Ухвала суду № 75699024, 01.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/803/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" про закриття провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В'ячеславовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора від 20.03.2018 року,

встановив:

ОСОБА_3 (позивач) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до Державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В'ячеславовича (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним дії державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В'ячеславовича щодо проведення державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 25316738; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40196310 від 20.03.2018;

- скасувати рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В'ячеславовича щодо проведення державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 25316738; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40196310 від 20.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2008 між ОСОБА_5 (позичальником) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитором) був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/355-С, за умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту заборгованості до 45000,00 доларів США. Одночасно, 20.03.2008 між банком та позивачем в особі представника ОСОБА_6 був підписаний іпотечний договір № 030.29-50/355-С, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. в забезпечення належного виконання позичальником вимог банку за вказаним кредитним договором. На забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника, позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно, яким є чотирикімнатна квартира номер 1, загальною площею 67,60 кв. м, жилою площею 43,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нарухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.04.2018 за № 119983792, позивачу стало відомо, що державним реєстратором Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніним Олександром В'ячеславовичем, на підставі іпотечного договору та додаткових угод до нього, прийнято рішення про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", номер запису про право власності 25316738; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40196310 від 20.03.2018, об'єкту житлової нерухомості, квартири, що належить позивачу, та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач не погодився з діями згаданого державного реєстратора та вважає, що державна реєстрація права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на квартиру проведена неправомірно, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою від 03.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 23.05.2018. В судове засідання 23.05.18 прибув представник 3-ї особи, представники позивача та відповідача не прибули, внаслідок чого суд відклав підготовче засідання на 18.06.2018.

Ухвалою суду від 22.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Ухвалою від 18.06.18 суд за клопотанням представника позивача відклав підготовче засідання на 01.08.2018.

11.07.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу та будь-яким особам вчиняти будь-які дії відносно нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення спору по суті та набрання рішення законної сили.

У зв'язку із перебуванням судді Хом'якової В.В. у відпустці, заяву про забезпечення позову для розгляду розподілено судді Морській Г.М. Ухвалою від 12.07.2018 суддею Морською Г.М. клопотання про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Державному реєстратору Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніну Олександру В'ячеславовичу (01033, Херсонська область, м. Херсон, вул. Олександрівська, буд.30, офіс 9) та будь-яким іншим особам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Херсонська область, місто Херсон, вулиця Лютеранська (Кірова)АДРЕСА_1.

30.07.2018 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки остання має бажання особисто приймати участь у розгляді справи, але, враховуючи перебування більш ніж три місяці у постійному напруженні та стресі, за станом здоров'я не має можливості прибути в засідання 01.08.2018. Дане клопотання судом не задовольняється, оскільки позивачем, в його обгрунтування, не подано доказів, що підтверджують відповідний стан здоров'я.

18.06.2018 представником третьої особи подано клопотання про закриття провадження по справі. Представник в наданому до суду клопотанні зауважує, що в наявності не адміністративний спір, а спір про право між позивачем та третьою особою. Відповідачем не порушено прав позивача. Зазначив, що в адміністративному позові взагалі належним чином не зазначено, які саме права позивача на його думку порушено, адже недостатньо формально посилатися на порушення норм законодавства, а потрібно й довести, які права порушені у сфері публічно-правових відносин. Також представник вказує, що рішення державним реєстратором прийнято внаслідок звернення до нього не позивача, а третьої особи, та внаслідок порушення прав та інтересів третьої особи, у зв'язку із невиконанням зобов'язань позичальника/іпотекодавця перед кредитором/іпотекодержателем, яким і є 3-я особа. Рішення відповідача не надало прав власності третій особі, а лише зареєструвало вже наявний факт набуття цього права власності внаслідок цивільно-правових відносин (застереження про задоволення інтересів іпотекодавця в іпотечному договорі). Відтак, спір підлягає розгляду не в порядку адміністративного, а в порядку цивільного судочинства.

В підготовчому судовому засіданні 01.08.2018 представник третьої особи підтримав вищезгадане клопотання про закриття провадження по справі.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні 01.08.2018 заперечив щодо його задоволення.

Аналізуючи вказані третьою особою доводи в клопотанні про закриття провадження у справі у сукупності із установленими обставинами справи, суд приходить до висновку, що у даному конкретному випадку між позивачем та третьою особою існує спір про право власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру), у зв'язку з чим суд вважає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно законодавець пов'язує офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV).

Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи та відповідача щодо реєстрації такого права за ПАТ "Укрсоцбанк». Позивач не був суб'єктом цих правовідносин на час вчинення такої реєстрації. Проте позивач вважає, що внаслідок державної реєстрації речового права третьої особи було порушено його право власності на нерухоме майно, таким чином, оспорюючи фактично правомірність рішення державного реєстратора, він захищає своє право власності на квартиру. Між позивачем та третьою особою існує спір про право. Предметом спору є відносини, які виникають із застереження про позасудове врегулювання, яке містить іпотечний договір.

Для визначення підвідомчості спору важливим є не тільки предмет позову, а й наслідки задоволення позову. Якщо особа оскаржує таке рішення державного реєстратора, то не залежно від підстав позову, вона заперечує право власності третьої особи. Внаслідок ймовірного задоволення даного позову іпотекодержатель, яким є ПАТ «Укрсоцбанк», може позбавитись титулу власника квартири (тобто, таке рішення суду безпосередньо впливає на його майнові права). Той, хто втрачає право власності, не може перебувати у статусі третьої особи, бо це є порушенням його права на справедливий суд (обмеженість у правах). КАС України захищає людину від дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а не від дій іншої особи, які посягають на її право у такий спосіб як реєстрація права, виконавцем якого є згаданий державний реєстратор.

Кожна з цих ознак виключає можливість розгляду такого спору в адміністративному суді, незалежно від підстав позову. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Правовідносини, виникнення яких обумовлено незгодою позивача із видачею іншому рівноправному суб'єкту господарювання зазначеного правовстановлюючого документа, не можна охарактеризувати як відносини влади і підпорядкування у розумінні КАС, такі відносини не містять публічно-правової складової, а мають виключно приватно-правовий характер, позаяк оскарження рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно може вплинути саме на майнові права особи, якій це майно належить.

Суд при вирішенні спору про визнання рішення державного реєстратора протиправним, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання державним реєстратором формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження дотримання умов іпотечного договору та ст. 37 Закону «Про іпотеку». У такому спорі суд повинен перевірити доводи іпотекодержателя, боржника та іпотекодавця в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення держаним реєстратором рішення про перехід права власності на квартиру боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, яка сума заборгованості існувала та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення реєстраційних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення, як в даному випадку, своїх позицій з питань правомірності набуття права власності, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 15.05.2018 № 686/22036/15-ц.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги позивача є спором про право і стосуються захисту його прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних правовідносин, суд вважає, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду і повинен розглядатися загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За результатами підготовчого засідання, виходячи з положень п.2 ч.2 ст. 183 КАС України, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Крім того, згідно з ч.6 ст. 157 КАС України, у випадку, зокрема, закриття провадження у справі, заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ст. 157, п.2 ч.2 ст. 183, п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256, КАС України, суд, -

ухвалив:

Задовольнити клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Крамчаніна Олександра В'ячеславовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора від 20.03.2018 року.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з такою самою позовною заявою не допускається.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою суду від 12.07.2018.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня отримання повного тексту ухвали, апеляційні скарги подаються через Херсонський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлено 06.08.2018.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 6.3