Постанова № 75693922, 31.07.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 року м.Дніпро Справа № 904/5978/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б. Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання : Саланжій Т.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко В.О., довіреністьб/н від 25.06.2018 р., директор;

від відповідача: Поух Д.А., ордер №1374/000007 від 04.01.2018 р., адвокат;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі № 904/5978/14

за позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "ОРБІТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне Підприємство "Золодар"

про стягнення 1 314 767,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі №904/5978/14 (суддя - Манько Г.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" на користь закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання Орбіта" заборгованість 1000 000 грн., інфляційні витрати 1 012 297 грн. 73 коп., 3% річних 167 753 грн. 42 коп., судовий збір 13429 грн. 28 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" в дохід державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Соборному районі м.Дніпро, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) 19271 грн. 49 коп. судового збору.

В решті суми позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги.

Також суд зазначив, що позивачем необґрунтовано заявив позовні вимоги в частині нарахування 3% річних.

Суд також послався на поважність причин пропуску строків позовної давності, оскільки місцевим господарським судом встановлено бездіяльність арбітражного керуючого.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" викладені в апеляційній скарзі зводяться до наступного.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Звертає увагу колегії суддів на те, що факти, встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2014р. по справі № 904/5207/13, які на думку суду першої інстанції, є підставою для визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, навпаки абсолютно очевидно вказують на те, що підстави для визнання причин пропуску строків позовної давності поважними - відсутні.

Так, зокрема, даною ухвалою встановлено, що на стадії розпорядження майном 24.09.2013р. та 02.10.2013р. ліквідатором особисто (повідомлення про вручення поштового відправлення) та його представником ОСОБА_3 отримано від керівника боржника договір про надання поворотної фінансової допомоги «Хлібзаводу № 10» від 15.02. 2011 р. № 1502-3 та платіжне доручення від 18.02.2011 р. № 817.

Також, у вищезазначеній ухвалі відображено, що не приймаються господарським судом твердження ліквідатора про те, що у нього були відсутні грошові кошти для сплати судового збору, оскільки, як встановлено господарським судом в постанові від 20.01.14р. про визнання боржника банкрутом, згідно з балансом боржника станом на 31.12.13р. оборотні активи боржника становили 15 857 тис. грн. ( у т. ч. дебіторська заборгованість - 15 324 тис. грн.).

Тобто, за змістом даних фактів чітко вбачається, що у керівника позивача та розпорядника майна були не тільки наявні всі необхідні письмові документи для своєчасного звернення до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення боргу, але і були грошові кошти для сплати судового збору за подання позовної заяви, проте в межах строків позовної давності це не було зроблено.

Також, в ухвалі зазначено, що арбітражного керуючого Шистопал П.М. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання ОРБІТА» за неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого за ініціативою суду.

Вважає, що неналежне виконання посадовою особою юридичної особи своїх обов'язків в будь - якому випадку не можуть бути визнані судом тими обставинами, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Такої ж правової думки дотримується й Вищий господарський суд України. Так, у постанові ВГСУ від 15 лютого 2017 року по справі № 5010/276/2012-П-3/10-9/61, зроблено висновок, що закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними, для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. До висновку про поважність причин пропущення строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущеній позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Не може бути підставою для захисту права за позовом, заявленим з пропущенням строку позовної давності, непред'явлення заінтересованою особою позову навмисно або по необережності.

Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що колишній керівник Закритого акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання ОРБІТА» Бойко В.О. до порушення 16.09.2013р. господарським судом провадження у справі про банкрутство товариства, починаючи з 01.07.2011р. не звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод № 10».

З огляду на вищевикладене вбачається, що наявність спірних правовідносин між колишнім керівником Закритого акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання ОРБІТА» Бойко В.О. та ліквідатором банкрута Шистопалом П.М. з приводу не передання первинної та іншої бухгалтерської документації банкрута, належного/неналежного виконання посадових обов'язків, що нібито стало причиною пропуску строків позовної давності, то дані обставини, на думку відповідача не свідчать безпосередньо про безумовну поважність причин пропуску строків позовної давності, оскільки в силу п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання І практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовні вимоги заявляються про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Оцінюючи діяльність конкретного керівника підприємства з точки зору поважності причини пропуску позовної давності, суд створює передумови для штучних процесуальних маніпуляцій та зловживань. Підприємства, плануючи подання позову з пропуском позовної давності, можуть змінювати керівника з причин неналежної якості виконання ним функціональних обов'язків та претендувати на поновлення позовної давності з огляду на таку поважну причину.

У даному контексті звертає увагу на практику Вищого господарського суду України.

У постанові ВГСУ від 31.01.2017 року по справі № 910/22795/15 (копія постанови з ЄДРСР додається) також було розглянуто питання поважності причин пропуску позовної давності з огляду на невиконання призначеним ліквідатором певної претензійно-позовної роботи через необізнаність останнього.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, даючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги - ТО В "МЖК-БУД-СЕРВІС" щодо застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов висновку, що новопризначений арбітражний керуючий - Сомова І. В. не знала і не могла знати про існування спірного договору до моменту передачі їй документів попереднім арбітражним керуючим.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що такий висновок суду апеляційної інстанції не грунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що загальні норми цивільного законодавства, що регулюють питання позовної давності не містять виключень для юридичної особи, що знаходиться в процедурах банкрутства, у тому числі і для ліквідатора банкрута, який, згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконує повноваження керівника ( органів управління) банкрута.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Крім того, судом апеляційної інстанції в постанові від 15.11.2016 встановлено, що ліквідатором до суду першої інстанції не було подано будь-яких заяв (клопотань) щодо визнання поважними причин пропуску строку позовної давності».

Наголошує, що у цьому випадку позивачем так само не було подано будь-яких заяв (клопотань) щодо визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Також скаржник звертає увагу апеляційного суду на низку процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

В резолютивній частині рішення суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод № 10» на користь Закритого акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання ОРБІТА» заборгованість у сумі 1 000 000 грн. 00 коп., інфляційні витрати у сумі 1 012 297 грн. 73 коп., З % річних у сумі 167 753 грн. 42 коп., судовий збір 13429 грн, 28 коп., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод № 10» в дохід державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Соборному районі м. Дніпро, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) 19271 грн. 49 коп. судового збору.

При цьому суд жодним чином не мотивував причини стягнення 19 271 грн. 49 коп. у судовому рішенні. Ні за текстом судового рішення, ні за поясненнями позивача, ні за іншим матеріалами справи не вбачається підґрунтя для формування суми судового збору у розмірі 19271 грн. 49 коп.

Скаржник вважає, що обрахований судом розмір суми річних (167 753 грн. 42 коп.) є помилковим.

Також звертає увагу, що заяву про збільшення позовних вимог від 03.03.17 року було прийнято судом за недостатньо сплаченого судового збору. В матеріалах справи (Том 5 а.с. 79) міститься платіжне доручення № 10 від 18.11.2015 року з призначенням платежу: «Судовий збір за позовом ЗАТ НВО «Орбіта», господарський суд Дніпропетровської області, без ПДВ». При цьому станом на 18.11.2015 року позивачу були відомі і номер справи і склад сторін, адже дана справа розглядається з серпня 2014 року.

Скаржник вважає, що дане підтвердження сплати судового збору є дублікатом або другим екземпляром платіжного доручення за подання іншого позову у 2015 році.

Сумнівним виглядає припущення, що позивач у 2015 році сплатив судовий збір наперед, плануючи, що справа буде розглядатися більше двох років і виникне можливість подати заяву про збільшення позовних вимог.

Також скаржник зазначає, що Приватне підприємство «ЗОЛОДАР» не було повідомлено про судове засідання 06.03.2017 року, за результатами якого було вирішено даний спір у першій інстанції. Крім того, матеріали справи не містять будь-якого підтвердження повідомлення (документів щодо відправлення вказаної заяви/клопотання) третьої особи про збільшення позовних вимог.

Постановлення оскаржуваного рішення без участі ПП «ЗОЛОДАР» порушує основоположний принцип доступу до судочинства, що гарантується статтею 6 Європейської Конвенції.?

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 08.11.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Євстигнеєва О.С. Чимбар Л.О. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2017 року.

15.11.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.11.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Євстигнеєва О.С., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/5978/14, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.

22.11.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.11.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.11.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Чимбар Л.О. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/5978/14, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

28.11.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.12.2017 року.

06.12.2017 року у справі призначено почеркознавчу судову експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновків експертизи.

22.06.2018 року поновлення провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.07.2018 року.

31.07.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судових засіданнях представники учасників процесу надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі №904/5978/14 слід скасувати, в позові - відмовити з наступних підстав.

Встановлені та неоспорені обставини справи зводяться до того, що 15.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" (Сторона 1), Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" (Сторона 2) та Приватним підприємством "Золодар" (Поручитель) було укладено договір № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Сторона-2 надає Стороні-1 поворотну фінансову допомогу, а Сторона-1 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Поручитель бере на себе зобов'язання перед Стороною-2 солідарно в повному обсязі відповідати за виконання Стороною-1 своїх зобов'язань перед Стороною-2 за даним договором, а саме: оплата поворотної фінансової допомоги в повному обсязі; сплата штрафної неустойки відповідно до пункту 4.2 даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1 000 000,00 грн., без ПДВ в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати підписання даного Договору.

В пункті 3.1 Договору зазначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Сторони-2 або не пізніше 15.04.2011 року.

Відповідно до пункту 3.3 Договору у разі прострочення Стороною-1 своїх зобов'язань за цим Договором Сторона-2 має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Сторони-1 або обом сторонам одночасно, повідомивши Поручителя про прострочення Стороною-1 своїх зобов'язань за даним Договором.

В разі неповернення фінансової допомоги в строк, встановлений даним Договором, Сторона-1 сплачує на користь Сторони-2 штрафну неустойку в розмірі 0,1 % від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення платежу (пункт 4.2)(т.1 а.с.29).

Відповідно до платіжного доручення № 817 від 18.02.2011 року на виконання умов Договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн.(т.1а.с. 101).

Між ТОВ "Хлібозавод № 10", ЗАТ "НВО "Орбіта" та ПП "Золодар" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Додаткова угода). Відповідно до зазначеної Додаткової угоди поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Сторони-2, або не пізніше 01.07.2011 року.

01.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 93 про негайне повернення коштів в розмірі 1 000 000,00 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що в листі № 241 від 22.10.2012 року відповідач визнав факт укладення Договору № 1502-3 від 15.02.2011 року про надання поворотної фінансової допомоги та посилався на те, що заборгованість за зазначеним договором виникла у минулих власників ТОВ "Хлібозавод № 10", що на сьогоднішній день є власниками майнового поручителя - ПП "Золодар". Також, зазначеним листом відповідач повідомив позивача про те, що на підприємстві виникло дуже скрутне матеріальне становище і відсутня можливість оплатити заборгованість, що виникла за Договором № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги. У листі відповідач звертав увагу позивача про можливість стягнення 1000000 грн. з ПП "Золодар" як поручителя та в зв'язку з тим, що колишні посадові особи відповідача вже працюють на ПП "Золодар".

Але висновком експерта №12-18 судової почеркознавчої експертизи від 24.04.2018 року проведеної Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що підпис у зазначеному документі виконав не ОСОБА_6, а інша особа з наслідуванням його справжнього почерку. Отже, апеляційним судом встановлено недостовірність цього листа як доказу і його неспроможність підтвердити факт визнання боргу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В частині 3 статті 267 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається: вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1); у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина 2).

Господарський суд правильно не вважав підставою для переривання перебігу позовної давності наявність листа № 241 від 22.10.2012р. та наявність судового спору у справах №20/5005/11272/2012 та № 9/5005/9781/2012.

Встановлено, що позовна заява надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 11.08.2014р. Провадження у даній справі було порушено 13.08.2014р.

Враховуючи термін повернення грошових коштів - 01.07.2011р., трирічний строк звернення до суду сплив 01.07.2014р.

Судом першої інстанції в обґрунтування свого висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності покладено доводи, які викладені в ухвалі від 12.11.2014р. по справі №904/5207/13, що провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднання "Орбіта", м. Дніпропетровськ перебуває на стадії ліквідації, строк ліквідаційної процедури встановлено до 20.01.2015р., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М. 22.09.2014р. від Приватного підприємства "Холод-Тепло", як голови комітету кредиторів, надійшло клопотання про припинення повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шистопала П.М. та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_7

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області виявлено грубе порушення арбітражним керуючим Шистопалом П.М. покладених на нього обов'язків, зокрема, протягом тривалого часу не вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, що призвело до неможливості погашення кредиторської заборгованості, у т.ч. перед державним бюджетом.

Ліквідатором банкрута Шистопалом П.М. проігнорована вимога щодо скликання зборів кредиторів за пропозицією конкурсного кредитора ПП "Холод-Тепло". За результатами перевірки комісією Міністерства юстиції України виявлені грубі порушення з боку арбітражного керуючого Шистопала П.М. - тривалий час не вжито заходів щодо стягнення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 000 000 грн. з ТОВ "Хлібзавод № 10" та у розмірі 33 303 857,82 грн. з ПП "Золодар" на користь банкрута, що призвело до неможливості погашення кредиторської заборгованості, у т.ч. перед державним бюджетом. Арбітражний керуючий Шистопал П.М. не виконує приписи ухвал та постанов господарського суду в процедурі банкрутства по даній справі, що заявник вважає кримінальним злочином. Арбітражний керуючий Шистопал П.М. порушує вимоги Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та створює умови виникнення конфлікту інтересів під час здійснення своїх повноважень. Ліквідатор Шистопал П.М. грубо порушує вимоги законодавства законні інтереси боржника та кредиторів, використовує повноваження ліквідатора з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ "Турсервіс". Арбітражний керуючий Шистопал П.М. не виконував належним чином повноваження розпорядника майна, керівника боржника та ліквідатора банкрута, порушуючи вимоги ст.ст. 41,45,98 Закону про банкрутство. Арбітражний керуючий Шистопал П.М. здійснив протиправні дії, що наносять шкоду державному бюджету України та громадянам України. Шистопал П.М., на думку кредитора, приймає участь у спланованому захопленні майна підприємства "Орбіта" через процедуру банкрутства.

Матеріалами, що містяться у справі про банкрутство, підтверджується, що на стадії розпорядження майном 24.09.13р. та 02.10.13р. ліквідатором особисто ( повідомлення про вручення поштового відправлення) та його представником ОСОБА_3 отримано від керівника боржника договір про надання поворотної фінансової допомоги "Хлібзаводу № 10" від 15.02. 2011 р. № 1502-3 та платіжне доручення від 18.02.2011 р. № 817, ухвалі господарського суду від 28.10.13р., якою керівника боржника відсторонено від посади, виконання обов'язків керівника боржника покладено на розпорядника майна Шистопала П.М.; зобов'язано керівника боржника протягом трьох днів з дня винесення цієї ухвали передати розпоряднику майна бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.

Зазначені вище обставини та докази господарський суд вважав достатніми для прийняття рішення про усунення арбітражного керуючого Шистопала П.М. від виконання обов'язків ліквідатора за неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого за ініціативою суду. Зважаючи на це, господарський суд вважав за необхідне усунути арбітражного керуючого Шистопала П.М. від виконання повноважень ліквідатора банкрута та призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_7 При цьому арбітражний керуючий Шистопал П.М. має у 15-денний строк передати новопризначеному ліквідатору ОСОБА_7 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута; зобов'язати ліквідатора банкрута ОСОБА_7 копію акту подати для долучення до матеріалів справи.

З урахуванням цих висновків, господарський суд вважав поважними причини пропуску позовної давності в частині строку загальної позовної давності, передбаченої приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, яку поновив і захистив порушене право позивача.

Наразі судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, внаслідок чого його висновки спростовуються іншими доказами у справі, які він долучив і оцінки яким не надав, а відтак прийшов до невірного висновку про поважність пропуску позивачем строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується дата остаточного розрахунку відповідача з позивачем - 01.07.2011 року. Трирічний строк позовної давності спливає - 01.07.2014 року. Позов пред'явлено 11 серпня 2014 року ліквідатором позивача Шистопалом П.М.(т.1 а.с.6) поза межами позовної давності.

З урахуванням наданих письмових пояснень позивача (т.4 а.с.3) і додаткових доказів до цього пояснення, хронологія подій в часі перебігу строку позовної давності розвивалася наступним чином: 1) 02.07.2014 року - перший день початку строку позовної давності; 2) 5.12.2011 року - обшук позивача (т.4 а.с.46); 3) 09.07.2013 року - порушення щодо позивача справи про банкрутство; 4) 28.10.2013 - відсторонення Генерального директора позивача і засновника Бойко В.О. від посади; 5) отримання Бойко В.О. 04.11.2013 року документів згідно його розписки.

Отже, в цій хронології наявний період прострочення платежу за договором з 02.07.2014 року по 05.12.2011(день обшуку), коли в розпорядженні Бойко В.О, як Генерального директора позивача були всі необхідні документи, які б дозволили йому пред'явити позов (з урахування дати вимоги 08.08.2011 року). У матеріалах справи немає жодного доказу стосовно наявності будь - яких об'єктивних перешкод у нього подати позов.

Стосовно незаконності діяльності арбітражного керуючого Шистопала П.М., встановлених ухвалами господарського суд Дніпропетровської області від 12.11.2014 року у справі №904/5207/13, то згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Незаконна протиправна діяльність органу юридичної особи не є поважною причиною пропуску строку позовної давності цією особою за її вимогами до третіх осіб, оскільки саме члени органу юридичної особи, які порушують свої обов'язки щодо належного представництва, несуть солідарну відповідальність перед юридичною особою за завдані їй цим неналежним представництвом збитки.

Також у межах своєї правової позиції представник позивача Бойко В.О. декілька разів підтвердив факти знаходження у нього копії договору. Оскільки при вилученні документів ( т.4 а.с.46) опис документів не складався і вилучене вимірювалось мішками - 23 шт., то доказів вилучення договору, так само і доказів його повернення по розписці 04.11.2013 року не надано. Наразі позов пред'явлено ліквідатором за копією договору, так само до моменту свого відсторонення 28.10.2013 року від посади Генеральний директор міг пред'явити позов по копії договору, заявивши клопотання до суду про витребування оригіналу.

Колегією суддів виконані вказівки Вищого господарського суду України при скасуванні попередніх судових рішень (т. 2 а.с.172 ) і (т.3 а.с.228) в частині належного дослідження листа № 241 від 22.10.2012 року, у якому підроблений підпис особи, що його мала підписати, судових рішень у справах №9/5005/9781/2012 та 20/5005/11272/12, які позовну давність не переривають, оскільки позов пред'явлений до особи, яка вже не була поручителем.

Наказ Хлібзаводу №10 від 30.06.2014 року про списання кредиторської заборгованості не є достовірним, оскільки вона можу бути списана тільки з 01.07.2014 року, тобто саме в цей день закінчується трирічний строк позовної давності.

Акт інвентаризації (т.1 а.с. 243) є внутрішнім документом обліку заборгованості, а не актом визнання боргу перед позивачем в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України.

Таким чином, доводи позивача про те, що строк позовної давності перервався і не був пропущений спростовується вищевикладеним і правильно не були взяті до уваги місцевим господарським судом. В цій частині апеляційна скарга подана не була, але з метою повного судового розгляду і виконання вимог постанов ВГСУ це питання апеляційним судом досліджено.

Стосовно клопотання про призначення експертизи позивача - воно судом відхиляється, оскільки стосується документів, які судом як докази не прийняті, а реквізити і печатка листа №241 від 22.10.2012 року не мають самі по собі правового значення в умовах підроблення підпису. В постанові ВГСУ (т.2 а.с.172) було зобов'язано дослідити тільки походження та оригінал підпису керівника відповідача, а не відбиток печатки на його підписі.

Тому це не є нерівність щодо сторін, як вважає Бойко В.О., чи упередженість щодо них, коли одне клопотання про призначення експертизи задоволене, а інше відхилене. Але в минулому судовому засіданні при обговоренні питання щодо призначення експертизи щодо оригіналу підпису Бойко В.О. не запропонував свої питання, хоча це було предметом обговорення в судовому засіданні, а категорично заперечував.

Стосовно клопотання про забезпечення позову - воно відхилено колегією суддів за необґрунтованістю.

Наразі колегією суддів не приймаються й аргументи відповідача про те, що нібито для поновлення терміну позовної давності потрібна заява. По - перше таке клопотання було надано позивачем (т.4 а.с.3), по - друге, закон не вимагає його наявності, оскільки в силу ч.5 ст. 267 ЦК України вирішення питання про наявність причин пропуску строку позовної давності віднесено на розсуд суду.

Інститут позовної давності становить собою обмеження права на суд, на доступ до суду. Як зазначав ЄСПЛ у справі Фінікарідов проти Кіпру, "існування позовної давності per se не є не сумісним із Конвецією."

Колегія судів зазначає, що обмеження права вимоги в цивільних справах має легітимну мету - а саме не допустити задавнених позовів. Тому позивач як зацікавлена сторона і кредитор має і зобов'язаний діяти вчасно, щоб відстоювати свої інтереси.

У цій справі, що нині розглядається, встановлено, що в часі перебігу позовної давності у розпорядженні позивача були сприятливі і нічим необтяжені періоди до 05.12.2011 року, коли він міг безперешкодно подати позов.

Більш того, маючи на руках копію договору, позивач в особі Генерального директора Бойко В.О. міг протягом позовної давності до 28.10.2013 року (до моменту його відсторонення судом) подати позов у будь - який час, заявивши клопотання про витребування оригіналу договору. З початку перебігу строку позовної давності до часу свого відсторонення позивач в особі Бойко В.О. не надав докази, що ним подано позов про стягнення заборгованості, а це склало приблизно 2 роки.

Встановивши у законі обмеження подати позов протягом трьох років, законодавець не нівелює саме право позивача на своє майно (гроші) і становить пропорційне втручання між використаними засобами і поставленою метою.

Отже, судом першої інстанції порушено ч.4,5 ст. 267 ЦК України.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, про те що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 06.03.2017 по справі № 904/5978/14 скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі № 904/5978/14 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 року у справі №904/5978/14 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову - відмовити.

У задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "Орбіта" про забезпечення позову - відмовити.

У задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "Орбіта" про призначення додаткової судової експертизи - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков