Рішення № 75693859, 23.07.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Черкаси справа № 925/430/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Фаренюка Є.О. за довіреністю, відповідача - Желізняк Ю.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця Жолондковської Тетяни Анатоліївни до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення 10656 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець Жолондковська Тетяна Анатоліївна, звернулася в господарський суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 35/17 від 09.02.2017 року, 10656 грн. боргу за виконану роботу.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов'язку щодо порядку і строків розрахунку за виконану в квітні 2017 року роботу по договору № 35/17 від 09.02.2017 року, укладеному сторонами.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 21.05.2018 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/430/18, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов'язано відповідача у встановлений строк надіслати суду відзив на позов, а позивача - відповідь на відзив. Крім того, відповідачу роз'яснено його право в порядку ст. 250 ГПК України на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Копії ухвали суду від 21.05.2018 направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, їм вручені, що підтверджується повідомленнями відділень поштового зв'язку про вручення, які приєднані до матеріалів справи (а. с. 27, 28).

Відповідач в особі свого представника 01.06.2018 року подав суду відзив на позовну заяву (вх. № 15608/18, а.с. 29-32) у якому проти позову заперечив повністю з підстав його необґрунтованості та недоказаності, зокрема, зазначив, що між позивачем та відповідачем дійсно був укладений договір № 35/17 від 09.02.2017 року, договір сторонами був виконаний належним чином в порядку та обсязі відповідно до його умов, позивачем надані відповідачу послуги із забезпечення безперебійним трьохразовим харчуванням осіб, що перебувають в ізоляторі тимчасового утримання № 2 ДК 021:2015 код 55510000-8, а відповідачем такі послуги прийняті та оплачені в повному обсязі, тому заявлений позивачем до стягнення борг у сумі 10656 грн. за надані за договором № 35/17 від 09.02.2017 року послуги є надуманим, додані до позовної заяви Акт № 6 від травня 2017 року про виконані роботи та Акт звірки взаємних розрахунків, підписані позивачем одноособово, не є доказами в розумінні ст. 74 ГПК України.

Позивач в особі свого представника подав 18.06.2018 року відповідь на відзив (вх. № 17270/18, а. с. 48-49) у якому зазначив, що підписані нею одноособово акти про виконані роботи та звірки взаємних розрахунків були направлені відповідачу, останнім отримані, проте, не повернені позивачу без заперечень та зауважень, а заборгованість за отримані послуги не сплачена, та 18.07.2018 року письмову заяву (вх. № 20751/18, а.с. 56) про надання додаткових доказів, що підтверджують надання послуг відповідачу із відповідними підписами уповноважених осіб відповідача.

В засіданнях суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав та розмірі, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити, представник відповідача позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

09.02.2017 року позивач - фізична особа-підприємець Жолондковська Т.А., як виконавець, та відповідач - Головне управління Національної поліції у Черкаській області, як замовник, уклали договір № 35/17 (далі - Договір, а.с. 12-13), за умовами п. п. 1.1. - 1.3. якого виконавець зобов'язується надати послуги, а саме: забезпечити безперебійним трьохразовим харчуванням осіб, що перебувають в ізоляторі тимчасового утримання № 2 ДК 021:2015 код 55510000-8, а замовник - прийняти у виконавця по акту виконаних робіт і оплатити, в узгоджених сторонами розмірах, вартість виконаних робіт. Вартість одноденного харчування на одну особу складає 37,00 грн., кількість наданих послуг: 2142 порцій - 714 людино-дня. Орієнтована сума договору складає: 26418 грн. без ПДВ.

Сторони договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема:

п. 2.1. - надання послуг здійснюється за домовленістю сторін на підставі заявки представника замовника, начальника ізолятора тимчасового утримання № 2, з чітким зазначенням кількості порцій харчування дати та часу їх постачання;

п. 2.2. - прийомка-здача робіт здійснюється за актами з чітким переліком послуг, одиниць виміру, кількості, ціни та суми послуг;

п. 3.1. - надання послуг проводиться без попередньої оплати, шляхом безготівкового перерахування коштів замовником на рахунок виконавця;

п. 6.1. - дія умов цього договору відповідно до п. 3 ст.631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин, які виникли між сторонами в період з 01.01.2017 року і діє до 28.02.2017 року.

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками.

28.02.2017 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору у якій вирішили внести зміни до Договору, а саме п. 6.1. викласти у редакції: «Дія умов цього Договору відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин, які виникли між сторонами в період з 01.01.2017 року і діє до 31.12.2017 року», в усьому, що не передбачено цією Додатковою угодою, сторони керуються умовами Договору та чинним законодавством України (а. с. 36).

24.03.2017 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, у якій вирішили внести зміни до Договору, а саме викласти п. 1.3 у редакції: «вартість Договору складає - 56418 грн. з ПДВ», в усьому, що не передбачено цією Додатковою угодою, сторони керуються умовами Договору та чинним законодавством України (а.с. 36 зворот).

Із актів про надані послуги № 1 від 21.02.2017, № 2 від 07.03.2017, № 3 від 24.03.2017, № 3 від 04.04.2017, № 5 від 22.05.2017 вбачається, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги у вигляді трьохразового харчування осіб, що перебувають в ізоляторі тимчасового утримання чи кімнатах для доставлених у загальній кількості на 1524 особи загальною вартістю 56388 грн. (а.с. 37, 39, 41, 43, 45). Зазначені акти підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Отримані послуги (роботи) на суму 56388 грн. відповідачем оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 998 від 22.05.2017, № 680 від 05.04.2017, № 498 від 27.03.2017, № 392 від 09.03.2017, № 202 від 22.02.2017 (а. с. 38,40,42,44,46) та бухгалтерською випискою (а. с.22).

23.05.2017 року позивачем складено і засобами поштового зв'язку направлено відповідачу акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 15) і акт № 6 від травня 2017 року про надання послуг по договору № 35/17 від 09.02.2017 року за квітень 2017 року.

Із акта № 6 від травня 2017 року про надання послуг вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято послуги трьохразового харчування осіб, що перебувають в ізоляторі тимчасового утримання чи кімнатах для доставлених за квітень 2017 року на 262 особи загальною вартістю 10656 грн., акт підписаний лише зі сторони позивача.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 23.05.2017, складеного позивачем, станом на 01.01.2017 року, тобто до початку періоду, відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 962 грн., на кінець періоду заборгованість становить 10656,00 грн., акт № 6 на суму 9694 грн. відповідачем не оплачений.

За клопотанням позивача до матеріалів справи приєднані талони на передачу обідів по договору № 35/17 від 09.02.2017 року у період з 01 по 27.04.2017 року із підписами чергового по ІТТ та бухгалтера (а. с. 57-63).

21.06.2017 та повторно 28.07.2017 року позивач звертався до керівника відповідача із листами вимогами про сплату спірного боргу за отриманні послуги за договором № 35/17 від 09.02.2017 року (а. с. 18,20).

11.07.2017 та 16.08.2017 року листами № 332/01/29-2017, № 20/ж-117 відповідач, у відповідь на зазначені листи позивача, спірну вимогу позивача не визнав, повідомив про повну оплату усіх послуг за договором № 35/17 від 09.02.2017 року (а. с. 19, 21).

Вимога позивача до відповідача про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 35/17 від 09.02.2017 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань послуг та підряду, загальні положення про послуги визначені главою 63, про підряд і підряд на проектні та пошукові роботи, як окремий вид зобов'язань, - параграфом 1 глави 61 ЦК України, статтями 887-891 параграфа 4 глави 61 ЦК України, ст. 324 ГК України, про зобов'язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, 902, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; виконавець повинен надати послугу особисто; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що договором № 35/17 від 09.02.2017 року сторонами досягнуто згоди про виконання позивачем робіт із забезпечення безперебійним трьохразовим харчування осіб, що перебувають в слідчому ізоляторі тимчасового утримання № 2 ДК 021:2015 код 55510000-8, сторонами умови даного договору виконувалися, виконання позивачем спірних робіт за квітень 2017 року ним підтверджено належними доказами, відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги про стягнення 10656 грн. підлягають до задоволення частково у сумі 9694 грн. В акті № 6 від травня 2017 року (а. с. 16) позивачем включено заборгованість у розмірі 962 грн., яка, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, виникла до початку дії договору, вимогу в цій частині суд визнає безпідставною.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за отримані послуги (роботи), тому вимога про стягнення 9694 грн. основного боргу судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в такому розмірі. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області, ідентифікаційний код юридичної особи 40108667, місцезнаходження: 18036, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57 на користь фізичної особи-підприємця Жолондковської Тетяни Анатоліївни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 - 9694 грн. боргу, 1762 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 962 грн. боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 03.08.2018 року.

Суддя В.М. Грачов