Ухвала суду № 75697477, 06.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/2223/18

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" звернулось до суду з позовом, у якому просить визнати нечинними (незаконними) та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0005785312 від 01.03.2018 на суму 13 364,56 грн зі сплати штрафу за порушення термінів реєстрації податкової накладної № 15 від 21.11.2016 для Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна".

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Попової О.Г. від 19 червня 2018 року позовну заяву ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання у справі на 12 липня 2018 р..

01 серпня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява - клопотання ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" про відвід головуючої судді Попової О.Г.

В обґрунтування заяви представник позивача вказав, що оскільки позов ґрунтується на даних РНБО щодо хакерської атаки з території Російської Федерації від якої постраждала обороноздатність держави та враховуючи відносини головуючого судді і відповідача необхідно відвести суддю Попову О.Г. від розгляду вказаної справи.

Сумніви щодо судді у позивача виникли у зв'язку із розглядом суддею Поповою О.Г. справи №2-а-139/09, по якій рішенням від 23.06.2009 стягнуто транспортний податок із держави в особі в/ч А1063 всупереч вимогам Закону України "Про Збройні сили України" №1934-ХІІ та задля погіршення обороноздатності Збройних сил України.

Ухвалою суду від 01.08.2018 зупинено провадження в справі до вирішення питання про відвід судді Попової О.Г. та передано матеріали позовної заяви разом із заявою про відвід судді від 01.08.2018 для визначення головуючого судді та вирішення питання про відвід судді.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 р. № 268 призначено автоматизований розподіл справи. Внаслідок автоматичного розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду, головуючим суддею для вирішення питання про відвід судді визначено суддю Романченка Є.Ю. (протокол автоматизованого розподілу від 02.08.2018).

Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід (ч. 11 ст. 40 вказаного Кодексу).

Вивчивши подану заяву про відвід судді та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі пунктом 4 частини першої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить на користь висновку, що метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Відповідно до наведених положень унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.

В свою чергу неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).

У рішенні в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Також стосовно об'єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 50, 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Приписами частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень 3 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Слід указати, що в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" про відвід судді Попової О.Г. не зазначено підстави для відводу судді відповідно до положень ст. 36 КАС України.

На ведені у заяві про відвід судді міркування представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" про те, що участь у справі судді Попової О.Г. суперечить вимогам КАС України і приписам Бангалорськіх принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, оскільки 23.06.2009 суддя Попова О.Г. у справі № 2-а-139/09 діючи на користь відповідача стягнула транспортний податок із держави в особі В/Ч А 1063 задля погіршення обороноздатності Збройних Сил України, на думку суду, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк такі доводи ґрунтуються на припущеннях і суб'єктивній оцінці представника позивача.

Суд вважає, що доводи викладені у заяві не можуть розцінюватися як неупередженість судді та її необ'єктивність і жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у вказаній справі, з урахуванням принципів змагальності та процесуальної рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу публічності.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що заява представника позивача про відвід судді Попової О.Г. є безпідставною та необґрунтованою, а відвід судді заявлено з надуманих підстав.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" про відвід судді Житомирського окружного адміністративного суду Попової Оксани Гнатівни в справі № 806/2223/18 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя Є.Ю. Романченко