Постанова № 75694149, 16.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа № 914/3312/15

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Петрик К.О.

за участі представника позивача Черняка Ю.І.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року (у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Фартушок Т.Б. та Стороженко О.Ф., повний текст рішення складено 18.12.2017 р.) у справі №914/3312/15 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату парафії Стрітення Господнього у Франківському районі м. Львова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату, про стягнення 50486,22 грн заборгованості та повернення нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Релігійної громади Української церкви Київського патріархату Франківського району м. Львова за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату.

З урахуванням уточнень позовних вимог, поданих суду у вересні 2016 року, позивач просив суд стягнути з відповідача 50486,22 грн. неустойки, нарахованої у подвійному розмірі орендної плати за фактичне використання майна площею 341,1кв.м., розташованого в будівлі №107 по генплану за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5, в/м №1 та зобов'язати відповідача звільнити і повернути за актом прийому-передачі позивачу нежитлові приміщення площею 341,1кв.м., розташовані в будівлі №107 по генплану за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5, в/м №1.

Розрахунок стягуваної суми 50486,22 грн. виконано, як різниця між сумою заборгованості з орендної плати і неустойки (яка станом на 01 вересня 2015 року становить 121140,71 грн.) та загальною сумою 70654,49 грн., стягненою з відповідача на користь позивача судовими рішеннями, а саме:

Господарський суд Львівської області рішенням від 30 січня 2013 року у справі №5015/5438/12 присудив стягнути з Релігійної громади Української церкви Київського патріархату Франківського району міста Львова на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 22650,44 грн. боргу, 821,79 грн. штрафу та 640,07 грн. пені.

Господарський суд Львівської області рішенням від 10 червня 2013 року у справі №914/1746/13 (з урахуванням ухвали від 13 серпня 2013 року про виправлення арифметичної помилки) розірвав Договір оренди нежитлових приміщень, загальною площею 341,1 кв.м., №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року розташованих на території військового містечка №1 у будівлі 107 по генплану за адресою : м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5, який укладений між Головним квартино-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Релігійною громадою Української церкви Київського патріархату Франківського району. Стягнув з Релігійної громади Української церкви Київського патріархату Франківського району на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 13097,49 грн. заборгованості.

Господарський суд Львівської області рішенням від 17 грудня 2014 року у справі №914/3640/14 присудив стягнути з Релігійної громади Української церкви Київського патріархату Франківського району міста Львова на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 33444,70 грн. боргу.

Позов і уточнення до позову обгрунтовано невиконанням зобов'язання орендаря з повернення орендованого майна після припинення договору оренди з посиланням на ст. ст. 526, 610, 611, 795 Цивільного кодексу України та умови договору №50/2002/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень від 18 березня 2002 року. (т.1., а.с. 6-67, 147-148).

Господарський суд Львівської області рішенням від 21 вересня 2016 року у справі №914/3312/15, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Вищий господарський суд України постановою від 06 червня 2017 року у справі №914/3312/15 касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова задоволив частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року та рішення Господарського суду Львівської області від 21 вересня 2016 року скасував, і справу №914/3312/15 передав на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Вищий господарський суд України у постанові вказав, що суди попередніх інстанцій:

· не звернули увагу на те, що договір оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року було укладено Міністерством оборони України, тоді як у ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, визначено, що орендодавцем щодо державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

· не з'ясували правового режиму об'єкта оренди на момент укладення основного договору оренди і додаткових угод до нього, а також на час виникнення спірних правовідносин, та не встановили, яка особа мала право бути орендодавцем такого майна; не з'ясували які норми матеріального права регулюють дані правовідносини, а звідси - дійсних прав та обов'язків сторін щодо предмету спору;

· не з'ясували обставин та не навели правового обгрунтування щодо наявності у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова права вимоги на стягнення неустойки за фактичне використання майна та зобов'язання звільнити і повернути за актом приймання-передачі нежитлове приміщення на підставі договору оренди, за яким позивач не є орендодавцем переданого в оренду нерухомого майна;

· не з'ясували чи підлягає Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" застосуванню до спірних відносин оренди з огляду на визначення його завдання, що міститься у ст. 1 закону та чи є передане в оренду нерухоме майно культовою спорудою та чи може воно використовуватися з такою метою;

· не звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі орендованого майна, необхідність оформлення і підписання якого передбачалася умовами п. 2.1 спірного договору, і який, у свою чергу, свідчив би про фактичне отримання об'єкта оренди відповідачем.

Господарський суд Львівської області в новому складі суддів розглянув справу №914/3312/15 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату парафії Стрітення Господнього у Франківському районі м. Львова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату, про стягнення 50486,22 грн неустойки та повернення нежитлових приміщень.

Рішенням від 13 грудня 2017 року у справі №914/3312/15 Господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції на виконання вказівок Вищого господарського суду України дослідив обставини справи, зокрема: умови договору №50/2002/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень загальною пл. 341,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кн.Ольги, 5 укладеного 18 березня 2002 року Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Релігійною громадою Української Православної Церкви Київського Патріархату Франківського району міста Львова, акт прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 18 березня 2002 року, рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2013 року у справі №914/1746/13 яким розірвано договір оренди №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року та яке набрало законної сили 30 липня 2013 року; умови додаткових договорів №50-1/2011/КЕВ від 01 квітня 2011 року та №50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року про передачу РВ ФДМ України по Львівській області в оренду релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату Франківського району м. Львова нежитлових приміщень заг.пл. 341,1кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кн.Ольги, 1-5 та знаходиться на обліку КЕЧ району. Суд встановив правовий режим орендованого майна і вказав, що правовий режим вільного у цивільному обороті військового майна має аналогічний характер з правовим режимом інших видів державного майна, зокрема у сфері орендних відносин, якщо інше не передбачене законом. Також суд першої інстанції встановив, що сферу орендних відносин, предметом яких є державне та комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на угоди №50-1/2011/КЕВ від 01 квітня 2011 року та №50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року (п.1.1. договорів), орендоване майно площею 341,1кв.м., яке розташоване в будівлі №107 по генплану за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, військове містечко №1 є військовим майном, та з огляду на те, що не було представлено доказів того, що передане в оренду нерухоме майно є культовою спорудою. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для сплати відповідачем неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, за неповернення майна орендодавцю з тих підстав, що сторонами укладено договори найму на новий термін відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому орендні правовідносини між сторонами не припинено і у відповідача не настав обов`язок повернути орендоване приміщення.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3312/15 і прийняти нове рішення, яким задоволити позов, судові витрати покласти на відповідача.

Вважає, що рішення прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи; неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; порушенням норма матеріального права. Не погоджується із позицією суду про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11 червня 2013 року у справі №914/1746/13 розірвано договір оренди №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року, а в матеріалах справи відсутні докази звернення орендодавця до орендаря про припинення або зміну умов додаткового договору№50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року протягом місяця після закінчення його дії та констатацією суду про продовження дії на той самий термін і на тих самих умовах.

Стверджує, що договори 50-1/2011/КЕВ та №50-2/2011/КЕВ є додатковими договорами про внесення змін до договору оренди №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року, а рішенням Господарського суду Львівської області від 11 червня 2013 року у справі №914/1746/13 розірвано договір оренди №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року (з усіма змінами та доповненнями). Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 червня 2013 року у справі №914/1746/13 встановлено, що додаткові договори не є укладеними договорами на новий термін відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а є доповненнями до договору №50/2002/ГоловКЕВ. Зазначає, що судом не взято до уваги повідомлення від 18.11.2014 вих.№5925 та від 14.01.2015 вих.№ 190 КЕВ м. Львова вимагав у відповідача повернути об'єкт оренди. Зважаючи на наведене, та на п.п. 10.09., 10.11. договору №50/2002/ГоловКЕВ стверджує, що договір розірваний, відтак, орендар не виконав обов'язок - не повернув майно протягом трьох робочих днів, тому зобов'язаний сплатити неустойку за час прострочки.

У судовому засіданні представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з викладених у ній і в додаткових поясненнях підстав, просить задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи не прибули у судове засідання, не подали відзивів на апеляційну скаргу, клопотань чи пояснень.

З метою забезпечення процесуальних прав сторін, керуючись ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи.

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.03.2018 за № 1003742451 станом на 15.03.2018 місцезнаходженням юридичної особи відповідача Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату парафії Стрітення Господнього у Франківському районі м. Львова є: 79044, Львівська область, місто Львів. Франківський район, вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5.

Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Стрітення Господнього у Франківському районі м. Львова та Управління Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення № 7901009692285, 7901009703317, 7901009703325.

За приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, матеріали справи №914/3312/15, заслухав пояснення представника апелянта і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно з матеріалами справи, 18 березня 2002 року Міністерство оборони України (орендодавець) та Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату Франківського району міста Львова (орендар) уклали договір оренди №50/2002/ГоловКЕУ.

За умовами п.1.1. договору №50/2002/ГоловКЕУ, орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 341,1 м2, в будівлі №107 по генплану, за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 5, що знаходяться на обліку Львівської КЕЧ району, вартість яких визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить 109488,00 грн. без врахування ПДВ (станом на 31 липня 2001 року). Названі в п.1.1. приміщення орендодавець передає орендарю під культову споруду.(п.2.3. договору)

Згідно із п. 2.1 договору №50/2002/ГоловКЕУ момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2., 3.3., 5.2. договору №50/2002/ГоловКЕУ орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 3284,64грн. за рік (без індексів інфляції і ПДВ). Орендна плата за базовий місяць оренди (жовтень 2001 року) розраховується згідно з додатком №4 до цього договору та складає 274,81грн. (без ПДВ). Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати.

Сторони визначили, що договір №50/2002/ГоловКЕУ діє з 18 березня 2002 року по 18 березня 2007 року строком на 5 років (п.10.1. договору).

Згідно із 10.3. договору №50/2002/ГоловКЕУ зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін.

Пунктом 10.7. договору №50/2002/ГоловКЕУ передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або про зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Підстави припинення договору оренди вказано у п.10.9. договору №50/2002/ГоловКЕУ, зокрема, достроково по обопільній згоді сторін або за рішенням господарського суду.

01 квітня 2011 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та релігійна громада Української церкви Київського патріархату Франківського району міста Львова уклали додатковий договір оренди №50-1/2011/КЕВ до договору оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року - з метою продовження терміну дії договору оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року.

За умовами п.п.1.1., 1.3., договору №50-1/2011/КЕВ орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 341.1 м2, в будівлі №107 військового містечка №1, що знаходится на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5, вартість якого визначена на 31.07.2001 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 109.488,00 грн. Назване майно передається для використання під розміщення культової споруди (релігійної організації на площі, що не використовується для проведення підприємницької діяльності).

Пунктами 2.1. - 2.4. договору №50-1/2011/КЕВ визначено умови передачі майна в оренду, зокрема, орендар вступає у платне користування майно не раніше дати підписання договору і акта приймання - передачі майна.

Пунктом 10.1. визначено, що договір діє з моменту підписання до 30 грудня 2011 року.

31 грудня 2011 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та релігійна громада Української церкви Київського патріархату Франківського району міста Львова уклали додатковий договір оренди №50-2/2011/КЕВ до договору оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року, додаткового договору №50-1/2011/КЕВ від 01 квітня 2011 року - з метою продовження терміну дії договору оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року.

За умовами п.п.1.1., 1.3., договору №50-2/2011/КЕВ орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 341.1 м2, в будівлі №107 військового містечка №1, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5, вартість якого визначена на 31.10.2011 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 456.135,00 грн. Назване майно передається для використання під розміщення культової споруди (релігійної організації на площі, що не використовується для проведення підприємницької діяльності).

Пунктами 2.1. - 2.4. договору №50-1/2011/КЕВ визначено умови передачі майна в оренду, зокрема, орендар вступає у платне користування майно не раніше дати підписання договору і акта приймання - передачі майна.

За умовами п.3.2 договору №50-2/2011/КЕВ орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2011року) на рівні 2590,84грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), і яка за базовий місяць розрахунку (листопад 2011 року) становить 2440,35грн. без ПДВ.

Згідно із п. п.10.1, 10.12. договору №50-2/2011/КЕВ такий діє з моменту підписання до 29 грудня 2014 року. Взаємовідносини сторін не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Пунктом 10.4. договору №50-2/2011/КЕВ передбачено, що у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Господарський суд Львівської області відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що додаткові договори №50-1/2011/КЕВ і №50-2/2011/КЕВ за своїм змістом і умовами є новими договорами; орендні правовідносини між сторонами за договором №50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року не припинено; після прийнятого судом рішення від 11 червня 2013 року у справі №914/1746/13 про розірвання договору оренди №50/2002/Голов КЕУ від 18 березня 2002 року позивач констатує чинність орендних відносин сторін, визначених договором №50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011року; у відповідача не настав обов`язок повернути орендоване приміщення, а відтак відсутні правові підстави для сплати відповідачем неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, за неповернення майна орендодавцю.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

За умовами ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. (ст.764 ЦК України).

Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (ч.3 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військовим вважається державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Отже, сферу орендних відносин, предметом яких є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено істотні умови договору оренди, право сторін передбачити у договорі й інші умови.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір №50-2/2011/КЕВ, як і договір №50-1/2011/КЕВ, за своїм змістом, істотними умовами є окремим договором оренди нежитлових приміщень загальною площею 341.1 м2, в будівлі №107 військового містечка №1, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5, а не додатковим договором до договору оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року.

У договорі оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року орендодавцем виступала інша особа - Міністерство оборони України, предметом оренди було майно за адресою м. Львів, вул. Кн. Ольги, 5 (а не м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5), вартість майна для визначення базового розміру орендної плати була іншою і визначалась станом на різні дати, строк дії договору оренди №50-2/2011/КЕВ теж відмінний - з 31 грудня 2011 року до 29 грудня 2014 року.

Предметом оренди за договором №50-2/2011/КЕВ є військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 341.1 м2, в будівлі №107 військового містечка №1, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5 Доказів того, що передане в оренду нерухоме майно є культовою спорудою суду не надано. Орендодавцем майна виступає Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.

Отже, суд першої інстанції правомірно розцінив Додатковий договір оренди №50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року, як окремий договір найму (оренди) нежитлових приміщень загальною площею 341.1 м2, в будівлі №107 військового містечка №1, що знаходяться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5.

Господарський суд Львівської області рішенням від 10 червня 2013 року у справі №914/1746/13 розірвав Договір оренди нежитлових приміщень, загальною площею 341,1 кв.м., №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року розташованих на території військового містечка №1 у будівлі 107 по генплану за адресою : м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5, який укладений між Головним квартино-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Релігійною громадою Української церкви Київського патріархату Франківського району. Однак важливо є те, що за договором оренди №50/2002/ГоловКЕУ від 18 березня 2002 року орендодавцем виступає Міністерство оборони України, а не Головне квартино-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

З урахуванням положень ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна, наявних у матеріалах справи доказів правомірним є й висновок суду першої інстанції про чинність орендних відносин сторін за договором №50-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року.

Листи - повідомлення КЕВ м. Львова від 18.11.2014 вих.№5925 та від 14.01.2015 вих.№ 190 позивач направляв не Релігійній громаді Української церкви Київського патріархату Франківського району міста Львова за її місцезнаходженням (м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 1-5), а за іншою адресою - м. Львів, вул. Наукова, 82, кв.64. Додані позивачем копії цих листів не завірені, не читається дата відправлення їх відповідачу. Відсутні й докази отримання відповідачем цих листів.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достовірні докази повідомлення позивачем відповідача про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору №50-2/2011/КЕВ (29 грудня 2014 року). Тому в силу положень ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір №50-2/2011/КЕВ продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Необхідно зазначити й те, що позивач по-різному називає дату припинення орендних відносин - вказує, що строк дії договору закінчився 29 грудня 2014 року, а також вказує, що Господарський суд Львівської області рішенням від 10 червня 2013 року у справі №914/1746/13 розірвав Договір оренди нежитлових приміщень №50/2002/ГоловКЕВ від 18 березня 2002 року.

Відтак, відсутні правові підстави для застосування ч.2 ст. 785 ЦК України - стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Щодо розрахунку суми неустойки 50486,22 грн.

За приписами ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відтак розрахунок неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України повинен містити період прострочення, розмір орендної плати, з якого обчислено подвійний розмір орендної плати.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог і доданого до неї розрахунку (т.1, а.с.147-148) розрахунок стягуваної суми 50486,22 грн. виконано, як різниця між сумою заборгованості з орендної плати і неустойки (яка станом на 01 вересня 2015 року становить 121140,71 грн.) та загальною сумою 70654,49 грн., стягненою з відповідача на користь позивача судовими рішеннями.

Господарський суд Львівської області рішенням від 30 січня 2013 року у справі №5015/5438/12 присудив стягнути з відповідача на користь позивача 22650,44 грн. боргу з орендної плати, 821,79 грн. штрафу та 640,07 грн. пені; рішенням від 10 червня 2013 року у справі №914/1746/13 (з урахуванням ухвали від 13 серпня 2013 року про виправлення арифметичної помилки) присудив стягнути з відповідача на користь позивача 13097,49 грн. боргу з орендної плати; рішенням від 17 грудня 2014 року у справі №914/3640/14 присудив стягнути з відповідача на користь позивача 33444,70 грн. боргу з орендної плати.

Отже, розрахунок суми 50486,22 грн., як неустойки у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за час прострочення, не відповідає вимогам ч.2 ст. 785 ЦК України.

Крім того, у матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 5, військового містечка №1, загальною площею 341,1 кв.м., підписаний уповноваженими особами Міністерства оборони України (орендодавець) та Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату Франківського району міста Львова (орендар), а також акт приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 1-5, військового містечка №1, загальною площею 341,1 кв.м., підписаний уповноваженими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (орендодавець) та Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату Франківського району міста Львова (орендар).

Викладені обставини справи і приписи закону спростовують доводи апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Господарський суд Львівської області постановив рішення від 13 грудня 2017 року у справі №914/3312/15 з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова відсутні.

Судовий збір за подання апеляційної скарги суд покладає на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3312/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 06 серпня 2018 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя Б.Д. Плотніцький