Рішення № 75697265, 06.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1393/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач, Другий відділ ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області) про визнання протиправними та скасування постанови ВП № 51621803 від 27.06.2018 року про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_3 в сумі 87648,32 грн.; постанови ВП № 56681577 від 02.07.2018 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_3 в сумі 87648,32 грн.; постанови ВП № 56681577 від 02.07.2018 року про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 в сумі 87848,32 грн.; зобов'язання закінчити виконавче провадження ВП № 56681577, зняти арешт, накладений на майно боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та їх фактичне виконання. Виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, вжиті державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 51621803 заходи примусового виконання рішення, не призвели навіть до часткового виконання рішення суду та стягнення на користь банку присуджених сум за виконавчим листом № 2-2071/10. Вказує на те, що протягом всього часу здійснення виконавчого провадження № 51621803 державним виконавцем жодних коштів на користь банку не було стягнуто, а тому, вважає, що в останнього не було жодної підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав посилаючись на те, що оскаржувані постанови прийняті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев'ятою статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, а неприбуття у судове засідання представника відповідача незалежно від причин не перешкоджає розгляду справи, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 51621803 з виконання виконавчого листа № 2-2071/10, виданого 02.04.2010 року Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 874591,09 грн., 1700,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 120,00 грн. витрат на ІТЗ, 72,06 грн., а всього 876483,15 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В. зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 6328 - незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 76 %, та земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення - для споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, які знаходяться за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Липини, Липинської сільської ради.

З оглянутого в судовому засіданні 31.07.2018 року виконавчого провадження ВП № 51621803 слідує, що 27.06.2018 року заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П. В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення).

27.06.2018 року заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П. В. прийнято в межах ВП № 51621803 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 87648,32 грн.

02.07.2018 року старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Голюк Т. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 56681577 з примусового виконання постанови № 51621803, виданої 27.06.2018 року заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П. В. про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 87648,32 грн.

Також старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Голюк Т. В. в межах виконавчого провадження № 56681577 прийнято постанову від 02.07.2018 року про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 87848,32 грн.

Судом також встановлено, що 01.11.2012 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3, про що свідчить копія свідоцтва про зміну імені від 01.11.2012 року № НОМЕР_2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження») рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Пунктом 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи те, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016 року, а тому порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 27.06.2018 року у виконавчому провадженні ВП № 51621803, що відкрите за постановою за постановою від 13.07.2016 року, регулювався положеннями вказаного Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, 27.06.2018 року виконавче провадження ВП № 51621803 було завершене (повернуто виконавчий документ стягувачу) саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення), у зв'язку з чим заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П. В. прийнято в межах ВП № 51621803 оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.06.2018 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 5 статті 27 вказаного Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав коли виконавчий збір не стягується, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремо випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені ч. 1 та 2 ст. 27 вказаного Закону не можуть застосовуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.04.2018 року у справі № 825/739/17 (К/9901/2103/17), від 30.05.2018 року у справі № 808/3791/16 (К/9901/20636/18).

Враховуючи те, що 27.06.2018 року заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П. В. у ВП № 51621803 повернуто виконавчий документ стягувачу саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому настають наслідки, які передбачені ч. 3 ст. 40 вказаного Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що постанова ВП № 51621803 від 27.06.2018 року про стягнення виконавчого збору в сумі 87648,32 грн. прийнята відповідачем правомірно, а тому підстави для її скасування відсутні.

Щодо скасування постанови від 02.07.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56681577 з примусового виконання постанови від 27.06.2018 року № 51621803 про стягнення виконавчого збору та постанови у ВП № 56681577 від 02.07.2018 року про арешт майна боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору виконується в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня зобов'язаний відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та вжити всі необхідні заходи для забезпечення реального виконання рішення, зокрема, шляхом накладення арешту на майно боржника.

Оскільки відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 27.06.2018 року у ВП № 51621803, правомірність прийняття якої підтверджено в ході розгляду даної справи, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови від 02.07.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56681577 та постанови від 02.07.2018 року про арешт майна боржника.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що в оскаржуваних постановах невірно зазначено прізвище боржника та вказано неіснуючу адресу її місця проживання, оскільки з оглянутого у судовому засіданні ВП № 51621803 вбачається, що у виконавчому листі № 2-2071/10, виданому 02.04.2010 року Луцьким міськрайонним судом та який підлягав примусовому виконанню, зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника - ОСОБА_3, місце проживання - АДРЕСА_1. На момент винесення оскаржуваних постанов державному виконавцю не було відомо про зміну прізвища боржника на ОСОБА_3.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача щодо розбіжностей між сумою, яка зазначена у постанові від 02.07.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56681577 та у постанові від 02.07.2018 року про арешт майна боржника, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника був накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження, про що було зазначено у постанові від 02.07.2018 року про арешт майна боржника.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП № 56681577, зняти арешт, накладений на майно боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу суд зазначає, що для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, що в даному випадку не було встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 205, 229, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко