Постанова № 75694057, 01.08.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2018 року м. Дніпро Справа № 904/656/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Герман М.М., ордер серія ДП №1884/000012 від 15.05.2018 р., адвокат;

представник відповідача двічі не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ПрАТ "ДТРЗ") на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018р. у справі №904/656/18, (суддя Бондарєв Е.М., повний текст якого складено 19.04.2018р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг груп", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ПрАТ "ДТРЗ"), м. Дніпро

про стягнення 102 592 грн 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експохім-Олтіг Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" суми заборгованості у розмірі 97 560,00 грн., 2 579,14 грн. пені та 2 453,63 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018р (повний текст якого складено 19.04.2018р.)., у справі № 904/656/18 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" суму боргу у розмірі 97560,0 грн., 2517,86 грн. пені. 2453,63 грн. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 1 760, 95 грн. В решті позову було відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем договору постачання № 17276 від 02.11.2017 року в частині оплати боргу за отриману продукцію.

Разом з тим, позивачем при нарахуванні пені невірно визначено початковий період прострочки, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове стягнення пені у розмірі 2 517,86 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018р у справі №904/656/18 та задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

Апелянт зазначає, що матеріалами справи не підтверджена його заборгованість, додані до позовної заяви копії видаткових накладних не відповідають Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме на видаткових накладних відсутня печатка відповідача, а тому підписання покупцем видаткової накладної не є правовою підставою для виникнення у відповідача зобов'язання оплатити продукцію. Крім того відповідач не отримував від позивача рахунок на оплату поставленого товару згідно видаткових накладних, що суперечить п. 6.1. Договору поставки № 17276 від 02.11.2017 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує про те, що Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними та фізичними особами - підприємцями" від 23.03.2017 року № 1982-19, починаючи з 19.07.2017 року печатка не належить до обов'язкових реквізитів первинного документа.

А відтак просить рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/656/18 від 17.04.2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2018р. у справі № 904/656/18 залишено апеляційну скаргу без руху.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018р. у справі № 904/656/18 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

В судове засідання, яке відбулось 01.08.2018р. апелянт вдруге не з'явився. Згідно даних на сайті Укрпошти, відправлення адресоване відповідачу, а саме ухвала від 25.06.2018 року була доставлена у відділення поштового зв'язку 05.07.2018 року, однак поштове вручення під час доставки вручено не було з інших причин (а.с.82).

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Слід звернути увагу, що відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме відповідач звернувся із апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, а тому був зацікавлений в оперативному вирішенні розгляду справи.

Крім того відповідач маючи намір отримати судовий захист повинен був оперативно цікавитися рухом справи, а не чекати надходження поштової кореспонденції, вільно користуючись своїми правами наданими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

З цього питання, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Пономарьов проти України (no. 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У судовому засіданні 01.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови по справі № 904/656/18.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, не оспорюється сторонами спору:

02.11.2017р. між ТОВ "Експохім-Олтіг Груп" (постачальник) та ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (покупець) укладено Договір постачання №17276 (а.с. 8-10), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити соду каустичну (натрій гідроокись їдкий, чешуя) (далі - Продукція) в кількості та по цінам, які вказані в специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору узгоджені сторонами кількість, вартість, а також строки доставки кожної партії продукції вказуються у заявці. Одночасно з кожною партією продукції постачальник надає покупцю один оригінальний екземпляр видаткової накладної на дану партію продукції.

Згідно п.4.1 Договору датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях ( з урахуванням податку на додатну вартість), вказується у додатках до цього Договору , які є невід'ємною його частиною. Вартість тари, упаковки та маркування продукції включена в її ціну. Загальна сума Договору складається з суми накладних, підписаних сторонами в період дії Договору, і складає 239 835,00 грн. з ПДВ. (п.5.1,.5.2, 5.3 Договору).

Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на розрахунковий рахунок постачальника (п.6.6. Договору).

Відповідно до видаткових накладних №3578 від 06.11.17 та №3623 від 14.11.17, підписаних сторонами у справі, відповідачу було поставлено соду каустичну на загальну суму 97 560,00 грн (а.с. 11-12).

03.11.2017р. та 13.11.2017р. Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату замовлення № 3164 (а.с. 13) та 3205 (а.с. 14) відповідно.

30.01.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією, згідно якої наполягав на погашенні заборгованості протягом п'яти днів з дня отримання претензії (а.с. 15).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних № 3578 від 06.11.2017р. (а.с. 11) та № 3623 від 14.11.2017р. (а.с. 12) представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей за Договором № 17256 від 02.11.2017р. отримані 1 250 кг та 1 750 кг «Соди кустичної пластівців Польща» , відповідно. Відповідач не оспорює належності підписів в графах «Отримав (ла) його представникам.

Відповідно до умов п.7.1 Договору, Партія Продукції вважається переданою «Постачальником» і прийнятою «Покупцем»:

- по кількості - шляхом перевірки та звіряння кількості місць, вказаних в транспортних накладних і супроводжуючих документах на партію Продукції;

- по якості - згідно сертифікатів якості та чи відповідності «Постачальника» та /чи «Виробника».

Як вбачається з матеріалів справи ані в Відзиві на позовну заяву (а.с. 27-28), ані в тексті самої апеляційної скарги Відповідач не заперечує факту отримання товару у кількості, зазначеній в Видаткових накладних № 3578 від 06.11.2017р. та № 3623 від 14.11.2017р., не заперечує належної якості отриманого товару.

Відповідно до п.4.1 Договору, датою переходу права власності на Продукцію від «Постачальника» до «Покупця» є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно п.6.1 Договору оплата по цьому договору здійснюється покупцем за кожну окрему партію товару, згідно рахунку на партію замовленого товару протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками з обох сторін та скріплення штампами (печатками) підприємств видаткової накладної та отриманого рахунку-фактури від постачальника , за умови реєстрації податкової накладної та (або) рахунку коригування, виписаної на відповідну партію товару, відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом п.п. 2.4., 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто вказане Положення визначає обов'язкові реквізити первинних документів, та надає право, а не обов'язок скріпити підпис уповноваженої особи печаткою підприємства.

Відповідно до частини 3 статті 58-1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на час підписання Видаткових накладних № 3578 та № 3623, наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Надані позивачем до позову видаткові накладні (а.с. 11-12), містять номер видаткової накладної і дату її видачі, найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити.

Таким чином, надані позивачем до позову видаткові накладні відповідають вимогам вказаного Закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо відсутності відтиску печатки (штампу) Відповідача на Видаткових накладних № 3578 та № 3623, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, як надумані.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спрямування Відповідачеві рахунків на оплату поставленої продукції , колегія суддів виходить з наступного:

Дії сторін (передача продавцем продукції покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.

Відповідач прийняв товар без будь-яких застережень, не відмовлявся від виконання зобов'язання.

Відповідно до положень угоди та ст. ст. 712, 692 ЦК України, обов'язок щодо здійснення оплати отриманого товару виникає у відповідача, як покупця, не з моменту отримання рахунку на оплату, а після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, даний факт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими в цих правовідносинах, відповідно до положень ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є видаткова накладна.

При цьому , рахунок на оплату товару є документом, який передбачає виставлення визначених сум до оплати покупцем за товари, які поставляються (фактично поставлені) або послуги, що надаються (фактично надані) та банківські реквізити, на які проводиться оплата. Рахунок на оплату товару не фіксує факт надання та отримання товарів, виконаних робіт або наданих послуг, оскільки не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

За умови прийняття товару у визначеній кількості і вартості та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, колегія суддів вважає, що відсутність рахунку на оплату товару не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов'язку та не звільняє покупця від оплати вартості товару, який фактично поставлено та прийнято ним.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач не спростувавши факт отримання від позивача товару у визначених кількості та вартості, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 97 560 грн. визнається таким, що підлягає стягненню.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що під час перегляду апеляційним господарським судом не було встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду у справі 904/656/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 року у справі № 904/656/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 року, ухвалене суддею Бондарєвим Е.М. (повний текст якого складено 19.04.2018р.) у справі № 904/656/18 - залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у відповідності до статті 233 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.08.2018 р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова