Ухвала суду № 75700061, 06.08.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1644/18

Провадження № 2/0182/2797/2018

У Х В А Л А

Іменем України

06.08.2018 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Тьюб" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "ОСОБА_2 Тьюб" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року, позивачу було надано строк для усунення недоліків, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог чинного законодавства, а саме.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору, у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Відповідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Законом України від 03 жовтня 2017 №2147-VІІІ внесені зміни до ЗУ «Про судовий збір». За змістом ст.5 ЗУ «Про судовий збір» в редакції від 03 жовтня 2017 року, чинній на дату подання позовної заяви, не передбачено звільнення від сплати судового збору позивача, у справах, що виникають із трудових правовідносин (зокрема, про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди).

Частиною 3 ст.6 Закону «Про судовий збір» визначено, що у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.

Як видно з обсягу заявлених позивачем позовних вимог, вона, дійсно, була звільнена від сплати судового збору за подання позову щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, за розгляд позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди позивач не звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, розмір судового збору за позовну вимогу немайнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку повинен був складати 704 грн. 80 коп. Крім цього, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за вимогу щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Вищевказану ухвалу супровідним листом від 18 липня 2018 року було направлено ОСОБА_1 за адресою місця її та проживання, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення.

30 липня 2018 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява на виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року. Згідно якої ОСОБА_1 вважає, що судом безпідставно залишено її позовну заяву без руху, виходячи з того, що її вимоги полягають у стягненні середнього заробітку за період затримки видачі трудової книжки, тобто ця вимога, в даному випадку, фактично відноситься до вимоги про стягнення заробітної плати, що, в свою чергу, підпадає під п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір".

Суддя, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та подані 30 липня 2018 року уточнення на виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року, приходить до наступного.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону, до структури заробітної плати входять:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Системне тлумачення вищевказаних статей Закону України "Про оплату праці" дозволяє дійти висновку про те, що додатковою заробітною платою можуть вважатися не будь-які гарантійні і компенсаційні виплати, а лише ті гарантійні і компенсаційні виплати, які роботодавець виплачує працівникові, у зв'язку із виконуваною ним роботою за трудовим договором.

Разом з тим, із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв'язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв'язку із звільненням працівника та не проведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов'язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

В постанові від 29 січня 2014 року по справі № 6-144ц13 Верховний Суд України також дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна судова практика щодо необхідності сплати судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні міститься в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року по справі № 276/759/16, від 14 червня 2017 року по справі № 569/6583/16 тощо.

Тобто, за подання даного позову та з урахуванням уточнень на виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., зокрема, за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та 1762 грн. 00 коп. за вимогу щодо відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також враховуючи те, що подану позовну заяву ОСОБА_1 первісною ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року було залишено без руху для надання строку для сплати судового збору, яка постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року була скасована частково в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "ОСОБА_2 Тьюб" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Тому, в даному випадку позивачем повинно бути сплачено судовий збір за вимоги щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та за вимогу про відшкодування морально шкоди, про що також у вищевказаній постанові апеляційним судом Дніпропетровської області було роз"яснено.

Тому, оскільки ОСОБА_1 передбаченні ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року недоліки виконанні не були, а подана позовна заява від 30 липня 2018 року зводиться до того, що остання не згодна з прийнятим рішенням суду, суддя приходить до висновку, що, у відповідності до ст.185 ЦПК України, позовну заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України,суддя -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Тьюб" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз"яснити позивачу, що, згідно з ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_3