Рішення № 75693596, 01.06.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2018 р. Справа № 917/1938/17

м. Полтава

за позовною заявою Заступника прокурора Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000

до 1. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", вул. Центральна, 6, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712

2. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Шавченка, 5, м. Полтава, 36011

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038

про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту та повернення земельних ділянок

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники:

від позивача: Марченко О.А.., посв. в протоколі

від відповідачів: 1. Власенко Н.О., дов. в протоколі, 2. не з"явився

від третьої особи: не з"явився

Розглядається позовна заява про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації № 1287 від 28.12.2010р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, укладених між Полтавською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», а саме, договорів від 12.05.2011р., згідно яких передано земельні ділянки (земельні сервітути) площами 36,3359 га., вартістю 6 295 759,33 грн., кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001; 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн., кадастровий номер 5324081400:00:024:0088; 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0050; 10,5865 га, вартістю 1 834 275,64 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0120; 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:031:0049; 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0121; 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн., кадастровий номер 5324081400:00:014:0059; 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0027; 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:066:0049; площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн., кадастровий номер 5324081400:00:039:0002, площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн., кадастровий номер 5324081400:00:038:0001, площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0048; договорів від 11.05.2011р., згідно яких передано земельні ділянки (земельні сервітути) площами 14,8908 га, вартістю 2 580 062,5 грн., кадастровий номер 5324081400:00:011:0051; 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0057; 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн., кадастровий номер 5324081400:00:032:0020; 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0058; договору від 06.05.2011р., згідно якого передано земельну ділянку (земельний сервітут) площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0028 та про зобов'язання Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 36,3359 га, вартістю 6 295 759,33 грн., кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001; площею 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн., кадастровий номер 5324081400:00:024:0088, площею 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0050, площею 10,5865 га, вартістю 1834 275,64 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0120, площею 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:031:0049, площею 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0121, площею 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн., кадастровий номер 5324081400:00:014:0059, площею 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0027, площею 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:066:0049, площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн., кадастровий номер 5324081400:00:039:0002, площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн., кадастровий номер 5324081400:00:038:0001, площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0048, площею 14,8908 га, вартістю 2 580 062,50 грн., кадастровий номер 5324081400:00:011:0051, площею 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0057, площею 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн., кадастровий номер 5324081400:00:032:0020, площею 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0058, площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0028, що розташовані на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області .

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягає і просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 у відзиві на позов (вх. № 15191 від 12.12.2017р.), у запереченні (вх. № 640 від 19.01.2018р.) та його повноважний представник в судовому засіданні позов не визнають, посилаючись на те, що Цивільним кодексом України закріплено право користування чужою земельною ділянкою у випадку, коли таке користування надає можливість користуватися тією земельною ділянкою, що знаходиться у власності або користування і без якої таке користування неможливе.

По земельних ділянках за кадастровими номерами: 5324081400:00:039:0001, 5324081400:00:024:0088, 5324081400:00:006:0050, 5324081400:00:016:0120, 5324081400:00:031:0049, 5324081400:00:014:0059, 5324081400:00:013:0027, 5324081400:00:039:0002, 5324081400:00:038:0001, 5324081400:00:006:0048,

5324081400:00:011:0051, 5324081400:00:021:0057, 5324081400:00:021:0058, 5324081400:00:013:0028, отриманих на праві сервітуту, ВСК «Злагода» має право оренди на сусідні земельні ділянки (схематичні зображення додаються), отже, як зазначає відповідач 1, право сервітуту отримано відповідно до вимог законодавства кооперативом, як землекористувачем.

З метою цільового використання орендованих земельних ділянок та вільного доступу до них і було укладено договори сервітутів.

Як вказує відповідач 1, з фактичного розташування орендованих земель ВСК «Злагода» випливає, що спірні земельні ділянки межують, тобто, вони є сусідніми по відношенню орендованих кооперативом земельних ділянок, встановлення щодо них сервітуту є необхідним та законним.

Реалізація права ВСК «Злагода» (що є правонаступником СТОВ "Здагода") на встановлення сервітуту жодним чином не впливала на обсяг прав Полтавської РДА або будь-яких інших осіб.

При цьому, будь-якої шкоди земельним ділянкам такою передачею в обмежене користування не завдано, не змінено цільове призначення земельних ділянок, тобто, не порушено вимоги законодавства щодо ефективного використання земельних ресурсів.

Станом на 28.12.2010 року, зміни до законодавства щодо земельних торгів та обов'язкової грошової оцінки ще не було прийнято та опубліковано, тому розпорядження голови Полтавської РДА «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» № 1287 було видане згідно нормам законодавства, що діяло на той час.

Таким чином, як вказує відповідач 1, твердження позивача ґрунтуються на нормах закону, котрим позивач намагається надати зворотної сили, а також на перекручуванні фактів та довільному їх тлумаченні, що не має за собою правового підґрунтя.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні і по області станом на травень 2011 року була проведена відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.

Грошову оцінку земельних ділянок було проведено на час укладення договорів та сторони договору цього не оспорювали.

Договори були укладені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства України, розмір плати було встановлено, виходячи з нормативної грошової оцінки земель, проведеної станом на 11.05.2011 року та 12.05.2011 року, зміст договорів відповідає положенням актів цивільного законодавства, що діяло на час укладення договорів.

З моменту укладення визначених договорів сервітутів та протягом їх дії, жодних претензій ані з боку сторони договору ані з боку органів податкової служби не надходило.

ВСК «Злагода» сплачував визначені розміри грошових коштів, тобто, належно виконував умови договору.

Відповідач 1 також зазначив, що позивачем не додано жодного доказу на підтвердження існування інших осіб, які б звертались до власника землі з відповідними заявами про передачу їх в користування.

Таким чином, землекористувач правомірно і на законних підставах набув свого права на користування земельними ділянками за договорами сервітутів, оскільки не мав змоги користуватися земельними ділянками іншим шляхом.

Відповідач 1 також зазначає, що за кадастровими номерами:

5324081400:00:024:0088, 5324081400:0:021:0058, 5324081400:00:032:0020,

5324081400:00:016:0120, 5324081400:00:006:0050, 5324081400:00:031:0049,

5324081400:00:021:0057, 5324081400:00:016:0121, 5324081400:00:011:0051,

5324081400:00:014:0059 знаходяться 10 (десять) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що вбачається з технічної документації, а саме, з описів меж земельних ділянок. Будівлі та споруди, що знаходяться на зазначених господарських дворах, як об'єкти нерухомого майна, належали до пайового майна, яким спільно володіли, користувалися та розпоряджалися власники майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна.

Право власності на майнові паї підтверджується свідоцтвами про право власності на майнові паї.

Співвласниками було укладено договори про спільне володіння, користування і розпорядження майном (як єдиного майнового комплексу), що знаходиться у спільній частковій власності від 16.06.2000 року, від 02.04.2011 року, від 19.11.2016 року.

Станом на 2011 рік КСП ім. Леніна отримало в користування зазначені земельні ділянки, на яких знаходились об'єкти нерухомості, орендовані CТОВ «Злагода» у співвласників пайового майна колишнього КСП ім. Леніна.

ВСК «Злагода» використовувало земельні ділянки як орендар об'єктів нерухомості, а з 2016 року, як власник об'єктів нерухомості, оскільки загальними зборами співвласників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна від 19.11.2016 року у зв'язку з викупом майнових паїв у співвласників, було погоджено передачу у власність ВСК «Злагода» із майна спільного володіння, користування та розпорядження власників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна визначених об'єктів рухомого та нерухомого майна, яке підлягає виділенню в натурі та подальшій передачі новому власнику викуплених паїв ВСК «Злагода».

За таких обставин, зазначені земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) і не може бути передано у власність або користування інших осіб.

Відповідач 1 також зазначив, що оскільки співвласники пайового майна, як єдиного майнового комплексу, набули право власності на об'єкти нерухомості до 2013 року, інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про розташування майна на вказаних земельних ділянках відсутня і такої інформації не може і не повинно бути у Реєстрі.

У відзиві також зазначено, що після отримання даного позову, ВСК «Злагода» було з'ясовано і той факт, що ще у листопаді 1995 року Полтавською районною Радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області видано Державний акт на право постійного користування землею КСП ім. Леніна у розмірі 317,6 гектарів, до складу яких саме і входять всі земельні ділянки, зазначені в позовній заяві.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. N5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№1-17/2005), відповідач 1 зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою полягає у безстроковому володінні та користуванні земельною ділянкою державної або комунальної власності, без встановлення строку користування, яке може набувати лише обмежене коло осіб.

Згідно з чинним законодавством, раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Крім того, документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності Законом «Про Державний земельний кадастр», є дійсними.

Таким чином, земельні ділянки, що входять до складу земельного акту, як зазначає відповідач 1, не можуть бути передані іншим особам, оскільки державні акти на право постійного користування є безстроковими.

Позивачем також не додано до позовної заяви будь-яких скарг чи протоколів, приписів, тощо, щодо порушення земельного законодавства відповідачем 1 при використанні земельних ділянок, не надано відповідно будь-яких звернень щодо бажання отримання спірних земельних ділянок, для можливості підтвердження надання переваг ВСК «Злагода», а тому доводи щодо порушення інтересів держави не містять правового змісту.

Враховуючи дотриманням сторонами вимог закону щодо розроблення та затвердження технічної документації з землеустрою, визначення плати за користування землею, цільове використання земельних ділянок, та надання їх на умовах сервітуту як орендарю суміжних (сусідніх) земельних ділянок, немає законних підстав вважати розпорядження голови Полтавської РДА Полтавської області незаконним та скасовувати його.

Відповідач 1 також зазначає, що договори було зареєстровано у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області у відповідності чинного на той час законодавства.

Визначене право користування земельними ділянками (сервітути) було зареєстровано згідно редакції ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», яка діяла на той час, а саме відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 року, який набрав чинності 16.03.2010 року.

Відповідач 1 також посилається на те, що позивачем порушено норми процесуального права для звернення до суду, а також пропущено строк, у який би він міг звернутися до суду.

У клопотанні (вх. № 15341 від 14.12.2017 р. ) відповідач 1 заперечує проти об"єднання в позовній заяві самостійних вимог немайнового характеру, а саме: оцінки акту органу владних повноважень на предмет відповідності чинному законодавству та визнання недійсними правочинів (договорів).

13.03.2018р. відповідач 1 звернувся з клопотанням (вх. № 2651) в порядку ст. 8 ЦК України про застосування аналогії закону), в якому зазначив, що на час укладення договорів сервітутів СТОВ «Злагода» не було відомо про своє законне право користування даними земельними ділянками, і СТОВ «Злагода» було укладено договори, які фактично порушують його права, оскільки СТОВ і так мало право користуватися зазначеними ділянками на підставі Державного акту.

Тому, наразі виникла ситуація за якої відповідач 1 позбавлений належного йому права користування зазначеними земельними ділянками.

СТОВ «Злагода», правонаступником якого є ВСК «Злагода», несвідомо порушило свої ж законні права, оскільки уклало договори сервітутів на земельні ділянки, які і так були надані у постійне користування.

Так як норми Земельного та Цивільного кодексів України не передбачають відповідальності за порушення громадянами або юридичними особами своїх же прав та інтересів, використання зазначених земельних ділянок іншими особами неможливе, через розташування на них споруд і будівель, тому в даному випадку, для відновлення порушеного права відповідача 1 можливо застосувати аналогію закону, на підставі якої відповідач зареєструє визначені земельні ділянки по Державному акту, що автоматично скасує договори сервітутів.

Оскільки переоформлення права постійного користування за Державним актом відповідно до вимог чинного законодавства є диспозитивним правом, а не обов'язком, наразі, для усунення виявленої колізії, ВСК «Злагода» має право зареєструвати визначені земельні ділянки.

Таким чином, правозастосовувач долає прогалину. Суду надається право вирішувати такого роду справи за допомогою аналогії закону (п. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 8 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 10 Сімейного кодексу України).

Відповідач 1 зазначає, що оскільки ЦПК передбачає аналогію матеріального закону, а за його правилами здійснюється розгляд земельних, житлових, трудових справ, то у відповідних галузях також застосовується аналогія.

Застосування аналогії закону правозастосувачем зумовлено насамперед такими двома обставинами:

- установленою законом забороною відмови у правосудді і потребою вирішення справи про не передбачені правом суспільні відносини з метою юридичного захисту прав, свобод, та інтересів осіб;

- неможливістю швидкого врегулювання суспільних відносин, не регламентованих правом, шляхом внесення необхідних змін і доповнень до чинного права або видання нового нормативно-правового акта.

Відповідач 1 просить відмовити позивачу в позові за безпідставністю та застосувати ст. 8 ЦК України для оформлення відповідно до чинного законодавства Державного акту постійного користування земельною ділянкою.

27.04.2018р. відповідачем 1 до суду подано клопотання (вх. № 4287) в якому зазначено, що початок перебігу позовної давності у спірних відносинах не пов'язується з моментом, коли прокурор зробив висновок про порушення інтересів, адже, прокурор не навів жодних доказів та не обгрунтував, що на час укладення спірних договорів у прокуратури не було повноважень здійснювати представництво держави у суді для захисту її інтересів та порушених прав. За наявності для цього підстав, відповідач 1 просить суд відмовити в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідач 2 відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до заяви представника відповідача 2 від 12.12.2017 р. (вх. № 15205), останній просить суд розгляд даної справи здійснювати без його участі. При винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Третя особа пояснення на позов не надала. Представник третьої особи в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням.

В судових засіданнях оголошувались перерви: 25.05.2018р. до 30.05.2018р. до 9-00 год., 30.05.2018р. до 01.06.2018р. до 15-00 год.

В судовому засіданні 01.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача 1, суд встановив:

Прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення законності користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області виявлені порушення інтересів держави при встановленні земельних сервітутів на земельні ділянки Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Злагода» (на даний час Виробничий сільськогосподарський кооператив «Злагода») та подальшого користування ними.

Встановлено, що головою Полтавської районної державної адміністрації прийнято розпорядження «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» від 28.12.2010 р. № 1287.

У подальшому, Полтавською районною державною адміністрацією із СТОВ «Злагода» укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі-договір) від 12.05.2011р.

У відповідності до договору СТОВ «Злагода» надано право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 36,3359 га (землі сільськогосподарського призначення).

Цільове призначення земельної ділянки, на якій установлюється сервітут, не змінюється.

Відповідно до п. 4.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації та діє до 31.12.2021 р.

Плата за встановлення сервітуту вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 4 116 грн. 13 коп. щорічно.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис (дата відсутня) за № 532400004000132.

Кадастровий номер земельної ділянки 5324081400:00:039:0001.

Також головою Полтавської районної державної адміністрації із СТОВ «Злагода» з аналогічними умовами, строками, цільовим призначенням земельних ділянок та з аналогічних підстав укладено ряд інших договорів про встановлення земельного сервітуту, а саме:

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 15,2792 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:024:0088;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 9,7737 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:006:0050;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 10,5865 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:016:0120.

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 3,8812 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:031:0049;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 0,1283 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:016:0121;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 4,2516 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:014:0059.

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 28,2270 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:013:0027.

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 7,8049 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:066:0049;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 25,6529 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:039:0002;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 11,4056 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:038:0001;

- договір від 12.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 27,6415 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:006:0048;

- договір від 11.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 14,8908 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:011:0051;

- договір від 11.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 4,1873 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:021:0057;

- договір від 11.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 13,8550 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:032:0020;

- договір від 11.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 5,9680 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:021:0058;

- договір від 06.05.2011 р., згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 18,7957 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:013:0028.

Звернувшись з даним позовом до суду, прокурор посилається на те, що відповідно до норм ЦК України та ЗК України земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.ст. 122, 124, ч. 1 ст. 123, п. 12 Розділу «Перехідні положення» ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів) вбачається, що надання земельних ділянок в оренду, суборенду здійснюється у відповідному порядку, тобто, на підставі рішень органів виконавчої влади, зокрема, районних та обласних державних адміністрацій, за проектами відведення цих ділянок.

Закон передбачає, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Аналіз ст. 135 ЗК України дає можливість дійти висновку, що земельні торги проводяться з метою отримання максимальної економічної вигоди територіальною громадою або державою за земельну ділянку, яка вибуває із власності або передається у користування.

В позові також зазначено, що відповідно до вимог ст. 136 ЗК України стартова (мінімальна) вартість земельної ділянки та розмір орендної плати визначається за результатами виготовлення та затвердження нормативної або експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель».

Однак, нормативна або експертна грошова оцінка указаних земельних ділянок не проводилася.

Позивач зазначає, що вартість 1 га земельної частки (паю) на території Кіровської сільської ради Полтавського району станом на 01.01.2017 року становить 173 265,54 грн.

Розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» від 28.12.2010 р. № 1287, не тільки грубо порушує вимоги ст. 134 ЗК України, а й фактично призводить до порушення економічних інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Також, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Оскільки можливість задовольнити потреби СТОВ «Злагода» способом іншим, ніж встановлення права користування чужим майном, була наявна, договір сервітуту є таким, що укладений із порушенням норм чинного законодавства.

Передача земельних ділянок повинна була проводитись на умовах оренди та в порядку, визначеному ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України «Про оренду землі».

У спірних договорах про встановлення земельного сервітуту, як зазначає позивач, не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідає правовідносинам щодо оренди землі.

Відсутні також докази того, що потреби суб'єкта господарювання, а саме, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не могли бути задоволені іншим способом.

Суть правовідносин між сторонами договорів, як зазначає позивач, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст договорів про встановлення земельного сервітуту суперечить зазначеним положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», і дані договори не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені.

Полтавською районною державною адміністрацією надано СТОВ «Злагода» земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порушення вимог законодавства, зокрема, порядку та підстав надання земельної ділянки.

Таким чином, у СТОВ «Злагода» не виникло право на встановлення спірних земельних сервітутів.

В позові також зазначено, що враховуючи категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок - землі запасу сільськогосподарського призначення, мету укладення спірних договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також оплатний характер цих договорів, між сторонами договорів склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельними ділянками для ведення СТОВ «Злагода» підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі наведеному у ст. 1 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ч. 2 ст. 124 та ч. 1 ст. 134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, однак, до договорів про встановлення земельного сервітуту не долучено розрахунок орендної плати, не визначено нормативно грошову оцінку землі.

Позивач також зазначає, що згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень».

Незаконне надання земельних ділянок СТОВ «Злагода» на підставі земельного сервітуту порушує встановлений державою порядок надання земельних ділянок, у зв'язку з чим порушуються інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів.

Окрім того, надання незаконних переваг СТОВ «Злагода» на отримання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у спосіб не передбачений законодавством України, знижує рівень довіри суб'єктів господарювання та населення до органів державної влади, у зв'язку з чим також порушуються інтереси держави.

Оскільки спірні ділянки відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, а посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15), тобто, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, тому прокурор пред'явив цей позов в інтересах держави як позивач.

У поясненні на відзив (вх. № 517 від 16.01.2018р.) позивач зазначив, що посилання відповідача 1 на те, що він має на умовах оренди сусідні земельні ділянки, є безпідставним, оскільки через спірні земельні ділянки не прокладено та не експлуатуються лінії електропередачі, зв'язку і трубопроводів, не забезпечується водопостачання, а можливість проходу та проїзду на сусідні земельні ділянки, що орендуються ВСК «Злагода» не обмежена будь-яким способом, підстав для встановлення земельного сервітуту на значних площах не вбачається.

Позивач також зазначає, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 15.01.2018 р., відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації за ВСК «Злогада» прав на нерухоме майно, розташованого на спірних земельних ділянках.

Крім того, протокол загальних зборів від 19.11.2016 р. не свідчить про право власності ВСК «Злагода» на майно співвласників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна, не є доказом розташування вказаного майна саме на спірних земельних ділянках та не може впливати на правовідносини, які діяли під час укладення договорів про встановлення земельного сервітуту.

Позивач також зазначає, що не є доказом правомірності укладення спірних договорів наявність Державного акту на право постійного користування, виданого КСП ім. Леніна на земельні ділянки загальною площею 317,6 га, оскільки у разі наявності правовстановлюючого документу на землю відсутні підстави для встановлення земельного сервітуту.

При цьому, вивченням Державного акту на право постійного користування, установлено, що конфігурація та площа земельних ділянок, наданих на умовах постійного користування, не співпадає із конфігурацією та площею спірних земельних ділянок.

У запереченні на заяву відповідача 1 про застосування позовної давності (вх. № 4162 від 24.04.2018р.), позивач зазначив, що про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо у 2017 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, інформації наданої відділом Держгеокадастру у Полтавському районі від 06.02.2017 р., інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.04.2017 р. Відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів того, що прокурор міг довідатись про порушення прав у 2011 році, а відтак, підстави для застосування судом позовної давності відсутні.

Судом встановлено, що розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» від 28.12.2010 р. № 1287 (том 1, а.с. 61) приймалось за клопотанням СТОВ «Злагода» і договори про встановлення земельного сервітуту укладались між Полтавською районною державною адміністрацією та СТОВ «Злагода», правонаступником якого відповідно до Витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2018 р. (том 3, а.с. 91-111) є ВСК «Злагода» (відповідач 1).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості, проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Відповідно до ст. 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби, такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Аналогічна позиція закріплена також п.2.32. та п.2.34. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно яких: види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом, (п.2.32.); обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 не є власником земельних ділянок у якого є потреба у використанні спірних земельних ділянок, щоб усунути недоліки своїх ділянок, зумовлені їх місцем розташування або природним станом.

Посилання відповідача 1 на те, що він є користувачем (орендарем) сусідніх земельних ділянок, що межують з тими земельними ділянками, на які встановлено сервітут, суд вважає безпідставним, оскільки обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Відповідач 1 не надав суду доказів неможливості задоволення його потреби у користуванні орендованими земельними ділянками в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Крім того, відповідачем 1 не надано аналогічних доказів щодо права СТОВ «Злагода» щодо встановлення земельних сервітутів на дату прийняття спірного розпорядження.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої, влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності встановлений ст. 124 ЗК України та нормами Законом України "Про оренду землі".

Аналіз вимог ст. ст. 122, 124, ч. 1 ст. 123, п. 12 Розділу "Перехідні положення" ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження відповідачем 2 та укладення спірних договорів) дає підстави дійти висновку, що надання земельних ділянок в оренду, суборенду здійснюється у відповідному порядку, а саме, на підставі рішень органів виконавчої влади, зокрема районних та обласних державних адміністрацій, за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до статті 124 ЗК, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу .

Згідно із ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи те, що відповідач 1 не надав доказів неможливості задовольнити потреби користування земельними ділянками в інший спосіб, і фактично правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, головою Полтавської районної державної адміністрації розпорядження "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" №1287 від 28.12.2010 року прийнято з порушенням вимог ст. 134 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" №1287 від 28.12.2010 року є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню судом є також вимоги позивача про визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, укладених між Полтавською Районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода»: від 12.05.2011р., згідно яких передано земельні ділянки (земельні сервітути) площами 36,3359 га., вартістю 6 295 759,33 грн., кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001; 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн., кадастровий номер 5324081400:00:024:0088; 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0050; 10,5865 га, вартістю 1834 275,64 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0120; 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:031:0049; 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0121; 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн., кадастровий номер 5324081400:00:014:0059; 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0027; 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:066:0049; площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн., кадастровий номер 5324081400:00:039:0002, площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн., кадастровий номер 5324081400:00:038:0001, площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0048; від 11.05.2011р., згідно яких передано земельні ділянки (земельні сервітути) площами 14,8908 га, вартістю 2 580 062,5 грн., кадастровий номер 5324081400:00:011:0051; 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0057; 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн., кадастровий номер 5324081400:00:032:0020; 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:021:0058; від 06.05.2011р., згідно якого передано земельну ділянку (земельний сервітут) площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0028, виходячи з наступного.

Зі змісту спірних договорів про встановлення земельного сервітуту вбачається, що у спірних договорах не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідає правовідносинам щодо оренди землі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що потреби суб'єкта господарювання (СТОВ «Злагода»), а саме, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не могли бути задоволені іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту.

Крім того, з договорів про встановлення земельного сервітуту вбачається, що відповідач 1 користується земельними ділянками, площа яких зазначена в договорах, описах меж, експлікаціях земельних угідь, тобто, всією площею земельних ділянок, що суперечить ч. 3 ст. 98 ЗК України, відповідно до якої встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру (том. 3, а.с. 17-48), технічної документації із землеустрою (том 2, а.с.78-133) спірні земельні ділянки належать до державної власності. Докази того, що держава, як власник спірних земельних ділянок володіє ними, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суть правовідносин між сторонами договорів, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст договорів суперечить вищезазначеним положенням Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України. Суд також зазначає, що спірні договори не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Таким чином, у СТОВ «Злагода», правонаступником якого є відповідач 1, не виникло право на встановлення спірних земельних сервітутів.

Враховуючи категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок - землі запасу сільськогосподарського призначення, мету укладення спірних договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також оплатний характер цих договорів, суд дійшов висновку, що між сторонами договорів склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельними ділянками для ведення СТОВ «Злогода», правонаступником якого є відповідачем 1, підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у ст. 1 Закону України "Про оренду землі".

Отже, враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ч. 2 ст. 124 та ч. 1 ст. 134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності - правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищевикладене, спірні договори про встановлення земельних сервітутів суперечать вимогам вищезазначених Законів, а тому, суд дійшов висновку про визнання їх недійсними.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною та відновлення стану земельної" ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, а також те, що спірні договори про встановлення земельного сервітуту визнані судом недійсними, вищезазначені земельні ділянки підлягають поверненню відповідачем 1 державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача 1 на те, що в листопаді 1995 року Полтавською районною радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області КСП ім. Леніна було надано в постійне користування 317, 6 га землі для виробництва сільськогосподарської продукції (том 1, а.с.183-186), оскільки відповідачем 1 не надано доказів того, що на земельних ділянках, наданих в постійне користування КСП ім. Леніна, в травні 2011 року встановлено право земельного сервітуту СТОВ «Злагода» відповідно до спірних договорів.

Є безпідставним також і посилання відповідача 1 на те, що відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об"єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (зокрема, під господарськими дворами), оскільки належних доказів в підтвердження права власності на господарські будівлі на дату прийняття спірного розпорядження та укладення договорів про встановлення земельного сервітуту відповідачем 1 не надано.

Безпідставним є посилання відповідача 1 на те, що відповідно до норм Земельного кодексу України не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, оскільки в редакції на дату прийняття спірного розпорядження (28.12.2010 р.) вищезазначені земельні ділянки або права на них відповідно до ч.1 ст. 134 ЗК України підлягали продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

Витяг із протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна від 19.11.2016 р. (том 1, а.с. 192-197) про передачу у власність із майна спільного володіння, користування та розпорядження власників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна визначених об"єктів рухомого та нерухомого майна, яке підлягає виділенню в натурі та подальшій передачі новому власнику викуплених паїв ВСК «Злагода», не спростовує вимог позивача, оскільки вищезазначені події відбулися після прийняття розпорядження головою Полтавської районної державної адміністрації № 1287 від 28.12.2010р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" та укладення договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення між Полтавською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода».

Посилання відповідача 1 на те, що Полтавська районна державна адміністрація, як суб'єкт права може самостійно здійснювати захист прав та інтересів, у визначених законодавством межах, враховуючи відсутність порушення будь-яких суспільних інтересів, і прокурор не має підстав та процесуальних повноважень для звернення до суду, суд вважає безпідставним, оскільки на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якого відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом даної категорії, і прокурор пред"явив позов в інтересах держави як позивач відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України (в редакції станом на 21.11.2017 р.), зазначивши відповідачем 2 у позові - Полтавську районну державну адміністрацію Полтавської області.

Щодо заперечення відповідача 1 проти об"єднання в позовній заяві самостійних вимог немайнового характеру, а саме: оцінки акту органу владних повноважень на предмет відповідності чинному законодавству та визнання недійсними правочинів (договорів), суд зазначає, що згідно ст. 21 ГПК України не допускається об"єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктами 1.2.2-1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Враховуючи те, що даний спір є спором про право, який зводиться до визначення правомірності використання земельних ділянок ВСК «Злагода», скасування розпорядження Полтавської районної державної адміністрації, як власника землі станом на 28.12.2010 р., та повернення земельних ділянок, зазначені позовні вимоги прокурора належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, суд зазначає, що підстави для її застосування відсутні, оскільки пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» закріплено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

З матеріалів справи вбачається, що про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку, прокурору стало відомо у 2017 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, інформації наданої відділом Держгеокадастру у Полтавському районі від 06.02.2017 р. (том. 1,а.с.49-51), інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.04.2017 р. (том 1, а.с.38-43).

Щодо посилання відповідача 1 на те, що прокурор в період з 2011 рік по 2014 рік мав довідатися про порушення прав держави, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на дати прийняття спірного розпорядження та укладення спірних договорів) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок з дотриманням вимог ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, тобто, у межах строку позовної давності.

Клопотання відповідача 1 про застосування судом в порядку ст. 8 ЦК України аналогії закону не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Предметом позову по даній справі є визнання незаконним та скасування розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації № 1287 від 28.12.2010р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, укладених між Полтавською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» та повернення земельних ділянок. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України (глава 3 Розділ І ЦК України, глава 16, розділ ІV ЦК України, глава 32 Розділ ІІ ЦК України, глава 83 ЦК України) та ЗК України (глава 16 Розділ ІІІ ЗК України, глава 23 Розділ V ЗК України), а тому підстав для застосування судом аналогії закону суд не вбачає.

Інші заперечення відповідача 1 проти позовних вимог (реєстрація спірних договорів у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області у відповідності чинного на той час законодавства, проведення грошової оцінки земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою КМУ від 23.03.1995 р. № 213, належне виконання умов спірних договорів щодо сплати грошових коштів) суд вважає безпідставними та такими, що не спростовують доводів позивача та правомірності заявлених ним вимог.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» від 28.12.2010 № 1287.

3. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011, укладений між Полтавською районною державною, адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 36,3359 га., вартістю 6 295 759,33 грн. Кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001.

4. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:024:0088.

5. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:006:0050.

6. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 10,5865 га, вартістю 1834 275,64 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:016:0120.

7. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:031:0049.

8. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:016:0121.

9. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:014:0059.

10. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:013:0027.

11. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:066:0049.

12. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:039:0002.

13. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:038:0001.

14. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 12.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:006:0048.

15. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 11.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариствам з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 14,8908 га, вартістю 2 580 062,5 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:011:0051.

16. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 11.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:021:0057.

17. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 11.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:032:0020.

18. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 11.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:021:0058.

19. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 06.05.2011р., укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн. Кадастровий номер 5324081400:00:013:0028.

20. Зобов'язати Виробничий сільськогосподарський кооператив «Злагода» (вул. Центральна, 6, с Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03769706) повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 36,3359 га, вартістю 6 295 759,33 грн., кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001; площею 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн., кадастровий номер 5324081400:00:024:0088, площею 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0050, площею 10,5865 га, вартістю 1834 275,64 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0120, площею 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:031:0049, площею 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0121, площею 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн., кадастровий номер 5324081400:00:014:0059, площею 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0027, площею 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:066:0049, площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн., кадастровий номер 5324081400:00:039:0002, площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн., кадастровий номер 5324081400:00:038:0001, площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0048, площею 14,8908 га, вартістю 2 580 062,50 грн., кадастровий номер 5324081400:00:011:0051, площею 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0057, площею 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн., кадастровий номер 5324081400:00:032:0020, площею 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0058, площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0028, що розташовані на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області ( вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038, ЄРДПОУ 39767930).

21. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (вул. Центральна, 6, с Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03769706) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 15 200 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

22. Стягнути з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Шавченка, 5, м. Полтава, 36011) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 15 200 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.