Рішення № 75697828, 26.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Справа № 808/2045/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд зобов'язати відповідача включити в страховий стаж для обчислення пенсії період навчання у Запорізькому машинобудівному інституті згідно даних трудової книжки з 29.11.1976 по 31.08.1977.

Ухвалою суду від 02.07.2018 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. Зазначає, що під час призначення йому пенсії відповідачем протиправно не було включено до страхового стажу період з 29.11.1976 по 31.08.1977 протягом якого позивач був зарахований слухачем підготовчого відділення Запорізького машинобудівного інституту з відривом від виробництва. Вказує, що він неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду з заявами про зарахування вказаного періоду до страхового стажу, проте, відповідачем було протиправно відмовлено, що зумовило звернення до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що Пенсійним фондом у встановленому порядку було зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1977 по 28.10.1980, на підставі довідки від 28.12.2012 №39-144/4524, виданої Запорізьким національним технічним університетом. Зазначає, що підстави для зарахування до страхового стажу періоду протягом якого позивач був слухачем підготовчого відділення Запорізького машинобудівного інституту відсутні, оскільки, особа яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітньо-кваліфікаційного рівня. Крім того, відповідач вважає, що у суду відсутні повноваження щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу певні періоди, оскільки такі повноваження є дискреційними повноваженнями Пенсійного фонду. Також, відповідач вказував на ту обставину, що позивач звернувся до Пенсійного фонду з заявою невстановленої форми, що виключає підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоди навчання на підготовчому відділенні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.11.1976 був зарахований слухачем підготовчого відділення з відривом від виробництва, а з 20.08.1977 студентом першого курсу денного відділення з відривом від виробництва, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.5).

Територіальним органом Пенсійного фонду України при призначенні позивачу пенсії до обчислення страхового стажу було включено період навчання позивача з 01.09.1977 по 28.10.1980, на підставі довідки від 28.12.2012 №39-144/4524, виданої Запорізьким національним технічним університетом.

У зв'язку із не включення до страхового стажу періоду перебування слухачем підготовчого відділення Запорізького машинобудівного інституту з відривом від виробництва з 29.11.1976 по 31.08.1977, позивач звернувся до відповідача з заявою про включення зазначеного періоду до страхового стажу.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду з заявою про включення спірного періоду до страхового стажу, проте, позивачу було відмовлено, зокрема листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 18.04.2018 №6230/Ж-11 позивача повідомлено про те, що оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування слухачем підготовчого відділення немає.

Позивач, не погодившись з діями щодо відмови у проведенні зарахування спірного періоду до страхового стажу, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно приписів ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В свою чергу, частиною 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на визначення поняття страхового стажу, наведене у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», головною підставою для віднесення того чи іншого періоду діяльності до страхового стажу є те, чи підлягала протягом нього особа державному соціальному страхуванню та чи сплачувались особою (або уповноваженими суб'єктами) відповідні внески згідно із законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв до прийняття Закону №1058, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Згідно приписів статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На час навчання позивача в якості слухача підготовчого відділення Запорізького машинобудівного інституту порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 року «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Положення №590).

Підпунктом «и» пункту 109 Положення №590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медицинських училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «и» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Судом встановлено, що перед зарахуванням позивача слухачем підготовчого відділення Запорізького машинобудівного інституту з відривом від виробництва, ОСОБА_1 працював на Запорізькому електровозоремонтному заводі ім. 50-річчя ВЛКСМ, а також проходив дійсну військову службу в Лавах Збройних сил СРСР, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 8.10.1969 №573.

Зазначеними нормативно - правовими актами передбачалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання... створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва 8 місяців, без відриву від виробництва 10 місяців» (п. 2 обох документів)? 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п.3 обох документів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з постановою Ради Міністрів СРСР від 9 липня 1963 року №774 та розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року №1114».

Відповідно до вказаних вище нормативно - правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969, №394 від 17.05.1971, №468 від 31.05.1974, згідно з яким: а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (пункт 21); б) «всім слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується за строк навчання стипендія в мінімальних розмірах, встановлених для студентів І курсу відповідних вищих навчальних закладів, при яких організовані підготовчі відділення» (пункт 24); в) «особам, зарахованим на підготовче відділення, видається квиток слухача», «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу».

Отже, позивач, як слухач підготовчого відділення, з точки зору правового статусу був повністю прирівняний у правах до студентів вищого навчального закладу, в тому числі і в частині включення часу навчання до страхового стажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (правонаступник - Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) при призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправно не було зараховано до страхового стажу період навчання в Запорізькому машинобудівному інституті, в якості слухача підготовчого відділення з відривом від виробництва з 29.11.1976.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що у період навчання позивача у Запорізькому машинобудівному інституті, пунктом 2 Правил обчислення безперервного трудового стажу робітників та службовців при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 13.04.1973 №252, було визначено, що при переході з однієї роботи на іншу безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в роботі не перевищує одного місяця, якщо інше не установлено даними Правилами та іншими нормами діючого законодавства.

Так, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що Пенсійним фондом до страхового стажу позивача було зараховано лише період з 01.09.1977 по 28.10.1980, проте, враховуючи приписи діючого на той час законодавства, а також записи трудової книжки позивача, Пенсійний фонд зобов'язаний був зарахувати до страхового стажу період з 29.11.1976 по 28.10.1980, як період навчання позивача у вищому навчальному закладі - Запорізькому ордена «Знак Пошани» машинобудівний інститут імені В.Я. Чубаря.

Щодо твердження відповідача на те, що у разі задоволення позовних вимог про зобов'язання включити до страхового стажу позивача період з 29.11.1976 по 31.08.1977 суд втрутиться в дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає наступне.

Дійсно, частиною 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто саме на відповідача чинним законодавством покладено обов'язок при призначенні пенсії особі належним чином розрахувати її страховий стаж та відповідно врахувати його при призначенні пенсії.

В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що територіальним органом Пенсійного фонду, який відповідно до вимог чинного законодавства України відповідальний за призначення пенсійних виплат ОСОБА_1, необґрунтовано було не зараховано до страхового стажу період з 29.11.1976 по 31.08.1977.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався зі скаргами щодо не включення до страхового стажу спірного періоду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України, проте звернення позивача залишались без задоволення.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження слід розуміти як вільний розсуд суб'єкта владних повноважень, який приймаючи рішення має право діяти з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень.

Проте, такі рішення повинні ґрунтуватися на Законі та повинні бути допустимими, в даному випадку у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 29.11.1976 по 31.08.1977, що свідчить про відсутність дискреції в спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Крім того, як зазначено Європейським судом з прав людини у п.71 Рішення по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Заява №29979/04): «71. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). …».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог у вигляді зобов'язання відповідача включити до страхового стажу для обчислення пенсії період навчання позивача у Запорізькому машинобудівному інституті з 29.11.1976 по 31.08.1977, не є підміною повноважень Пенсійного органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів, та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач звернувся до Пенсійного фонду з заявою про перерахуванням пенсії неналежної форми, суд зазначає, що по-перше саме Пенсійний фонд зобов'язаний був при призначенні пенсії ОСОБА_1 належним чином обрахувати страховий стаж, оскільки документи підтверджуючі страховий стаж були наявні на той час, по-друге, з наданих листів органів Пенсійного фонду встановлено, що така обставина, як звернення з заявою неналежної форми не була підставою для відмови у зарахуванні періоду навчання у Запорізькому машинобудівному інституті з 29.11.1976 по 31.08.1977 до страхового стажу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про зобов'язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя включити до страхового стажу ОСОБА_1, для обчислення пенсії, період навчання у Запорізькому машинобудівному інституті з 29.11.1976 по 31.08.1977.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 31.07.2018.

Суддя М.С. Лазаренко