько загинув внаслідок ДТП. Вона разом з чоловіком приїхали в м. Новомосковськ, упізнали батька в морзі, а 25.08.2015 року поховали його. Вона знає, що ДТП сталася поблизу м. Новомосковська в темний час доби. Донька ОСОБА_1 дала їм 1000 грн. на поховання і пообіцяла поставити пам'ятник. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду, не пов'язане з позбавленням волі. Цивільний позов підтримує.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що обвинувачений ОСОБА_1 його знайомий. Він є членом «Української народної партії», а ОСОБА_1 головою управи Дніпропетровської обласної організації «Української народної партії». Під час проведення першого слідчого експерименту був понятим і статистом - просили відбігти на видиму дистанцію. У другому слідчому експерименті участі не брав, а лише пригнав автомобіль. Під час слідчого експерименту двигун автомобіля нібито не працював, в салоні було двоє понятих, а на задньому сидінні знаходився ОСОБА_1, який і запросив його для участі у першому слідчому експерименті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він є експертом автотехніком Дніпропетровського НДЕКЦ. Приймав участь в якості експерта в першому слідчому експерименті, на якому були присутні поняті, ОСОБА_1 пояснював обставини ДТП. Заміряли темп руху пішохода - був статист, слідчий заміряв секундоміром. Під час слідчого експерименту потрібно щоб працював двигун автомобіля, оскільки увімкнені фари повинні працювати від генератора, так вони сильніше світять. Також, за загальним правилом, під час слідчого експерименту в салоні автомобіля повинно знаходитись та ж кількість людей, яка була під час ДТП, але це не обов'язково і суттєвого значення не має. Він надавав висновок автотехнічної експертизи по цій справі і його підтримує. В другому слідчому експерименті він участі не брав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він є слідчим, під час двох слідчих експериментів, які проводилися на місці ДТП, ОСОБА_1 пояснював про обставини ДТП, вказував місце наїзду, говорив, що пішохід різко вискочив і він відразу почав гальмувати, але наїхав на нього. Встановлювалося місце наїзду на пішохода, темп його руху, як рухався автомобіль відносно нього і проїжджої частини. В протоколі слідчого експерименту не відображається гальмівний шлях автомобіля, оскільки це робиться під час огляду місця події. Один раз вимірювалася швидкість руху пішохода (статистом був ОСОБА_1, а вимірював він). Швидкість автомобіля була встановлена експертизою. Гальмівний шлях був близько 30-40 м (частина слідів була на узбіччі зліва). Під час другого слідчого експерименту встановлювалась видимість елементів дороги, пішоходів, на автомобілі включали ближнє світло фар і стояв перед цим автомобілем статист з білим аркушем паперу в руках, після чого відходив на відстань, за якою його у світлі фар видно не було. Він в автомобіль не сідав, а дивився через лобове скло, при цьому в автомобілі знаходилося двоє понятих, які спостерігали за проведенням слідчого експерименту. Проведення першого слідчого експерименту він зупинив, оскільки понятими були знайомі ОСОБА_1, тому проводився другий слідчий експеримент. Всі інші дані були зафіксовані під час першого слідчого експерименту. Умови освітлення дороги вказувалися в протоколі огляду місця події. Всі вихідні дані, які вказував ОСОБА_1, були відображені в протоколах слідчих експериментів. Ніяких доповнень, зауважень від учасників слідчого експерименту, в тому числі й від захисника, не було. ОСОБА_1 спочатку після ДТП допитувався як свідок, а потім як підозрюваний.

Всі вище перелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку, доповнюють один одного, та є беззаперечними для визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Судом також перевірено доводи сторони захисту щодо недопустимості таких доказів як протоколи проведення слідчих експериментів від 09 та 16 жовтня 2015 року, а також висновку автотехнічної експертизи, яка була проведена виходячи із даних вказаних протоколів. Так, захисник і обвинувачений посилаються на те, що під час проведення слідчих експериментів ОСОБА_1 перебував у статусі свідка, і, відповідно до ст. 87 КПК України надані ним показання під час проведення слідчих експериментів в якості свідка не можуть бути використані як докази проти нього. А оскільки автотехнічна експертиза ґрунтувалася на вихідних даних, отриманих під час проведення слідчих експериментів, то за правилом «плодів отруйного дерева» висновок цієї експертизи також повинен бути визнаний недопустимим доказом. Інші докази вини ОСОБА_1 у справі відсутні, оскільки всі інші документи підтверджують лише подію дорожньо-транспортної пригоди. Також захисник і обвинувачений посилаються на процесуальні порушення, допущені слідчим під час проведення слідчих експериментів, а саме невідповідність обстановки і обставин події, відсутність вільних показань ОСОБА_1 в протоколах та інше.

Однак, з протоколів проведення слідчих експериментів від 09 та 16 жовтня 2015 року, суд вбачає, що слідчі експерименти були проведені зі свідком ОСОБА_1, за участю понятих та адвоката Рогози Д.В., при цьому, жодних доповнень, зауважень від учасників слідчої дії з приводу порушень КПК України чи невідповідності обстановки, обставин тим, що були на момент дорожньо-транспортної пригоди, не надходило. Стороною захисту не надано суду підтверджень щодо оскарження дій слідчого з цього приводу, подання на досудовому розслідуванні клопотань про проведення слідчих дій з метою з'ясування фактичних обставин події (в тому числі повторному проведенні слідчого експерименту). Сторона захисту не заявляла таких клопотань і під час судового провадження згідно ст. 333 КПК України.

Також, відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Отже, слідчий експеримент є окремою слідчою дією, що спрямована на перевірку й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та яку не можна розцінювати як покази особи. Таким чином, не можна ототожнювати показання свідка під час його допиту, з відомостями, отриманими під час проведення слідчого експерименту за участю свідка. Відсутність в протоколах проведення слідчих експериментів вільних показань ОСОБА_1 не є порушенням вимог КПК України, які б призводили до визнання цих документів недопустимими доказами. Посилання захисника і обвинуваченого на інші порушення під час проведення слідчих експериментів суд розцінює як власну оцінку діям слідчого, які ґрунтуються на їх особистому ставленні до способів і методів проведення слідчих дій. Тому, доводи сторони захисту суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах КПК України і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Отже, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину встановленою та доведеною, і його дії за пред'явленим обвинуваченням слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_1 вчинив необережний тяжкий злочин, однак раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером. Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, обставин вчинення злочину та його наслідки, особу обвинуваченого, позицію потерпілої, яка не просила суворо покарати обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної санкції ч. 2 ст. 286 КК України. При призначенні покарання суд також враховує вік і стан здоров'я обвинуваченого, який страждає на ряд захворювань, а також обставини дорожньо-транспортної пригоди, а саме потерпілий перебуваючи згідно висновку експерта в стані сильного алкогольного сп'яніння перебігав автодорогу поза пішохідним переходом в умовах недостатньої видимості, що свідчить про грубу необережність з боку потерпілого. З огляду на вказані обставини, враховуючи думку потерпілої та особу обвинуваченого, який, хоча свою вину не визнав, але щиро жалкує з приводу наслідків дорожньо-транспортної пригоди, його вік та стан здоров'я, суд вважає недоцільним призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і згідно зі ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Також, у даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов (зі змінами і доповненнями) про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 500 000 гривень, а також Політичної партії «Українська народна партія», Дніпропетровської обласної організації Української народної партії моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень солідарно. Позов обґрунтований тим, що внаслідок ДТП загинув її батько у зв'язку з чим їй була спричинена моральна шкода, яка виразилися у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з втратою своєї близької людини, а ОСОБА_1 навіть не вибачився. На підставі ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України просила позов задовольнити.

Вирішуючи заявлений цивільний позов суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивачкою ОСОБА_2 до позову не додано жодного доказу на підтвердження того, що загиблий ОСОБА_4 є її батьком. Не містять таких відомостей і матеріали справи. За таких обставин та враховуючи положення ст. 1168 ЦК України щодо кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, суд приходить до висновку про відмову у позові у зв'язку з його недоведеністю.

Також, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У зв'язку із наведеним витрати на проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 552,42 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Політичної партії «Українська народна партія», Дніпропетровської обласної організації Української народної партії про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, - відмовити.

Речові докази: автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання до Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути за належністю його власнику Політичній партії «Українська народна партія».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи (висновок № 70/27-737 від 06.11.2015 року) у розмірі 552 гривні 42 копійки.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Суддя О.М. Мельник