Постанова № 75694213, 01.08.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Справа № 924/110/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018р. (повний текст - 29.05.2018р.) у справі №924/110/18 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер"

до Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни

про стягнення 57240,00 грн.

за участі представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018р. у справі №924/110/18 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" до Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни про стягнення 57240,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Андрощук Юлія Миколаївна звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 93, 94).

В скарзі, зокрема, зазначає, що судом не з'ясовано, чи на день розгляду справи по суті, відповідач повідомлений належним чином. Позивачем додано до позовної заяви Договір поставки продукції №17983 від 01.03.2017р., на підставі якого заявлено позов. В даному договорі вказано дві адреси: юридична (м.Київ, Деснянський р-н., вул.Мілютенка, 6 корп.гуртожитку) та фактична (АДРЕСА_2). Відповідач стверджує, що за жодною із цих адрес ухвали суду про відкриття справи, призначення засідань тощо - не надсилались.

Скаржник вважає, що порушення судом цих процесуальних норм позбавило можливості надати заперечення та докази відсутності боргових зобов'язань перед позивачем станом на дату розгляду справи по суті.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що судом не з'ясовано, чи позивач перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. За вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ 32559075 зареєстровано інше підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеція півночі".

Апелянт зазначає, що не чинив жодних перешкод позивачу у поверненні ним собі тари, тому у зв'язку із припиненням договору поставки, 22 лютого 2018 року повернув всю зворотну тару, зазначену у позові. На підтвердження наведеного надає акт прийому-передачі майна №4 від 22.02.2018р. та Накладну на зворотну тару №ПФТ-К14 від 22.02.2018р.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018р. у справі №924/110/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вирішити питання стягнення із позивача на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/110/18 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

Листом від 22.06.2018р. №01-23/924/110/18/2474/18 витребувано в господарського суду Хмельницької області матеріали справи №924/110/18.

Матеріали справи №924/110/18 надійшли на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 09.07.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А. перебував у відрядженні у період з 09.07.2018р. по 10.07.2018р.

У зв'язку із перебуванням у відрядженні у період з 10.07.2018р. по 11.07.2018р. та у відпусті з 12.07.2018р. по 13.07.2018р. судді Коломис В.В. та перебуванням у відпусті з 12.07.2018р. по 13.07.2018р. судді Миханюк М.В. внесено зміни до складу колегії суддів для розгляду питання про відкриття апеляційного провадження.

Як вбачається з Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018р., у справі №924/110/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни та призначено розгляд скарги на 01 серпня 2018р. об 11:30 год. в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

У судове засідання апеляційної інстанції 01.08.2018р. представники сторін не з'явилися.

Враховуючи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Щодо доданих апелянтом до апеляційної скарги акту прийому-передачі майна №4 від 22.02.2018р. та Накладної на зворотну тару №ПФТ-К14 від 22.02.2018р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості подачі зазначених доказів до суду першої інстанції, апелянт зазначає, що ухвали суду про відкриття справи, призначення засідань не надсилалися ні на юридичну адресу (м.Київ, Деснянський р-н., вул.Мілютенка, 6 корп.гуртожитку), ні на фактичну (АДРЕСА_2).

Однак, як вбачається з матеріалів справи:

1) ухвалу про порушення провадження у справі від 16.02.2018р. отримано особисто Андрощук Ю.М. 21.02.2018р. за місцем проживання: АДРЕСА_1 (арк.справи 32);

2) ухвалу про відкладення підготовчого засідання від 01.03.2018р.:

- отримано особисто Андрощук Ю.М. 07.03.2018р. за місцем проживання: АДРЕСА_1 (арк.справи 39);

- отримано Андрощук 20.03.2018р. за фактичною адресою: АДРЕСА_2 (арк.справи 40);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з юр.адреси: АДРЕСА_3 (арк.справи 36);

3) ухвалу про відкладення підготовчого засідання від 19.03.2018р.:

- отримано особисто Андрощук Ю.М. 27.03.2018р. за місцем проживання АДРЕСА_1 (арк.справи 46);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з адреси: АДРЕСА_2 (арк.справи 48);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з юр.адреси: АДРЕСА_3 (арк.справи 44);

4) ухвалу від 12.04.2018р. про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів:

- отримано особисто Андрощук Ю.М. 17.04.2018р. за місцем проживання: АДРЕСА_1 (арк.справи 57);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з адреси: АДРЕСА_2 (арк.справи 55);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з юр.адреси: АДРЕСА_3 (арк.справи 53);

5) ухвалу від 14.05.2018р. про призначення справи до розгляду по суті:

- отримано особисто Андрощук Ю.М. 16.05.2018р. за місцем проживання АДРЕСА_1 (арк.справи 66);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з адреси: АДРЕСА_2 (арк.справи 64);

- повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з юр.адреси: АДРЕСА_3 (арк.справи 62);

Як передбачено п.п.4,5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, в тому числі і надання доказів по справі.

Крім того, колегія суддів враховує і той факт, що відповідач без поважних причин не взяв участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції при розгляді його апеляційної скарги, а також не надав будь-яких документальних доказів в підтвердження поважності такої відсутності. Отримання апелянтом ухвали про відкриття апеляційного провадження підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.справи 103, 106, 108).

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів неможливості подання до суду першої інстанції акту прийому-передачі майна №4 від 22.02.2018р. та Накладної на зворотну тару №ПФТ-К14 від 22.02.2018р., з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а тому колегія суддів на підставі ч.3 ст.269 ГПК України не приймає зазначені докази.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

01.03.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Андрощук Юлією Миколаївною (покупець) укладено договір поставки продукції №12983, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором. Замовлення передається постачальнику в будь-який зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо) (п.1 договору).

Пунктом 2 договору під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Пивоварня Зіберта», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПАТ «Красилівське» та ПАТ «Бершадський пиво комбінат». Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.

Розділом 1 частиною 2 пунктом 6 договору передбачено, що в частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, торгово-рекламного і холодильного обладнання, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань.

Пунктом 1 розділу 2 договору постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам.

Повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або за погодженням із постачальником покупцем самостійно (п.5 договору).

У відповідності до п.6 покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 7 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі: демонтажу обладнання для розливу пива та напоїв; письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору; письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари; дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору.

Згідно п.8 договору якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний акт.

При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну ціну зворотної тари із урахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.

Як встановлено п.14 договору, зворотна тара, що передана в тимчасове користування, залишається власністю постачальника.

На підставі видатку тари №РТ-40132 від 02.03.2017р. на суму 12720,00 грн., №РТ-40336 від 24.03.2017р. на суму 6360,00 грн., №РТ-40454 від 31.03.2017р. на суму 9540,00 грн., а всього на загальну суму 28620,00 грн.

Договір підписаний представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

Як вбачається з акту прийому-передачі майна №1 від 02.03.2017р. продавець передав, а покупець прийняв ТМЦ, а саме: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі майна №2 від 24.03.2017р. продавець передав, а покупець прийняв ТМЦ, а саме: кега об.30л на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі майна №3 від 31.03.2017р. продавець передав, а покупець прийняв ТМЦ, а саме: кега об.30 л в кількості 1 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50 л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10 л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

На виконання договору відповідачу передано тару згідно акту прийому-передачі майна №1 від 02.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №2 від 24.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №3 від 31.03.2017р.: кега об. 30 л в кількості 1 шт. на суму 2650,00 грн., кега об. 50 л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10 л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Посилаючись на неповернення зворотної тари в розмірі 28620,00 грн., враховуючи р.2 ч.2 п.8 договору №12983 від 01.03.2017р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 57240,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами було укладено договір поставки продукції №12983 від 01.03.2017р., за умовами якого позивач зобов'язався поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами вчинялися дії на виконання договору №12983 від 01.03.2017 р., зокрема, позивачем здійснювалась поставка продукції з ТМЦ (тарою), а відповідачем - його прийняття та оплата.

Як встановлено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони у договорі №12983 від 01.03.2017р. погодили порядок здійснення покупцем оплати за отриману ним продукцію та порядок повернення або оплати тари.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу тару згідно акту прийому-передачі майна №1 від 02.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №2 від 24.03.2017р.: кега об.30л в кількості 2 шт. на суму 2650,00 грн., кега об.50л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.; згідно акту прийому-передачі майна №3 від 31.03.2017р.: кега об. 30 л в кількості 1 шт. на суму 2650,00 грн., кега об. 50 л в кількості 2 штуки на суму 2650,00 грн., балон 10 л на суму 1000,00 грн., балон 40 кг на суму 1333,00 грн.

Не зважаючи на неодноразові відкладення справи і повідомлення відповідача, останнім до суду першої інстанції не подано доказів повернення та оплати зазначеної тари, чим не спростовано заборгованість в розмірі 28620,00 грн., а з врахуванням р.2 ч.2 п.8 договору №12983 від 01.03.2017р., заборгованість в сумі 57240,00 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору, докази, наявні на момент прийняття рішення в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 57240,00грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню.

Апелянт в скарзі зазначав, що судом не з'ясовано, чи позивач перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. За вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ 32559075 зареєстровано зовсім інше підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеція півночі".

На дане твердження судом з'ясовано, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.08.2018р., вбачається, що за кодом 32559075 в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеція півночі", місце знаходження якого: 11100, Житомирьска обл., Овруцький р-н, м.Овруч, вул.Базарна, буд.10/9, кв.13; керівник - Лютко Анатолій Федорович. Державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Кушнер" відбулась 29.03.2018р.

Однак, позивач не повідомив суд першої інстанції про зазначену державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, яка відбулась 29.03.2018р.

Тому, з огляду на зміст позовних вимог, господарським судом прийнято рішення та видано наказ наступного змісту: «Стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кушнер" м.Київ, вул. Миропільська,4 (код 32559075) 57240,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті сорок гривень 00 коп.) заборгованості, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривни 00 коп.) витрат зі сплати судового збору».

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст.ст.76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене, положення ст.74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 57240,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Андрощук Юлії Миколаївни на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018р. у справі №924/110/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.08.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.