Рішення № 75697606, 30.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. справа № 809/762/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Арабчук В.М.,

за участю: представника відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Федоляк Ю.М.,

представника відповідача - Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Мартинюк О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2018 року державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати" звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно включено до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах витрат на відшкодування сум пільгових пенсій по пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, так як в позивача наявний обов'язок по відшкодуванню органам ПФУ таких витрат до досягнення колишніми працівниками підприємства пенсійного віку, визначеного законодавством України на момент призначення пільгової пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на зазначене, суд протокольною ухвалою від 30.07.2018 року постановив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську проти задоволення позову заперечила з підстав, викладений у відзиві на позов. Вказала, що у звязку із набранням чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінився пенсійний вік. Зазначила, що дана норма є імперативна, а тому оскільки чинним законодавством України встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати витрати органу ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві, до досягнення такими особами пенсійного віку, то дії та рішення відповідача правомірні.

Представник відповідача - Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області позов не визнала з мотивів, наведених у відзиві на позов. Зазначила, що пенсіонери ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 здобули спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На її думку, оскільки вказані особи не досягли пенсійного віку, що надає право на призначення пенсії за віком, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то у позивача наявний обов'язок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, вищевказаним особам.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників відповідачів, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 здобули спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в тому числі й на підприємстві позивача, тому відповідачами призначено вищевказаним особам пенсію на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Дані обставини відповідно до положень ч.1 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську супровідними листами від 20.11.2017 за №7487/04, від 20.12.2017 за №8297/04, від 19.01.2018 за №548/04, від 13.02.2018 за №1039/04, від 06.03.2018 року за №1491/04, від 18.04.2018 за №2451/04, надіслало на адресу позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 16-30).

У відповідності до вищевказаних розрахунків відповідачами перераховано суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв'язку із зміною віку, після досягнення якого особи мають право на призначення пенсії за віком.

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття оскаржених розрахунків з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 (далі по тексту Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 Інструкції встановлено, що платниками страхових внесків є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзацу 4 пункту 1 статті 2, абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону, що діяла до 28 квітня 2013 року) підприємства відшкодовують Пенсійному фонду 100% витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 28.04.2013 - до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділом 6 Інструкції встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати витрати органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві, до досягнення такими особами пенсійного віку.

Відтак, суд дійшов висновку, що Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати" зобов'язане здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до досягнення згаданими громадянами пенсійного віку.

Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час призначення пільгової пенсії згаданим пенсіонерам) передбачено, що жінки мають право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Аналогічний пенсійний вік для жінок був передбачений і статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Проте, підпунктом 17 пункту 6 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №3668 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Наведені положення Закону є імперативними, неконституційними не визнавались.

Разом з тим, громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 станом на 01.10.2011 (час набрання чинності статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №3668 від 08.07.2011) не досягли пенсійного віку, передбаченого чинною редакцією статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

28.04.2013 набрав чинності Закон України від 04.04.2013 №184-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску», яким відсилочну норму на статтю 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що містилася в абзаці 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», замінено на статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, чинне законодавство України пов'язує обов'язок страхувальника щодо відшкодування вищевказаного виду пенсії не з періодом, на який зменшується загальний пенсійний вік застрахованих осіб, а з настанням відповідної події, а саме досягненням такими застрахованими особами пенсійного віку.

При цьому, частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Тобто, спірні правовідносини регулюються законодавством, яке визначає досягнення пенсійного віку і є чинним на момент відшкодування відповідних витрат, а не на момент призначення пенсії на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для зобов'язання відповідачів виключити із вказаних розрахунків, а управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - також виключити із картки особового рахунку позивача, суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згаданим пенсіонерам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст.139 КАС України судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду Україникеруючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати", код ЄДРПОУ 19389809, вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 20550895, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач: Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 41247138, вул. Галицька, 21, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400.

Рішення складене в повному обсязі 06.08.2018 року.

Суддя Гундяк В.Д.