Рішення № 75698287, 06.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1720/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Позивача: не з'явилась

Представника відповідача: Єзерової Т.М.

Представників третьої особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Одеська обласна рада, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.04.2018 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Одеська обласна рада, ОСОБА_5, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Одеської обласної державної адміністрації про призначення ОСОБА_5 директором театру - художнім керівником комунального підприємства "Одеський обласний академічний російський драматичний театр".

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що вищезазначений наказ був виданий Одеською обласною державною адміністрацією, як не уповноваженою особою, яка не є засновником зазначеного комунального закладу, в порушення вимог Конституції України, Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про культуру», «Про театри та театральну справу».

Позивач у позові також зазначає, що оскаржуваний наказ порушує її права, як керівника творчого колективу, та права інших громадян України, які мають права та інтереси у сфері розвитку театрального мистецтва та театральної справи, формування та задоволення цими особами своїх творчих потреб. Крім того, призначення керівника комунального підприємства "Одеський обласний академічний російський драматичний театр" неуповноваженою особою, може призвести в подальшому до визнання будь-яких господарських договорів, укладених керівником театру ОСОБА_5 із позивачем, недійсними.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.05.2018 року, 12.07.2018 року, 25.07.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких позивач, представник відповідача та треті особи надали пояснення (а.с.83-85, 109-112), відзив на адміністративний позов (а.с.74-78), відповідь на відзив (а.с.105-108), та додаткові письмові докази (а.с.87-94, 117-163).

Позивачка у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених в адміністративному позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та зазначила, що Одеською обласною державною адміністрацією жодного наказу про призначення ОСОБА_5 директором-художнім керівником комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» не видавалось. Разом з тим, ОСОБА_5 здійснює свої повноваження на підставі контракту, укладеного з нею головою Одеської обласної державної адміністрації на виконання рішення Одеської обласної ради від 16.06.2017 року №421-VII «Про призначення на посаду директора-художнього керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, повноваження з управління яким делеговано обласній державній адміністрації».

На підставі вищезазначеного Одеська обласна державна адміністрація вважає, що оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, про яке зазначає позивач у позові, не існує, будь-які права та інтереси позивача у галузі театрального мистецтва та театральної справи відповідачем порушені не були, а отже в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеська обласна рада - проти задоволення позовних вимог також заперечувала та зазначила, що ОСОБА_5 була призначена на посаду директора театру на підставі рішення №421-VII від 16.06.2017 року Одеської обласної ради, яка є засновником комунального підприємства "Одеський обласний академічний російський драматичний театр". Цим же рішенням голові Одеської обласної державної адміністрації було доручено укласти контракт з ОСОБА_5

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог також заперечувала та зазначила, що наказу про призначення її директором-художнім керівником комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» Одеською обласною державною адміністрацією не видавалось, а дії та рішення відповідача з укладання з нею контракту на підставі рішення Одеської обласної ради про призначення її на вищезазначену посаду жодним чином не впливають на права, свободи та інтереси ОСОБА_4, як позивача в адміністративному судочинстві.

25.07.2018 року протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 01.08.2018 року позивач не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.171).

Представники Одеської обласної ради до судового засідання також не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено судом належним чином.

Представник відповідача - Одеської обласної державної адміністрації - та представники третьої особи - ОСОБА_5 - в судовому засіданні 01.08.2018 року заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та просили суд відмовити у їх задоволенні.

На підставі положень ст. 205 КАС України судом за згодою присутніх у судовому засіданні сторін вирішено слухати справу без участі позивача та третьої особи, які не з'явились до судового засідання.

Судом у справі встановлено наступне.

20.02.2018 року в управлінні культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації відбулось перше та друге засідання конкурсної комісії з конкурсного добору на посаду директора-художнього керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», за результатами яких ОСОБА_5 було визнано переможцем даного конкурсу (а.с.12).

Рішенням Одеської обласної ради від 16.06.2017 року №421-VII «Про призначення на посаду директора-художнього керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, повноваження з управління яким делеговано обласній державній адміністрації» на посаду директора-художнього керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» строком на 5 років було призначено ОСОБА_5 та доручено голові обласної державної адміністрації укласти з нею відповідний контракт (а.с.28, 92).

На виконання вищезазначеного рішення, 16.06.2017 року головою Одеської обласної державної адміністрації Степановим М.В. було укладено контракт із ОСОБА_5 строком на п'ять років, який діє з 16.06.2017 року по 16.06.2022 року (а.с.89-91).

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», затвердженого розпорядженням голови обласної ради від 29.03.2016 року №144/2016-ОР, комунальне підприємство «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» є об'єктом права спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавством Украйни (а.с.87-88).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про культуру» №2778-VI від 14.12.2010 року, Законом України «Про театри і театральну справу» № 2605-IV від 31.05.2005 року, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення в установленому законом порядку питань, щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників вирішується виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради.

Згідно з частинами 1-3 статті 19 Закону України «Про театри і театральну справу» органи державної влади та органи місцевого самоврядування спільно з іншими засновниками беруть участь у координації діяльності державних і комунальних театрів у порядку, встановленому законодавством.

Керівництво діяльністю державних та комунальних театрів у порядку, встановленому їхніми установчими документами, здійснюється директором театру - художнім керівником, з яким засновник укладає контракт строком на п'ять років. Керівництво діяльністю національних театрів у порядку, встановленому їхніми установчими документами, здійснює генеральний директор театру - художній керівник, з яким засновник укладає контракт строком на п'ять років.

Рішення про укладення контракту з керівником державного чи комунального закладу культури приймає засновник театру за результатами конкурсу.

Аналогічні положення закріплені і в Законі України «Про культуру» № 2778-VI від 14.12.2010 року.

Так відповідно до статті 21 цього Закону керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

Згідно частини 15 статті 21-5 Закону № 2778-VIкерівник органу управління зобов'язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання контракту. Істотні умови контракту публікуються на офіційному веб-сайті органу управління не пізніше наступного дня після його підписання.

Контракт з керівником державного чи комунального закладу культури визначає основні вимоги до діяльності закладу культури, виконання яких є обов'язковим для керівника, та інші умови.

Обов'язковими умовами контракту з керівником державного чи комунального закладу культури є:програми розвитку закладу культури на один і п'ять років, що розглядалися на засіданні конкурсної комісії; умови оплати праці керівника; критерії оцінки праці керівника;особливості порядку здійснення контролю за діяльністю закладу культури;заходи відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов контракту; особливі підстави для дострокового розірвання контракту та відповідні наслідки для його сторін (ч.16 ст. 21-5ЗУ «Про культуру»).

Як зазначала ОСОБА_4 під час підготовчих судових засідань, вона не має жодних зауважень щодо результатів конкурсу, на підставі яких ОСОБА_5 була визначена переможцем конкурсу та призначена на посаду директора-художнього керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр». Також позивачка погоджується з обґрунтованістю та законністю рішення Одеської обласної ради від 16.06.2017 року №421-VII «Про призначення на посаду директора-художнього керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, повноваження з управління яким делеговано обласній державній адміністрації», яким ОСОБА_5 було призначено на зазначену посаду строком на 5 років.

Разом з тим, ОСОБА_4, посилаючись на положення ч.15 ст. 21-5 Закону № 2778-VI вважає, що повинен існувати наказ Одеської обласної державної адміністрації про призначення ОСОБА_5 директором-художнім керівником комунального підприємства "Одеський обласний академічний російський драматичний театр», оскільки зазначеною нормою закону, на її думку, дії з укладання контракту з керівником комунального закладу культури визначені підставою для видання наказу про призначення такою особи. При цьому, зазначаючи лише про імовірне існування такого рішення суб'єкта владних повноважень, позивач вважає, що він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він був виданий не уповноваженим на те суб'єктом, а саме Одеською обласною державною адміністрацією, замість Одеської обласної ради, як засновником театру.

Представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, під час розгляду справи зазначили, що єдиними актом індивідуальної дії, який був правовою підставою для призначення ОСОБА_5 на посаду керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» було рішення Одеської обласної ради від 16.06.2017 року №421-VII, на підставі якого головою Одеської обласної державної адміністрації було укладеного контракт із призначеною особою.

Представником Одеської обласної державної адміністрації з цього приводу було зазначено, що 22 вересня 2006 року Одеською обласною радою було прийнято рішення №73-V«Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада», яким Одеській обласній державній адміністрації було делеговано повноваження з управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, зокрема Одеським обласним академічним російським драматичним театром (п.п.4.3. п.4 Переліку об'єктів Додатку 1 до рішення від 22.06.2006 року № 73-V)(а.с. 119-153). Крім того, підпунктом 3.2.1 п.3 цього рішення (зі змінами та доповненнями від 25.07.2007 року №262-V) було зазначено, що обласна державна адміністрація, укладає на підставі рішень обласної ради контракти з керівниками підпорядкованих комунальних підприємств, установ організацій та закладів, вносить зміни та доповнення в них (а.с.162-163).

Позивачем у підготовчих судових засіданнях зазначені обставини не заперечувались.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду адміністративної справи не було спростовано твердження представника відповідача про призначення ОСОБА_5 на посаду керівника комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» саме рішенням Одеської обласної ради та відсутності наказу Одеської обласної державної адміністрації щодо такого призначення, а також наданих на обґрунтування цього доказів.

Позивач в підготовчих судових засіданнях зазначала, що у неї відсутні точні відомості щодо видання Одеською обласною держаною адміністрацією оскаржуваного нею наказу та відповідно відсутні відомості про його індивідуальні ознаки (дата винесення та номер наказу, посадова особа, що його підписала та інші необхідні реквізити рішення суб'єкта владних повноважень).

З приводу доводів позивача щодо імовірного існування зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Так статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» пункт 50; «Тенасе проти Молдови»).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 15.12.15р. у справі № 800/206/15, від 26.03.2013 року у справі № 21-438а12, від 10.04.2012 року у справі № 21-1115во10, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017 року у справі №826/8161/16, від 18.08.2016 року у справі №826/2706/15.

За таких умов суд вважає, що ОСОБА_4 не доведено наявності на час її звернення до суду предмета спору - спірного наказу Одеської обласної державної адміністрації, а тому відповідно і порушення прав, свобод та інтересів позивача оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень. З цих підстав суд доходить висновку, що адміністративний позов позивача ґрунтується на припущеннях, є не обґрунтованим, не доведеним жодними доказами, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на можливість здійснення пошуку адміністративним судом рішення суб'єкта владних повноважень, яке існує лише за припущеннями позивача, суд вважає хибним та таким, що суперечить положенням КАС України щодо завдань адміністративного судочинства та повноважень адміністративного суду при вирішенні публічно-правових спорів.

Суд також зазначає, що ОСОБА_4 не було спростовано тверджень представників третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, відносно того, що позивачка, яка не є працівником Одеського обласного академічного російського драматичного театру, ні як фізична особа, ні як керівник творчого колективу, жодного разу не зверталась до зазначеного театрального закладу з наміром укласти відповідні договори про підготовку театральних постановок, театральних-концертних програм та інших заходів, та такі договори із ОСОБА_4 ніколи не укладались.

Позивачем також не було жодним чином доведено та обґрунтовано своє твердження в адміністративному позові про порушення відповідачем прав та інтересів громадян України, у сфері їх естетичного виховання, розвитку театрального мистецтва та театральної справи, формування та задоволення своїх творчих потреб.

Згідно частини 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст. 9 КАСУ).

При цьому суд, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, не надає правової оцінки діям відповідача щодо укладання Одеською обласною державною адміністрацією контракту із ОСОБА_5 на підставі рішення Одеської обласної ради №421-VII від 16.06.2017 року, оскільки таких позовних вимог позивачем до суду в межах розгляду адміністративної справи №815/1720/18 заявлено не було. Крім того судом встановлено, що із такими вимогами до Одеської обласної держаної адміністрації ОСОБА_4 звернулась 23.07.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №1540/3668/18.

З цих підстав суд при вирішенні справи не надає оцінку в якості доказу наданим до суду зауваженням начальника юридичного управління апарату обласної ради щодо порядку укладання контракту із директором театру - художнім керівником.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат у цій справі (сплаченого позивачем судового збору у розмірі 704, 80 грн. при поданні адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 179-183, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Одеська обласна рада (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4), ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення та підписаний суддею 06 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.