Постанова № 75700152, 02.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6360/17

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М. Дата ухвалення рішення 26.04.2018 р.

Місце ухвалення: м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Димерлія О.О.

судді - Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 50 857,08 грн., що еквівалентно 1 751,88 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, в дохід Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури від Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області надійшли матеріали щодо наявної у відповідача заборгованості з перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Оскільки Управління не наділено повноваженнями щодо стягнення вказаної плати з перевізника, а у встановлений строк відповідачем не внесено до Державного бюджету визначену під час контролю плату за проїзд, у представника прокуратури виникли обставини для звернення до суду із позовом про стягнення вказаних сум в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1., 68500) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 50 857,08 грн. (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 08 копійок), що еквівалентно 1 751,88 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України (УК у м. Рівне р/р 31318309700002 в ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, ЄРДПОУ 38012714, призначення платежу 22160100).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

03.05.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області на автомобільній дорозі Київ-Чоп 271 км. + 300 м. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVО, моделі FN, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом (напівпричіпом) марки BSL, моделі STC-1A, реєстраційний номер НОМЕР_3, водієм якого є ОСОБА_1

За результатом проведення Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області габаритно-вагового контролю в місці: а/д Київ-Чоп 271 км. + 300 м. автомобіля марки VOLVО, моделі FN, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом (напівпричепом) марки BSL, моделі STC-1A, реєстраційний номер НОМЕР_3, встановлено, що рух транспортного засобу здійснювався за маршрутом: м. Новоросійськ - Одеська обл. - м Ужгород, 1123 км., повною фактичною масою 41,25 тон, при допустимих 40,00 тонах, осьові навантаження тонн: нормативно допустиме - 11,00/11,00/22,00, фактичне - 6,30/7,75/27,20, про що складено акт від 03.05.2017 року ВК №0170047.

На підставі матеріалів перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області складено розрахунок від 03.05.2017 року №170047 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 1 751,88 євро. У даному розрахунку зазначено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її до бюджету та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Оскільки у визначені порядок та строки ОСОБА_1 самостійно не сплатив плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а Управління не наділено повноваженнями на стягнення вказаних сум, посадовою особою органу прокуратури вирішено звернутись до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки порушення відповідачем нормативу вагових параметрів зафіксовано в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, відповідач самостійно не вносить визначену під час контролю плату за проїзд, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, під час розгляду справи суд першої інстанції виходив з того, що даний спір випливає із публічно-правових відносин та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх неправильними, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Водночас, згідно із п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Зазначені правила кореспондуються із приписами ст.ст. 2, 3, 17 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовом).

З аналізу наведених норм адміністративного процесуального законодавства вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пп. 3 п. 4 Положення від 11.02.2015 року №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відповідно до пп. 15, пп. 27 п. 5 Положення від 11.02.2015 року №103 Укртрансбезпека (в редакції, яка діяла на момент звернення із позовом) відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Отже, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

В свою чергу, за змістом ч. 4 ст. 46 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовом), ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.

Отже, вказаними правилами наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Водночас, ні Конституцією України, ні законами України позивача (Укртрансбезпеки) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Право на стягнення вказаних коштів в порядку адміністративного судочинства не виникло у позивача і за участю органу прокуратури, і такий склад учасників справи не змінює характер спірних правовідносин.

Колегія суддів враховує, що за приписами ч. 2 ст. 21 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовом), ч. 5 ст. 21 КАС України (в редакції, яка діє на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

З огляду на наведені правила адміністративного процесуального законодавства та суб'єктний склад учасників справи, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Вказаний висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року по справі №820/1203/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що під час вирішення спору суд першої інстанції помилково вважав, що даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 139, 238, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 06.08.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко