Рішення № 75699250, 03.08.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/672/18

Провадження № 2/188/376/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Гречко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся ся до суду з даним позовом до відповідача , в якому викладає фактичні обставини справи , правове обгрунтування та зазначає про наступне.

На підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 16 березня 1966 року № 130-45 на земельній ділянці площею 0,15 га, виділеної з присадибного фонду колгоспу «Ленінець» ОСОБА_2 було дозволено будівництво житлового будинку. Строк початку та закінчення робіт 1966-1967 роки, але належним чином не оформлено право власності по завершенні такого будівництва , проте на той час він не мав можливості визнати своє право власності на збудований будинок, оскільки до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних будинків в експлуатацію з метою подальшого оформлення права власності.. Отже документально у нього відсутнє підтвердження на отримання права власності на таке домоволодіння.

Під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, та з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.

До серпня 1992 року оформлення права власності на ці будинки проводили органи місцевого самоврядування на основі висновку про технічний стан будинку, складений у бюро технічної інвентаризації і документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений обєкт, відповідно до листа Держбуду від 23.03.1999 року та п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.09.2009 року № 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на будівництво».

Та після прийняття Верховною Радою Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ці об"єкти приймають в експлуатацію як самовільно побудовані, але відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до довідки Дмитрівської сільської ради № 3073 від 12.12.2017 року ОСОБА_2 є головою домогосподарства в селі Дмитрівка по вулиці Українська, буд. 4, згідно запису в погосподарській книзі.

Довідкою № 3074 від 12.12.2017 року Дмитрівської сільської ради підтверджено, що за житловим будинком, що належить ОСОБА_2 є земельна ділянка 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка не приватизована.

10.01.2014 року ОСОБА_2 у присутності свідка ОСОБА_3 надав позивачу розписку про отримання грошових коштів в сумі 110 000,00 ( сто десять тисяч гривень 00 копійок) за належний йому вказаний вище будинок з господарськими спорудами та зобов'язувався виготовити та передати правовстановлюючі технічні документи для подальшого оформлення договору купівлі-продажу.

Саме з моменту складення розписки позивач проживає в спірному домоволодінні, використовує земельну ділянку надану для обслуговування придбаного домоволодіння та ведення присадибного господарства на свій розсуд. Тобто, позивач вступив у повне володіння нерухомим майном та фактично став його власником.

ІНФОРМАЦІЯ_3 власник збудованого майна ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і, як наслідок, правовстановлюючий документ відсутній, питання належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника повинно вирішуватися у судовому порядку.

До цього часу спадкоємці з претензіями до позивача не зверталися.

Як підтверджується актом позивач з 2014 року з сім'єю постійно проживає без реєстрації за адресою будинок АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради № 11 від 14.03.2018 року «Про уточнення адреси житлового будинку, розташованого на території сільської ради, присвоєно житловому будинку, головою господарства якого був ОСОБА_2 адресу: АДРЕСА_1.

Державна реєстрація новоствореного нерухомого майна передбачає подачу документів, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації - будівельний паспорт забудовника, акт готовності об'єкта державним будівельним нормам 360-92 « Планування і забудова міських і сільських поселень ».

При зверненні сектора містобудування та архітектури Петропавлівської РДА позивачу повідомили, що вказана технічна документація не збереглася, та надати відомості не мають права, так як власник майна помер.

Отже , житловий будинок АДРЕСА_1 вже був добудований, кожне приміщення мало свою вартість, при визначенні якої був врахований % зносу. Про те, що б житловий будинок не добудований відмітки не має.

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами, відноситься до території індивідуальної присадибної забудови. Фактичне розташування даного домоволодіння відповідає існуючій містобудівній документації та не перетинають інженерні мережі та відповідають ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень».

Померлий ОСОБА_2 був прописаний та проживав у вказаному домоволодіння з 1966 року по 2014 рік.

Будинок АДРЕСА_1 пов'язаний із земельною ділянкою фундаментом, тобто її переміщення без знецінення та зміни призначення є неможливим.

Таким чином, позивач є власником об'єкта нерухомого майна та відповідно до ст. 182 ЦК України, ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності на нього має бути зареєстроване у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Належність померлому ОСОБА_2 на праві особистої власності житлового будинку підтверджується наступними документами:

- свідоцтвом про забудову садиби, за рішенням виконкому Дмитрівської сільської ради № 130-45 від 16 березня 1966 року;

- довідкою Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 3073 від 12.12.2017 року про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_2 згідно запису з погосподарської книги.

- довідкою Дмитрівської сільської ради № 3074 від 12.12.2017 року про те, що за житловим будинком, який належить ОСОБА_2 числиться земельна ділянка 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд, яка не приватизована.

Отже, садибний (індивідуальний) житловий будинок домоволодіння АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_2, який набув його відповідно до діючого законодавства, а тому позов підлягає задоволенню.

За таких обставин звернення позивача до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, є передбаченим законом способом захисту цивільного права відповідно до ст. 16 ЦК України і є необхідним для подальшої реєстрації права власності на нього у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та здійснення позивачем всіх правомочностей власника щодо даного майна, які визначені чинним законодавством України.

Позивачем раніше було подано інший позов до цього ж відповідача справа № 188/748/16-ц, позовна заява залишена без розгляду, з тим самим предметом (п.10 ч.3 ст.175), про що свідчить інформація у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ринкова вартість житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, відповідно до довідки судового експерта ОСОБА_4 складає 55 000,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.16,181,182,328,392 Цивільного кодексу України, ст.ст.4 ЦПК України , просить суд :

1. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, з господарськими будівлями та спорудами, і складається із наступних споруд, позначених в технічному паспорті житлового будинку спеціальними знаками : будинок - «А-1Ж»; прибудова - «а»; гараж -«Б»; ліня кухня - «В»; погріб з шийкою - «Г»; літня кухня - «Д»; сарай - «Е»; навіс - «е»; тр. колодязь - «№1»; ? колодязь - «№2»; в.яма - «№3»; огорожа - «№4-7», що належав ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

2. Судові витрати покладає на себе.

В судове засідання сторони не з"явилися. В своїх заявах просять суд справу розглянути без їхньої участі. Позивач позов підтримує , відповідач позов визнає .

В зв"язку з цим , суд ухвалив справу розглянути без участі сторін у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_2.

Судом встановлено, що 10.012014 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 .

За домовленністю сторін продаж вказаного будинку вчинено за 100 000 грн. , які продавець одержав у повному обсязі.

На підтвердження факту отримання грошей продавець надав позивачу ( покупцю ) письмову розписку , в якій зазначає , що він отримав від ОСОБА_1 100000 ( сто тисяч ) грн. за належний йому житловий будинок з господарчими спорудами в АДРЕСА_1 та зобов"язуєтьбся виготовити та передати ОСОБА_1 правостановлюючи документи та вищевказане домоволодіння до 01.04.2014 р.

Однак , як зазначено вище , до вказаної дати продавець помер.

Письмова форма та нотаріальне посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу не дотримані.

Належність продавцю на праві власності спірного житлового будинку підтверджується наступними документами :

- свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР , де зазначається , що ОСОБА_2 є забудовником ;

- даними з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно , виданого КП " Павлоградське МБТІ " ( Довідка від 27.04.2016 р. № 1515. № Витягу 21717948 від 29.01.2019 р.)

Довідками Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 12.12..2018 р. ( вих. № № 3074 та 3074 ) зазначається , що померлий ОСОБА_2 був головою домогосподарства в АДРЕСА_1 згідно запису в погосподарській книзі та він дійсно проживав за вказаною адресою . Земельна ділянка 0,20 га не приватизована .

Актом обстеження складеним депутатом Дмитрівської сільської ради від 14.02.2018 р. зазначається , що в будинку в АДРЕСА_1 , що належить померлому ОСОБА_5 з осені 2014 р. проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ( без прописки ) .

Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положення ст. 638 ЦК України закріплює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу є найменування майна, що продається, та його ціна.

Як зазначалося вище сторонами за договором купівлі-продажу було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме: позивач сплатив кошти за будинок в розмірі 100000,00 грн, а продавець передав позивачу спірний житловий будинок .

У відповідності зі ст. 220 ч. 2 ЦК України , якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Положення ст. 334 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

В даній конкретній ситуації суд вважає визнати той факт , що договір купівлі-продажу офіційно не було зареєстровано в силу вищезазначеної обставини , тобто в результаті смерті продавця.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем права власності на вищезазначене домоволодіння .

Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд дійшов висновку про звільнення відповідача від сплати судових витрат по даній справі .

На підставі викладеного , керуючись ст. 41 Конституції України , ст. ст 4,12, 23,76-82, 141, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.220 , 328, 334 , 638 , 655 ЦК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок ,

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок - ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Петропавлівського району Дніпропетровської області , з господарськими будівлями та спорудами та складається із наступних споруд, позначених в технічному паспорті житлового будинку спеціальними знаками : будинок - «А-1Ж»; прибудова - «а»; гараж -«Б»; ліня кухня - «В»; погріб з шийкою - «Г»; літня кухня - «Д»; сарай - «Е»; навіс - «е»; тр. колодязь - «№1»; ? колодязь - «№2»; в.яма - «№3»; огорожа - «№4-7», що належав ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Копію рішення невідкладно направити сторонам .

Відповідача по справі звільнити від сплати судових витрат , які були понесені позивачем при сплаті судового збору .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. П. Полубан