Рішення № 75698668, 02.08.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/956/18

02 серпня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.02.2016 № 25-17, від 30.06.2016 № 177886-13.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 26.06.2018.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 розгляд даної справи відкладався на 02.08.2018 на підставі статті 205 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником транспортного засобу: Honda Pilot, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3471 кубічних сантиметрів. Враховуючи те, що позивач є власником зазначеного автомобіля, контролюючий орган 08.02.2016 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 25-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 2083 грн. за податковий період 2015 р. та 30.06.2016 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 177886-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. за податковий період 2016 р. Обґрунтовуючи протиправність зазначених рішень позивач послалася на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) "Транспортний податок".

З урахуванням зазначених вимог чинного законодавства позивач вважає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки транспортний податок встановлено в місті Тернополі відповідними рішеннями Тернопільської міської ради, то застосування відповідачем положень ПК України з урахуванням внесених змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Таким чином, контролюючий орган безпідставно прийняв податкове повідомлення - рішення від 08.02.2016 № 25-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 2083 грн. за податковий період 2015 р.

Водночас позивач зазначила, що відповідно до розрахунку вартості транспортного засобу із сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість автомобіля Honda Pilot, 2012 року випуску становить 556388,64 грн., а тому зазначений автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки відповідно до ПК України об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Таким чином, контролюючий орган безпідставно прийняв податкове повідомлення - рішення від 30.06.2016 № 177886-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. за податковий період 2016 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву від 26.07.2018, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву від 02.08.2018, в якій просить розглядати справу без її участі в порядку письмового провадження. Водночас у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволені позову, мотивуючи тим, що оскаржені дії контролюючого органу щодо прийняття на підставі підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України оскаржених податкових повідомлень - рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач є власником транспортного засобу: Honda Pilot, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3471 кубічних сантиметрів, тип пального - S, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (арк. справи 12-13).

Враховуючи те, що позивач є власником зазначеного автомобіля, контролюючий орган, згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, 08.02.2016 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 25-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 2083 грн. за податковий період 2015 р. та 30.06.2016 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 177886-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. за податковий період 2016 р.

Законом № 71-VІІІ з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 ПК України "Транспортний податок" та Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909-VIII), який набрав чинності 01.01.2016 викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України та пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок є місцевим податком.

Пунктом 4.4 статті 4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як слідує з матеріалів справи, що рішеннями Тернопільської міської ради від 27.01.2015 № 6/55/13 "Про внесення змін до рішення від 05.01.2011 № 6/4/3 "Про місцеві податки і збори" та від 30.06.2015 № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори" встановлено ставку транспортного податку - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно статті 267 ПК України.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, враховуючи те, що, оскільки "Транспортний податок" введено в дію Законом № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015, а транспортний податок встановлено в місті Тернополі зазначеними рішеннями Тернопільської міської ради, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем положень ПК України з урахуванням внесених змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

З огляду на зазначене, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 820/9894/15, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу транспортний податок у розмірі 2083 грн. за податковий період 2015 р., а тому податкове повідомлення - рішення форми "Ф" від 08.02.2016 № 25-17 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 № 177886-13, суд дійшов висновку, що в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (підпункт 267.2.1 в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як слідує з матеріалів справи, що рішенням Тернопільської міської ради від 26.01.2016 № 7/5/1 "Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року № 6/60/27" внесено зміни до Положення про податок на майно, серед яких є транспортний податок. Відповідно до підрозділу ІІ розділу 2 зазначеного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Зазначені норми ПК України, крім підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, який з 01.01.2016 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме: замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015.

Водночас, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 ПК України.

Таким чином, враховуючи те, що оскільки "Транспортний податок" введено в дію Законом № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Тернополі зазначеними рішеннями Тернопільської міської ради, у той час, як Законом № 909-VIII та рішенням Тернопільської міської ради від 26.01.2016 № 7/5/1 "Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року № 6/60/27" лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для застосування у 2016 році положень зазначених нормативно-правових актів, а тому суд не бере до уваги аргументи представника позивача про те, що застосування відповідачем положень ПК України з урахуванням внесених змін з метою оподаткування транспортним податком за податковий період 2016 р., може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 804/112/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 року № 928-VIII з 01 січня 2016 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень. Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика № 66), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Методика № 66 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики № 66 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 установлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики № 66, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до Методики № 66 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики № 66 в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики № 66 та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення - рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Тобто, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість ідентичного автомобіля, що належить позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 820/4054/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, що згідно з інформації на веб - сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (арк. справи 40), вартість зазначеного легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить 1041455 грн.

Таким чином, автомобіль позивача відноситься до об'єктів оподаткування у 2016 році, оскільки використовується до 5 років (рік випуску 2012) та його середньоринкова вартість перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.

Водночас, суд не бере до уваги розрахунок позивача, який був проведений на офіційному веб - сайті Мінекономрозвитку 23.03.2018 о 11:36, згідно якого середньоринкова вартість автомобіля Honda Pilot, 2012 року випуску становить 556338,64 грн., оскільки такий розрахунок був проведений у 2018 році на сайті Мінекономрозвитку, який працює станом на 2018 р. Окрім того, у 2018 році збільшився на 2 роки термін експлуатації автомобіля, що автоматично призвело до його здешевлення, а також автомобіль згідно з вказаного розрахунку вже не є об'єктом оподаткування, оскільки у 2018 році з його випуску минуло вже більше п'яти років (включно).

Також, суд звертає увагу на те, що позивач у зазначеному розрахунку не врахував обов'язкову інформацію щодо свого автомобіля, а саме: об'єм двигуна та тип пального, що суттєво впливає на середньоринкову вартість автомобіля.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 54,19 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (46012, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.02.2016 № 25-17, від 30.06.2016 № 177886-13, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39502025) від 08.02.2016 № 25-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб ОСОБА_1 (46012, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) в сумі 2083 (дві тисячі вісімсот три) грн. 00 коп.

У задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39502025) від 30.06.2016 № 177886-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб ОСОБА_1 (46012, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) в сумі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька,1, код ЄДРПОУ 39403535) в користь ОСОБА_1 (46012, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) 54 (п'ятдесят чотири) гривні 19 коп. понесені нею судові витрати зі сплати судового збору згідно квитанції № 0.0.1034416991.1 від 14.05.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.