Постанова № 75699886, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19845/16 Суддя суду першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року, що прийняте о 09 год. 90 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 23.09.2016 № 0002791403.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.08.2016 контролюючим органом, на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 590 від 17.08.2016 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 39.4.2. п. 39.4 ст. 39, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), проведена позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «ПентоПак» з питання неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За результатами перевірки складено акт № 1343/28-10-14-03/20620489 від 02.09.2016, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002791403 від 23.09.2016, яким на позивача накладено 365 400 грн штрафу.

За результатами адміністративного оскарження, висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишені без змін.

Проте, не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач не виконав обов'язку із відображення інформації про вказані операції у звіті про контрольовані операції за звітний 2015 рік.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку держав (територій) за критеріями: 1) держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; 2) держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Аналогічні критерії щодо визначення контрольованих операцій та врахування держав (територій) під час затвердження Кабінетом Міністрів України відповідного переліку держав (територій) були затверджені цим же підпунктом у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року по 13 серпня 2015 року.

У період з 01 січня 2015 року по 14 травня 2015 року з метою нарахування податку на прибуток підприємств за результатами господарської операції платника податків із контрагентом - нерезидентом, зареєстрованим у державі (території), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, використовувався перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні» втратило чинність 14 травня 2015 року у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження від 14 травня 2015 року № 449-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України», чинного до 16 вересня 2015 року.

До затверджених вказаними вище розпорядженнями переліків держав (територій) було включено Швейцарську Конфедерацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р затверджено новий перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст.39 ПК.

При цьому, у чинному з 16 вересня 2015 року переліку держав (територій) Швейцарська Конфедерація відсутня.

Колегія суддів наголошує на тому, що п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК відповідність певної країни визначеним критеріям не є підставою для визнання операції контрольованою для цілей податкового обліку. Єдиною умовою для визнання операції контрольованою є включення Кабінетом Міністрів України відповідної країни до переліку. При цьому, такий перелік, дійсно має відповідати критеріям, визначеним п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК.

При цьому, положення частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) можуть бути застосовані лише тоді, коли акти різної юридичної сили по-різному регулюють одне й те ж саме питання, тобто не відповідають один одному. Проте, у справі, що розглядається позивач посилається на те, що Кабінетом Міністрів України було неправомірно включено Швейцарську Конфедерацію до відповідного переліку. Тобто позивач фактично посилається на незаконність розпоряджень Уряду. Застосування безпосередньо п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК в порядку статті 7 КАС у даному випадку неможливе, оскільки не регулюють тотожні питання (підставою для включення держави (території) до переліку є відповідні критерії, а підставою для визнання операції контрольованою є власне включення цієї держави (території) до переліку)

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що Кабінет Міністрів України безпідставно включив до відповідного переліку Швейцарську Конфедерацію судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки обставини відповідності зазначених країн критеріям, установленим пп.39.2.1.2 п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК, не є предметом доказування у даній справі, а вказана правова норма прямо вказує, що операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Окрім того, згадані розпорядження Кабінету Міністрів України в частині включення до відповідних переліків Швейцарської Конфедерації незаконними не визнавалися і були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, враховуючи, що Швейцарська Конфедерація у період з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 року була включена до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК, а з 16 вересня 2015 року - виключена з такого переліку, контрольованими господарськими операціями можуть визнаватися виключно господарські операції позивача із зареєстрованою у цій державі компанією, що здійснювались за період, коли Швейцарська Конфедерація була включена до вищезазначених переліків (з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 року) та за умови, що обсяг операцій з такою компанією у цей період перевищив 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), а річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за звітний 2015 рік перевищив 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.01.2015 по 15.09.2015 здійснено імпортні операції з нерезидентом Du Pont de Nemours International Sаrl (Швейцарська Конфедерація) на суму 16 304 377 грн (за вирахуванням непрямих податків), тобто більш ніж 5 млн. грн. Крім того, згідно податкової декларації ПрАТ «ПентоПак» з податку на прибуток за 2015 рік, ним задекларовано річний дохід в розмірі 202 549 416 грн., тобто більше 50 мільйонів гривень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач мав обов`язок щодо подачі у строк до 01 травня 2016 року звіту про контрольовані операції із відображенням у цьому звіті господарських операцій з наведеним вище контрагентом, що проведені у період з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 року.

Відповідно до п. 120.3 ст. 120 ПК, у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції на платника податків накладається штраф у сумі, що становить 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Враховуючи викладене, відповідачем обґрунтовано накладено на позивача штраф за неподання звіту про контрольовані операції, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 03.08.2018.