Вирок № 75696913, 06.08.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

06.08.2018

ЄУН 331/8627/17

Провадження № 1-кп/331/159/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» серпня 2018 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого - судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Мехальчука В.П.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника - адвоката Ставного Г.І.

представника цивільного

відповідача ПрАТ «СК «Оранта-Січ» ОСОБА_5

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувані за № 12017080050004712 від 24.10.2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гудзівка Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, освіта – професійно-технічна, офіційно не працевлаштованого, сімейний стан - не одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, який має судимості:

- 10.04.2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

- 04.12.2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ст. 360, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 06.03.2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 10.03.2016 року звільнений умовно-достроково, невідбутий строк: 01 рік 02 місяці 26 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2017 року, приблизно о 12 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині вулиці Поштової з боку вулиці Севастопольської в напрямку проспекту Соборного в місті Запоріжжі.

В цей же час, попереду, в попутному напрямку, рухався невстановлений автомобіль «Газель», який почав знижувати швидкість та зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом біля будинку АДРЕСА_1.

Після зупинки невстановленого автомобіля «Газель», ОСОБА_1, діючи в якості пішохода, почала перетинати проїжджу частину вулиці Поштової, рухаючись справа-наліво по ходу руху невстановленого автомобіля «Газель» та автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO LANOS» під керуванням водія ОСОБА_2

Водій ОСОБА_2, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився невстановлений автомобіль «Газель», діючи в порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, де зазначено, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не зменшив швидкість до повної зупинки, а почав здійснювати об'їзд невстановленого автомобіля «Газель» та виїхав на зустрічну смугу.

В результаті порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, в ході чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох виростків кісток лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не були небезпечними в момент їх спричинення, але потягли за собою тривалий розлад здоров'я, більш як 21 день.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням висновків експертиз, документів, що підтверджують наявність речових доказів, документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги потерпілої та матеріалів судового провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив суду, що 24.10.2017 року, близько 12-00 години, керуючи автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», він здійснював рух по проїжджій частині вулиці Поштової з боку вулиці Севастопольської в напрямку проспекту Соборного в місті Запоріжжі. Попереду нього, в попутному напрямку на невеликій відстані, рухався автомобіль «Газель», який знизив швидкість та зупинився перед пішохідним переходом. Він, в свою чергу, щоб уникнути зіткнення з автомобілем «Газель», здійснив об'їзд з лівого боку вказаного автомобіля, виїхав на зустрічну смугу та, опинившись на пішохідному переході, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїжджу частину справа-наліво по ходу руху його транспортного засобу, після чого застосував екстрене гальмування. Він одразу ж допоміг потерпілій підвестись, перемістивши її з проїжджої частини в салон автомобіля, яким керував. В цей час випадкові свідки викликали патрульну поліцію та швидку допомогу. Після того, як швидка медична допомога відвезла потерпілу до лікарні, він дочекався працівників поліції з метою надання пояснень про подію ДТП.

В ході судового розгляду він сплатив потерпілій ОСОБА_1 в добровільному порядку грошові кошти в сумі 1000 гривень за рахунок відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні приніс вибачення потерпілій.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що 24.10.2017 року, близько 12-00 години, вона направлялась на автовокзал. Наблизившись до пішохідного переходу, вона почала очікувати, коли машини зупиняться та почнуть її пропускати. Зупинився автомобіль «Газель» і вона почала рух по пішохідному переходу справа-наліво по ходу руху транспортних засобів. Коли вона пройшла більше половини пішохідного переходу, із-за автомобіля «Газель» виїхав автомобіль, яким керував обвинувачений і в цей момент трапилось ДТП. В результаті наїзду на неї автомобіля обвинуваченого, вона впала на асфальт, оскільки удар прийшовся в нижню частину лівої ноги. Після цього, обвинувачений допоміг їй підвестись та перемістив в салон свого автомобіля. По приїзду швидкої допомоги, вона була доставлена до Обласної клінічної лікарні.

Крім того потерпіла пояснила, що вона дійсно отримала від обвинуваченого ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1000 гривень за рахунок відшкодування моральної шкоди, на підтвердження чого надала суду розписку, яка долучена до матеріалів даного провадження (а.п. 171).

Висновком експерта № 2682-М від 16.11.2017 року встановлено, що закриті переломи обох виростків кісток лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів у потерпілої ОСОБА_1 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними в момент їх спричинення, але потягли за собою тривали розлад здоров'я, більш як 21 день. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами рухомого автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 145-146).

Висновком експерта № 9-749 від 22.11.2017 року встановлено, що в діях водія автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO LANOS» ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України (а.п. 149-154).

Висновком медичного огляду № 5034, складеного о 15 годині 05 хвилин 24 жовтня 2017 року, у водія ОСОБА_2 ознак сп'яніння не встановлено (а.п. 136).

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання, обставини.

Обвинувачений ОСОБА_2 має судимості, які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зі слів самого обвинуваченого підробляє таксистом за наймом, у зв'язку з чим суд приходить до переконання, що стабільного та постійного джерела доходу останній не має, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває (а.п. 155-160).

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнає те, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями активно сприяв розкриттю злочину та встановленню істини у справі, частково відшкодував потерпілій моральну шкоду, приніс потерпілій вибачення за свої дії.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, за наявності обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги думку потерпілої, яка просить суд призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з ізоляцією його від суспільства та без позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

В ході судового розгляду потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому остання просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 гривень, стягнути з ПрАП "СК "Оранта-Січ" на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 24788 гривень 40 копійок та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПрАП "СК "Оранта-Січ" на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 5956 гривень 80 копійок (а.п. 42-62, 125-127).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди визнав частково, а саме, в розмірі 5000 гривень, проти позовних вимог щодо солідарного стягнення витрат потерпілої на правову допомогу в сумі 5956 гривень 80 копійок не заперечував.

Представник ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди визнав частково на суму 19678 гривень 40 копійок, посилаючись на те, що сплата страхових платежів потерпілої на загальну суму 4800 гривень за договором добровільного страхування не є витратами на лікування, разом з тим зауважив на те, що не підлягає відшкодуванню компенсація комісії банка за перерахування грошових коштів на суму 125 гривень. В частині солідарного стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5956 гривень 80 копійок просив відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої щодо стягнення на її користь матеріальної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 вищевказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 23 згадуваного закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

В судовому засіданні встановлено, що з ПрАТ "Страхова Компанія "Оранта-Січ" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0033750, відповідно до якого застраховано автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував обвинувачений ОСОБА_2

Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень, потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні. Під час лікування нею були придбані медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, проведені медичні дослідження на загальну суму 24788 гривень 40 копійок, що підтверджено копіями чеків, квитанцій та медичних довідок, які в судовому засіданні звірені з наданими оригіналами підтверджуючих документів (а.п. 44-59). Оскільки вказана сума заявлена в розмірі регламентної виплати, тому вона підлягає стягненню в повному обсязі з ПрАТ «Страхова Компанія "Оранта-Січ".

Разом з тим, посилання представника ПрАТ «Страхова Компанія "Оранта-Січ" на те, що сплата страхових платежів потерпілої на загальну суму 4800 гривень за договором страхування та комісія банка за перерахування грошових коштів на суму 125 гривень не є витратами на лікування суд не приймає до уваги, оскільки вказані втрати були пов'язані із лікуванням потерпілої у закладі охорони здоров'я, тому підлягають стягненню в повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої щодо стягнення на її користь моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як на спричинення моральної шкоди, потерпіла посилається на те, що в результаті дій обвинуваченого вона перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє життя та здоров'я. Впродовж всього періоду лікування вона почувала себе незручно та дискомфортно, потребувала сторонньої допомоги з боку близьких, у зв'язку з чим відчувала себе як джерело клопоту.

Враховуючи викладене, суд находить вимоги потерпілої ОСОБА_1, які вона оцінює в 50000 гривень необґрунтовано завищеними і, з врахуванням засад розумності, достатності, співмірності та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на її користь до 30000 гривень.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, обвинуваченим частково відшкодовані збитки на суму 1000 гривень за рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв'язку чим суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 решту невідшкодованої моральної шкоди в сумі 29000 гривень.

При цьому, не заслуговують на увагу позовні вимоги потерпілої про солідарне стягнення з обвинуваченого та ПрАТ "СК "Оранта-Січ" на її користь витрати на правову допомогу в сумі 5956 гривень 80 копійок.

Відповідно до норм, передбачених законодавцем у ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий та цивільний позивач.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даній частині цивільного позову потерпілої необхідно відмовити.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування, призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку - 1 (одного) року - не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно ст. 76 КК України.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ПрАТ "Страхова Компанія "Оранта-Січ" (ЄДРПОУ 02307292, вул. Європейська, 16, м. Запоріжжя, 69104) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 24788 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 40 копійок.

Відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ПрАТ "Страхова Компанія "Оранта-Січ" витрат на правову допомогу в розмірі 5956 гривень 80 копійок.

Речові докази:

- автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_8 - залишити у ОСОБА_8 за належністю (а.п. 137-140).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.В. Клименко