Рішення № 75694729, 06.08.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2-а/229/40/2018

ЄУН 229/4388/17

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Лопатко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Дружківського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько -Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецької області, третя особа : Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання виконати певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду донецької області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області, третя особа : Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є інвалідом 2-ї групи та до 17.08.2016 року працювала в Донецькому обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на посаді головного спеціаліста відділу діловодства, контролю та господарської діяльності, мала 9 ранг відповідної V категорії державних посад. Станом на 18 серпня 2016 року(час звернення до УПФУ в м. Дружківка) позивачу виповнилось 60 років, та вона мала більш ніж 37 років загального стажу, з яких 13 років державної служби. Таким чином на думку позивача, вона набула право на пенсію як державний службовець, на підставі Закону України « Про державну службу». 18 серпня 2016 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення їй на пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням за №178375 від 03 листопада 2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на підставі статті 37 Закону№3723. Відмовляючи в задоволенні заяви відповідач посилався на те, що відповідно до листа Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 07.11.2016 року № 3517/11-08 та листа Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 28.11.2016 року за № 05002/01-06, згідно яких центр є державною установою, яка утримується за рахунок коштів обласного бюджету та відповідно до статті3 Закону№889 на працівників центру не поширюється дія Закону №889.Однак, такі листи відповідач не міг враховувати, оскільки рішення відповідачем було прийняте 03.11.2016 року, тобто до надходження зазначених листів.

На підставі зазначеного просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківка №178375 від 03 листопада 2016 року щодо відмови в призначенні пенсії на підставі вимог ст.37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, Закону України « Про державну службу»№889- VIII від 10.12.2015 року та Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

- зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківка призначити пенсію на підставі ст.37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, Закону України « Про державну службу»№889- VIII від 10.12.2015 року та Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою від 22 травня 2018 року суд визнав причини пропуску строку звернення поважними та відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

24 липня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що відповідно до довідки ВПО від 08.09.2015 року №1423029966 ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщеної особи в м. Дружківка Донецької області. З 30.03.2016 року позивач була взята на облік до відповідача та отримує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне страхування »(№1058). 18.08.2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії, за якою просила перевести з одного виду пенсії на іншу, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію як державний службовець відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889). Відповідно п.п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 (далі - Закон №889) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723, або які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, не залежно від факту роботи на вказану дату у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону №3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З копії трудової книжки, позивач з 17.06.2004р. по 17.08.2016р. працювала в Донецькому обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Частиною 2 ст. 1 Закон № 889 визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 3 Закону № 889 визначено перелік державних службовців на яких поширюється дія цього Закону. Працівники центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до цього переліку не входять.

Крім того, пунктом 1 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат №147 від 25.04.2006р. (далі - Положення) передбачено, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення обласної, Київської міської державних адміністрацій.

Згідно до п. 7 Положення Центр утримується за рахунок коштів обласного (Київського міського) бюджету.

Відповідно до листів Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 07.11.2016 року № 3517/11-08 та Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 28.11.2016 року № 05002/01-06, Центр є державною установою, яка утримується за рахунок коштів обласного бюджету, а його працівники не є державними службовцями в розумінні Закону № 889. Тобто, посада позивача не є посадою державного службовця відповідно до Закону № 889 та станом на 01.05.2016 року позивачем відпрацьовано, зокрема 20 років на посадах, визначених статтею 25 Закону № 3723, як передбачено п. 12 розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, враховуючи той факт, що станом на 01.05.2016 року позивач не займав посаду державної служби, право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723 (п. 10 розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889) у неї відсутнє,а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Предметом спору у даній справі є оцінка наявності у позивача стажу роботи на державній службі необхідного для призначення пенсії державного службовця; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області та отримує пенсію призначену по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі Закон №1058)

Згідно копії трудової книжки вбачається, що 17 червня 2004 року ОСОБА_1 було прийнято до Донецького обласного центру по нарахуванню і виплат пенсій та допомог. Призначено на посаду головного спеціаліста відділу аналізу електронних баз на конкурсній основі, присвоєно 13 ранг держслужбовця; 01 липня 2004 року призначена на посаду начальника відділу по роботі з засобами масової інформації, присвоєно 12 ранг держслужбовця; 01 січня 2005 рокуприсвоєний 11 ранг державного службовця в межах п'ятої категорії посад;01 грудня 2005 року переведена на посаду начальника відділу з питань гуманітарної допомоги та роботи з громадськістю; 19 червня 2006 року Донецький обласний центр по нарахуванню і виплат пенсій та допомог перейменовано у Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; 01 липня 2009 року переведена на посаду начальника відділу з питань роботи з категорії; 02 січня 2015 року призначена за переведенням на посаду заступника начальника відділу діловодства та контролю; 11 листопада 2015 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу діловодства, контролю та господарської діяльності; 17 серпня 2016 звільнена з посади головного спеціаліста відділу діловодства, контролю та господарської діяльності у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України

08.08.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» .

Рішенням відповідача від 03 листопада 2016 року в переведенні з одного виду пенсії до іншого ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив, що з огляду на положення пункту 10 Перехідних та прикінцевих положень Закону №889 «Про державну службу» право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 мають особи, які не день набрання чинності Законом №889 (на 01.05.2016 року) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723 «Про державну службу».Також враховано лист Донецьклого обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 07.11.2016 рокуза №3517/11-08 та лист Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 28.11.2016 за № 05002/01-06.Згідно цих листів центр є державною установою, яка утримується за рахунок коштів обласного бюджету та відповідно до статті 3 Закону №889. Відтакна працівників центру не поширюється дія Закону №889.

З 01 червня 2018 року управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області було реорганізовано шляхом злиття в Костянтинівсько - Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №821 від 08 листопада 2017 року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях на час розгляду справи в суді регламентуються Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року (далі Закон №889-VIII від 10.12.2015), який набув чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ від 10.12.2015 зазначено, що Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-XII від 16.12.1993 року) втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (надалі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так у п. 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, пенсійний вік позивача, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 57 років.

Також встановлено, що на день звернення позивача за призначенням пенсії, стаж роботи на посадах державної служби складає 7 років 11 місяців 23 днів, страховий стаж - 11 років 2 місяці 20 днів.

Перелік посад державної служби, які обіймали особи державні службовці, що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723-ХІІ, визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 25 Закону № 3723-XII).

Стаж державних службовців, обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі Порядок № 229).

Відповідно до вищезазначеного Порядку стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу.

Згідно частини 1 ст.46 Закону № 889-VIII від 10.12.2015 року до стажу державної служби зараховуються зокрема час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.

Разом з тим частиною 6 Порядку №229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII від 10.12.2015 року обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Відповідно до п. 8 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ від 10.12.2015 року стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Суд зазначає, що для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ, стаж державної служби обраховувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".

Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Пунктом 17 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не розповсюджується, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом.

Водночас, суд зазначає, що пунктом 1 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат №147 від 25.04.2006р. (далі - Положення) передбачено, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення обласної, Київської міської державних адміністрацій.

Згідно до п. 7 Положення Центр утримується за рахунок коштів обласного (Київського міського) бюджету.

Отже, відповідно до вимог ч.3 ст.3 Закону № 889 його дія не поширюється, зокрема на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Разом з тим, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року (дата набрання чинності ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року) позивач не займала посаду державної служби, має менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (вимоги п. 10 Прикінцевих та перехідних положень), а тому право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону №3723 у позивача відсутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд доходить висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат у цій справі.

Позивач при поданні адміністративного позову судовий збір не сплачувала, звільнена від сплати на підставі п.9 ст.5 Закону України « Про судовий збір».

Керуючись: 94, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівсько -Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецької області, третя особа : Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання виконати певні дії відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 серпня 2018 року.

Суддя Н.В.Лопатко