Постанова № 75696300, 03.08.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1440/18

Провадження №: 3/332/418/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 р. м.Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя Безлер Л.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

-за ч.3 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2018 року, о 23-59 годині, у м.Запоріжжі, по вул.Лижна,57, водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2О.), з явними ознаками наркотичного сп’яніння (зіниця ока розширена та не реагує на світло, неприродна блідість обличчя, почервоніння очей), від проходження медичного огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У ході розгляду даної справи в суді ОСОБА_1після роз’яснення йому прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, визнав частково та суду пояснив, що він дійсно був зупинений працівниками патрульної поліції у час та місці, вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення, від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі відмовився оскільки поспішав, при цьому зазначив, що він дійсно виявляв ознаки сп’яніння проте не наркотичного, а алкогольного.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлений безперечний обов’язок водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст.130 КУпАП визнаються дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з довідкою АП ВДАІ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, за обліками Державтоінспекції Запорізької області ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується наступними доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення: серії БР №421727 від 11.05.2018 року у присутності свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння в закладі охорони здоров’я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Даний протокол відповідає вимогам ст.ст.254-256 КУпАП, складений уповноваженою особою, належним чином зазначено суть адміністративного правопорушення, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи.

Окрім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначених правопорушень підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зазначили про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для встановлення стану сп’яніння; рапортам інспектора, довідкою щодо архіву правопорушень ОСОБА_1, довідкою за обліками Державтоінспекції Запорізької області, які свідчить про неодноразово притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП протягом року.

Також, факт того, що ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч.3 ст.130 КУпАП підтверджується постановами Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29.01.2018 року, Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.02.2018 року (наявні в матеріалах справи).

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, що керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп’яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов’язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі – Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі.

При обранні адміністративного стягнення суд дотримується також приписів ст.23 КУпАП України, якою передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, роз’яснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року, враховує характер вчиненого правопорушення, рівень небезпеки, дані про особу правопорушника, який, за обліками Державтоінспекції Запорізької області, протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП, ступінь вини, майновий стан. Обставин, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення суд визнає повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано стягненню.

З урахуванням викладеного, з метою виховного впливу і запобігання вчиненню зазначеною особою нових правопорушень, дотримання безпеки дорожнього руху в Україні, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, у вигляді накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних доходів громадян.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 під час вчинення правопорушення керував транспортними засобами ВАЗ21013, д/н АР 4764ЕІ який належать ОСОБА_2, тому застосування додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу у даному випадку є неприпустимим.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.33, 36, 40-1, 130, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути із ОСОБА_1 дмитра Олександровича на користь держави понесені судові витрати у сумі 352,40 грн. 00 копійок (Отримувач коштів- УК у Зав. р-ні м. Зап./Завод./ 22030101, код ЄДРПОУ- 38025372, Банк отримувач - Казначейство України ( ЕАП), Код банку отримувача МФО- 899998, рахунок отримувача – 31219206008004, код класифікації - 22030101).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м.Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження в разі, якщо скарга не була подана.

Відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя Л.В. Безлер