Рішення № 75693524, 30.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3225/17

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу № 916/3225/17

за позовом: Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67780, Одеська обл.,м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 05383649)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАН ЗТ" (67800, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Чорноморська, 4, код ЄДРПОУ 14365515); 2. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському ГУ Держгеокадастру в Одеській області (67700, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 3а, код ЄДРПОУ 05383649)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Грецька, 24)

про зобов'язати вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: Оксюта В.В. - адвокат, ордер №383131

Від відповідачі: 1. Кириленко А.В. - довіреність від 19.09.2017р.

Чорний О.В. - ордер №355058

2. Яковлев А.О. - довіреність №15-0.62-31/62-18 від 02.07.2018р.

Від третьої особи: не з'явився;

Суть спору: Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ» (далі - Відповідач1) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському ГУ Держгеокадастру в Одеській області (далі - Відповідач2) із наступними вимогами:

- про визнання нечинним з 15.04.2011 державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, виданого виробничому акціонерному товариству «ОРЛАН» про надання у постійне користування 183,00 гектарів землі для сільськогосподарського використання, виданого відповідно до рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-ХХІІ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4;

- про визнання припиненим з 15.04.2011 права постійного користування земельними ділянками загальною площею 183,00 гектарів для сільськогосподарського використання, яке було надане виробничому акціонерному товариству «ОРЛАН» на підставі рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-ХХІІ, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 4;

- про визнання незаконним та скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109 «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу»;

- про скасування державної реєстрації земельних ділянок НОМЕР_1 площею 72,1047 га, НОМЕР_2 площею 16,4320 га, НОМЕР_3 площею 4,5989 га, НОМЕР_4 площею 33,6501 га, НОМЕР_5 площею 11,2682 га, НОМЕР_6 площею 24,3397 га, НОМЕР_7 площею 11,8787 га;

- про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському ГУ Держгеокадастру в Одеській області скасувати записи в Державному земельному кадастрі про відомості про земельні ділянки НОМЕР_1 площею 72,1047 га, НОМЕР_2 площею 16,4320 га, НОМЕР_3 площею 4,5989 га, НОМЕР_4 площею 33,6501 га, НОМЕР_5 площею 11,2682 га, НОМЕР_6 площею 24,3397 га, НОМЕР_7 площею 11,8787 га, в частині відомостей про форму власності земельних ділянок та про суб'єкта речового права на земельні ділянки, а саме в розділі «Відомості про земельну ділянку» «Форма власності» скасувати запис «Право постійного користування земельною ділянкою», у розділі «Відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку» «Вид речового права» скасувати запис «Право постійного користування земельною ділянкою», «Найменування юридичної особи» - скасувати запис «Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан», «Код ЄДРПОУ» скасувати запис « 14365515». Ухвалою від 02.01.2018р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви в частині виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

15.01.2018р. до господарського суду надійшла заява (вх. №741/18) від Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем на підтвердження виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору було надано суду квитанцію №ПН5001 від 10.01.2018р. на суму 1 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2018р. було відкрито провадження по справі №916/3225/17. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2018р. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 16.04.2018р. та відкладено підготовче засідання на 03.04.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2018р. призначено справу №916/3225/17 до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.04.2018р. справу №916/3225/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., які своєю ухвалою від 06.04.2018р.прийняли відповідну справу до свого провадженні із призначення до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 02.07.2018р. та відкладено підготовче засідання на 14.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті.

Колегією суддів, 30.07.2018р. після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Так, позивач зазначає, що після затвердження рішенням Сергіївської селищної ради VII скликання від 17.06.2016 № 75 Генерального плану смт. Сергіївка, органом місцевого самоврядування, селищним головою та селищними депутатами була проведена перевірка щодо фактичних користувачів і підстав користування земельними ділянками в межах населеного пункту, та було встановлено, що у користуванні ТОВ «ОРЛАН ЗТ» перебувають сформовані земельні ділянки загальною площею 174,2723 га: НОМЕР_1 площею 72,1047 га, НОМЕР_2 площею 16,4320 га, НОМЕР_3 площею 4,5989 га, НОМЕР_4 площею 33,6501 га, НОМЕР_5 площею 11,2682 га, НОМЕР_6 площею 24,3397 га, НОМЕР_7 площею 11,8787 га.

Позовні вимоги з посиланням на статті 12, 83, 116, 120, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що Сергієвською селищною радою, як представницьким органом територіальної громади смт Сергіївка - власника земельних ділянок, не надавався ТОВ «ОРЛАН ЗТ» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок чи технічної документації для їх формування та внесення в ДЗК відомостей про такі земельні ділянки, а також про передання їх у постійне користування Відповідачу1. При цьому, Позивач стверджує, що рішення Сергієвської селищної ради «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» від 25.12.2006 № 109 в дійсності не приймалося, оскільки це питання на той час не входило до компетенції селищної ради, а було сфальсифіковане.

Позовні вимоги про визнання нечинним з 15.04.2011 державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 від 01.09.1995, виданого виробничому акціонерному товариству «ОРЛАН», про надання у постійне користування 183,00 гектарів землі для сільськогосподарського використання, а також про визнання припиненим з 15.04.2011 права постійного користування земельними ділянками, обґрунтовані наступним.

По-перше, на думку Позивача, ТОВ «ОРЛАН ЗТ», як правонаступник ВАТ «ОРЛАН» закритого типу, не має відношення до оспорюваного державного акту, оскільки з його змісту випливає, що він виданий Виробничому акціонерному товариству «ОРЛАН» без зазначення його типу. Тобто, Позивач вважає, що ВАТ «ОРЛАН» та ВАТ «ОРЛАН» закритого типу це різні юридичні особи. При цьому, заперечуючи проти доводів ТОВ «ОРЛАН ЗТ», Позивач у Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018 зазначає, що Відповдіач1 не надав жодного доказу, який би спростував його довід про те, що державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, виданий не Виробничому акціонерному товариству «ОРЛАН» закритого типу, а ВАТ «ОРЛАН». Зокрема, відсутні докази того, що Виробниче акціонерне товариство «ОРЛАН» закритого типу (код ЄДРПОУ 14365515) мало також скорочену назву Виробниче акціонерне товариство «ОРЛАН».

По-друге, Позивач, із посиланням на статті 104, 108 Цивільного кодексу України, зазначає, що навіть якщо припустити, що оспорюваний державний акт був виданий правопопереднику Відповідача1, дія оформленого ним права постійного користування земельними ділянками припинилася з 15.04.2011 у зв'язку із припиненням юридичної особи - ВАТ «ОРЛАН» в результаті її перетворення у ТОВ «ОРЛАН ЗТ». При цьому, на думку Позивача, державний акт серії НОМЕР_8 від 01.09.1995 втратив чинність, оскільки право постійного користування землею нерозривно пов'язано із суб'єктом землекористування, а тому припиняється у разі припинення юридичної особи.

При цьому, заперечуючи проти доводів ТОВ «ОРЛАН ЗТ», Позивач у Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018 зазначає, що у абзаці 4 пункту 4 Передавального акту не вказано правонаступником яких прав землекористування стає Відповідач1 і яким конкретно державним актом такі права посвідчені (реквізити державного акту). Окрім того, Позивач наголошує, що зазначення ТОВ «ОРЛАН ЗТ» у власних документах будь-яких тверджень про перехід прав та обов'язків, зокрема, прав землекористування, жодним чином не означає, що такі права дійсно перейшли до Відоповідача1.

Позивач додатково, із посиланням на частину першу статті 8 Цивільного кодексу України, зазначає про необхідність застосування до спірних відносин за аналогією закону норм пункту «в» частини першої статті 141 Земельного кодексу України щодо такої підстави припинення права користування земельною ділянкою, як припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, тобто юридичних осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності відповідно до частини другої статті 92 ЗК України.

Також, Позивач посилається на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі за № 6-2329цс16, згідно із якою, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. На думку позивача, набуття юридичною особою - правонаступником прав попередньої юридичної особи в результаті перетворення має своїм наслідком перехід майна, усіх прав та обов'язків, що прирівнюється до спадкування - переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла.

Крім того, Позивач, із посиланням на статті 125, 126 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 05.03.2009 № 1066-VI, який набрав чинності 02.05.2009, а також статтю 2, частину третю статті 3, статті 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, у редакції Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII, зазначає, що ТОВ «ОРЛАН ЗТ» належним чином не оформило та не зареєструвало своє речове право постійного користування на земельні ділянки. При цьому, позивач вказує на те, що ТОВ «ОРЛАН ЗТ» не одержало акта на право постійного користування земельною ділянкою, як це було передбачено частиною третьої статті 126 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла після внесення змін Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI.

Заперечуючи проти доводів ТОВ «ОРЛАН ЗТ», Позивач у Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018, із посиланням статті 123, 125, частину третю статті 126 Земельного кодексу України, зазначає, що земельним законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки, а вимагається оформлення прав на них за певною процедурою, яку не можна підміняти судовим рішенням.

Позивач також, із посиланням на статтю 92 Земельного кодексу України, зазначає, що ані ВАТ «ОРЛАН» ані ТОВ «ОРЛАН ЗТ» не є суб'єктами права постійного користування земельними ділянками. А відтак, на думку Позивача, з урахуванням положень пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, ВАТ «ОРЛАН» повинно було переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, оскільки законодавчо, організаційно та фінансово вже забезпечено оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» від 25.12.2006 № 109, Позивач стверджує, що вказане рішення в дійсності не приймалося, а було сфальсифіковане та «підставлене» у документацію органу місцевого самоврядування. Позивач зазначає, що про існування цього рішення керівництву селищної ради стало відомо лише після 18.11.2016 у зв'язку із письмовим зверненням до Сергіївського селищного голови групи фізичних осіб - мешканців смт Сергіївка, які були депутатами селищної ради V скликання: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17. На підтвердження цих обставин позивачем також надано суду посвідчені нотаріально заяви свідків - які були депутатами Сергіївської селищної ради V скликання, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_14.

Окрім того, Позивач вказує на те, що у 2006 році питання щодо земель, які перебували на праві постійного користування ВАТ «ОРЛАН», не могло розглядатись Сергіївською селищною радою, оскільки це не входило до її компетенції через те, що вказані землі знаходилися за межами населеного пункту смт Сергіївка. При цьому, Позивач зазначає, що станом на 25.12.2006, повноваження щодо земель державної власності та за межами населених пунктів для сільськогосподарських потреб належали районним державним адміністраціям, а саме у даному випадку, Білгород-Дністровській районній державній адміністрації.

Заперечуючи проти доводів ТОВ «ОРЛАН ЗТ», Позивач у Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018, зазначає, що, оскільки станом на 25.12.2006 Сергіївська селищна рада не мала повноважень на прийняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту смт Сергіївка, вказана технічна документація розроблена на підставі нікчемного дозволу - рішення Сергіївської селищної ради від 25.12.2006 № 109. Також, Позивач вказує на те, що з пояснювальної записці та всієї технічної документації із землеустрою, в цілому, не вбачається, на підставі якого дозволу вона була розроблена. Окрім того, Позивач звертає увагу на те, що у технічній документації із землеустрою замість рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-XXII зазначене рішення за № 783-XXII.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок та про зобов'язання скасувати записи в Державному земельному кадастрі щодо відомостей про земельні ділянки, форму власності земельних ділянок та суб'єкта речового права на них, обґрунтовані наступним.

Позивач, із посиланням на статтю 79-1 Земельного кодексу України, статтю 21, частини третю статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, зазначає, що спірні земельні ділянки сформовані з порушенням закону, відомості, які внесені до ДЗК, є недостовірними та внесені без належних правових підстав. При цьому, Позивач вказує на те, що Сергіївська селищна рада як власник земельних ділянок не подавала до державного кадастрового реєстратора заяву про реєстрацію таких земельних ділянок, а також не надавала ТОВ «ОРЛАН ЗТ» дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельних ділянок при передачі їх у користування (в тому числі на праві постійного користування) із земель комунальної власності.

Окрім того, Позивач вказує на те, що використання спірних земельних ділянок для сільськогосподарських потреб суперечить містобудівній документації - генеральному плану смт Сергіївка.

У Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018, Позивач додатково вказує, що на частині земельної ділянці площею 72,1047 га розташований майновий комплекс «Сільськогосподарський двір», який знаходиться у приватній власності ТОВ «ОРЛАН ЗТ» згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_9 від 01.11.2011, та витягом про державну реєстрацію прав від 09.11.2011 № 31978814. Позивач, із посиланням на статті 19, 20, 22 Земельного кодексу України, зазначає, що на землях товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, зі складом угідь - рілля, є неможливим розміщення будівель та споруд. Отже, на думку Позивача, цільове призначення всієї земельної ділянки загальною площею 72,1047 га кадастровий номер НОМЕР_1 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва визначено невірно та з порушенням закону, а до ДЗК внесені недостовірні дані про земельну ділянку. Отже, Позивач, із посиланням на статтю 21 Земельного кодексу України, вказує на те, що реєстрація земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та інших земельних ділянок має бути визнана недійсною, оскільки проведена на підставі технічної документації, яка складена з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Заперечуючи проти доводів ТОВ «ОРЛАН ЗТ» щодо відсутності підстав для позову, а саме, відсутності зазначення у позовній заяві про порушене право, Позивач у Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018, вказує на порушення прав територіальної громади смт Сергіївка через недоотримання коштів від сплати за землю у вигляді орендної плати. Окрім того, Позивач вважає, що ТОВ «ОРЛАН ЗТ» шляхом, на його думку, незаконної реєстрації за собою речового права - права постійного користування землею, фактично чинить перешкоди територіальній громаді у володінні, користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

У Відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2018, Позивач, заперечуючи проти доводу ТОВ «ОРЛАН ЗТ» щодо відсутності підстав для позову у зв'язку із незатвердженням в установленому порядку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту, зазначає, із посиланням на пункти 3 - 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі. При цьому, спірні земельні ділянки відповідно до відомостей у Державному земельному кадастрі знаходяться в межах населеного пункту. На підтвердження цього, Позивачем надано Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: від 10.07.2018 № НВ-0001777482018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 72,1047 га; від 10.07.2018 № НВ-0001777502018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 площею 33,6501 га; від 10.07.2018 № НВ-0001777462018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5 площею 11,2682 га; від 10.07.2018 № НВ-0001777412018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_7 площею 11,8787 га; від 10.07.2018 № НВ-0001777382018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 площею 4,5989 га; від 10.07.2018 № НВ-0001777332018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6 площею 24,3397 га; від 10.07.2018 № НВ-0001777262018 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 16,4320 га.

Представник відповідача - ТОВ «ОРЛАН ЗТ» у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю.

У відзиві на позовну заяву від 21.02.2018 (вхід. від 21.02.2018 № 4111/18) Відповідач1 зазначає про безпідставність твердження Позивача про відсутність у ТОВ «Орлан ЗТ» права користування земельними ділянками за оспорюваним державним актом, з огляду на наступне.

Відповідач1 вказує, що Рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.08.1995 № 183-XXII Виробничому акціонерному товариству «ОРЛАН» було надано в постійне користування земельну ділянку площею 183,00 га для сільськогосподарського призначення в межах згідно з планом користування, на підставі чого, 01.09.1995 було видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4.

Відповідач1, із посиланням на статті 104, 107, частину другу статті 108 Цивільного кодексу України, статтю 87 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, зазначає, що ТОВ «Орлан ЗТ» створено у результаті перетворення Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу, і є правонаступником щодо усіх його прав та обов'язків. На підтвердження вказаних обставин Відповідач1 посилається на відповідні відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на пункт 1.2 Статуту ТОВ «ОРЛАН ЗТ», а також складання та затвердження передавального акту між Виробничим акціонерним товариством «ОРЛАН» закритого типу і ТОВ «ОРЛАН ЗТ». Отже, ТОВ «ОРЛАН ЗТ» стверджує, що користується спірними земельними правомірно на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, виданого 01.09.1995 його правопопереднику.

При цьому, відповідач - ТОВ «ОРЛАН ЗТ» посилається на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, згідно із якою, зі змісту частини 1 статті 141 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у разі, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Заперечуючи проти доводів Позивача щодо того, що ані ВАТ «ОРЛАН» ані ТОВ «ОРЛАН ЗТ» не є суб'єктами права постійного користування земельними ділянками, та повинні були переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, Відповідач1 посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене, Відповідач1 зазначає, що, оскільки право постійного користування набуте у порядку, встановленому законом, який діяв до 01.01.2002, дати набрання чинності діючим Земельним кодексом України, воно не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права на інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства і переоформлення його на право власності або оренди. Отже, Відповідач1 вважає, що державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 від 01.09.1995, виданий ВАТ «ОРЛАН» відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним для його правонаступника - ТОВ «ОРЛАН ЗТ».

Також, Відповідач1, із посиланням на роз'яснення надане у пункті 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. При цьому, Відповідач1 вказує на відсутність у даному випадку підстав для припинення права користування земельною ділянкою, визначених статтею 141 Земельного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109 «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» зі підстав його фактичного неприйняття та фальсифікації, за твердженням Позивача, Відповідач1, із посиланням на статтю 62 Конституції України, статтю 2 Кримінального кодексу України, частину шосту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вказує на відсутність обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким би було встановлено вину особи у вчиненні конкретного інкримінованого злочину, а також усіх інших його ознак, зокрема, обставин того, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Окрім того, Відповідач1 зазначає, що на його думку, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109, про скасування державної реєстрації земельних ділянок, про зобов'язання скасувати записи в Державному земельному кадастрі про відомості про земельні ділянки, не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Відповідачем -ТОВ «ОРЛАН ЗТ» подано Заяву від 21.02.2018 про закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог.

Вказана заява, із посиланням на статтю 4 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтоване тим, що рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109 «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» пов'язане з виконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій та є індивідуальним актом, що, на думку Відповідача1 свідчить про те, що спір про скасування наведеного рішення відноситься до публічно-правового.

При цьому, Відповідач1 зазначає, що на його думку, вимога про скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109 не є похідною від позовних вимог про скасування державного акту на право користування земельними ділянками та має окремі підстави, які наведені у позові.

Також, Відповідач1 зазначає, що на його думку, позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання органів Держгеокадастру внести відповідні записи до реєстру, є похідними від вимог про скасування рішення Сергіївської селищної ради.

З огляду на зазначене, Відповідач1 вказує на порушення частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України щодо не допущення об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд в задоволені вищезазначеної заяви відмовив, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, оскільки оскаржується рішення органу місцевого самоврядування - акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію і на підставі якого відповідач почав реалізовувати свої цивільні права і на підставі цього акту у відповідача зареєстроване речове право на спірні земельні ділянки - право постійного користування, а до ДЗК віднесені відповідні відомості про реєстрацію земельних ділянок та речові права на земельні ділянки позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109, про скасування державної реєстрації земельних ділянок, про зобов'язання скасувати записи в Державному земельному кадастрі про відомості про земельні ділянки маю розглядатись в порядку господарського судочинства.

Відповідач - ТОВ «ОРЛАН ЗТ» вказує на відсутність підстав для позову, а саме, на відсутність порушеного права позивача, зокрема, не зазначення ним у позовній заяві того, яким конкретно чином спірне рішення та їх подальша реєстрація порушує права та інтереси Сергіївської селищної ради.

Заперечуючи проти доводу Позивача про те, що використання спірних земельних ділянок для сільськогосподарських потреб суперечить містобудівній документації - генеральному плану смт Сергіївка, населеного пункту в межах якого вони знаходяться з 17.06.2016, відповідач - ТОВ «ОРЛАН ЗТ» зазначає наступне.

Відповідач1 не заперечує факт прийняття Сергіївською селищною радою рішення «Про затвердження Генерального плану смт Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області» від 17.06.2016 № 75. Проте, ТОВ «ОРЛАН ЗТ» зазначає також про прийняття Сергіївською селищною радою рішення «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка м. Білгород-Дністровського Одеської області» від 07.08.2017 № 204.

Вказаним рішенням від 07.08.2017 № 204 Сергіївська селищна рада погодила проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка. А також ухвалила звернутись до Білгород-Дністровської міської, Шабівської сільської, Білгород-Дністровської районної радам та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з пропозицією про розгляд та погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка м. Білгород-Дністровського Одеської області для подальшого подання до Одеської обласної ради для прийняття рішення про встановлення (зміну) меж селища Сергіївка м. Білгород-Дністровського Одеської області.

З огляду на прийняття вказаного рішення Сергіївської селищної ради від 07.08.2017 № 204, Відповідач1, із посиланням на частину другу статті 186 Земельного кодексу України, частину восьму статті 46 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, зазначає, що до прийняття рішення відповідною обласною радою після погодження з суміжними органами місцевого самоврядування, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж вважається не прийнятим та залишається проектом, тобто не має жодних правових наслідків.

Окрім того, Відповідач1 вказує на те, що спірні земельні ділянки призначені саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру, наданими Сергіївською селищною радою.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському ГУ Держгеокадастру в Одеській області у Відзиві на позовну заяву від 13.03.2018 заперечувало проти позову, просило відмовити у його задоволенні.

Відповідач2 зазначає, що за інформацією Міськрайонного управління у Білгороді-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.02.2017 № 268/124-18 відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди та других примірників державних актів, станом на 01.01.2013 за Виробничим акціонерним товариством «Орлан» на підставі рішення Білгород-Дністровського міського суду та рішення Білгород-дністровської районної ради від 24.06.1995 за № 183-ХХІІ було зареєстровано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8. Даний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 4 від 01.09.1995.

Позиція Відповідача2 полягає у тому, що в процесі реорганізації в результаті перетворення до ТОВ «ОРЛАН ЗТ» шляхом правонаступництва перейшли усі майнові права попередника (ВАТ «Орлан»), в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ОД № 05-04 від 01.09.1995. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою, набуте ТОВ «ОРЛАН ЗТ» у встановленому порядку не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом України від 25.10.2001 не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.

Відповідач2, із посиланням на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005, зазначає, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України. Особи, (юридичні та фізичні), яким були надані в постійне користування земельні ділянки до набрання чинності діючим Земельним кодексом України користуються цим правом до тих пір, поки вони існують.

Також Відповідач2, із посиланням на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, вказує, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво. Отже, право постійного землекористування для ВАТ «Орлан» та його правонаступників не припинилося.

Відповідач2 наголошує, що рішенням 7 сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109 «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» вирішено надати дозвіл ВАТ «Орлан» закритого типу на замовлення виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що знаходяться в постійному користуванні ВАТ «Орлан» ЗТ на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995. За інформацією Управління від 02.02.2018 № 268/124-18 відповідно до даних державного земельного кадастру на підставі розробленої приватним підприємством «Земград» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої на підставі рішення Сергіївської селищної ради від 25.12.2006 № 109 та інших передбачених законом документів, були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7. Отже, з урахуванням наведених обставин, Відповідач2, із посиланням на статті 79-1 Земельного кодексу України, статтю 50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, статті 1, 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, пункти 116, 118, 119 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зазначає про правомірність дій кадастрового реєстратора в частині реєстрації вказаних земельних ділянок.

Третя особа - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області надала до суду пояснення по справі від 12.02.2018р., згідно яких з посиланнями на положення ст..ст. 12,17,22 Земельного кодексу України зазначає що враховуючи відсутність повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками , та той факт, що прийняте рішення по справі не може вплинути на права та обов'язки Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області залучення її в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідачів, суд

в с т а н о в и в :

24.06.1995 рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок для сільськогосподарського користування» № 183-ХХІІ передано виробничо-акціонерному товариству «Орлан» для сільгоспвикористання у постійне користування земельні ділянки загальною площею 188,5 га, в т.ч. ріллі 188,5 га із земель МПО ДКХ курорту Сергіївка. Також вирішено видати виробничо-акціонерному товариству «Орлан» державний акт на право постійного користування землею /т. І а.с. 147/.

На підставі та відповідно до вказаного рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-ХХІІ Виробничому акціонерному товариством «Орлан» було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995. Даний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 4. /т. І а.с. 31-35/.

Суд не приймає довід Позивача про те, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995 виданий інший юридичній особі ніж ВАТ «ОРЛАН» закритого типу, зокрема, з підстав не зазначення у вказаному державному акті типу акціонерного товариства, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доказування обставин, зокрема, щодо видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995 інший юридичній особі ніж ВАТ «ОРЛАН» закритого типу, або наявності чи відсутності у Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу (код ЄДРПОУ 14365515) скороченої назви - Виробниче акціонерне товариство «ОРЛАН», на які посилається Позивач, як на підставу своїх вимог, покладається саме на нього. Однак, вказані обставини Позивачем суду належними та допустимими доказами не доведені.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною першою статті 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно із частинами другою, третьою статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 108 Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Судом встановлено, що Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ», прийняті, зокрема, наступні рішення, що оформлені Протоколом від 31.03.2011 № 1, а саме: у зв'язку з прийняттям на загальних зборах акціонерів Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу рішення про припинення шляхом перетворення у ТОВ, створити ТОВ «ОРЛАН ЗТ», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу, затвердити передавальний акт станом на 31.03.2011, затвердити статутний капітал, затвердити статут товариства, тощо. /т. ІІ а.с. 27/.

Відповідно до пунктів 3, 4 Передавального акту, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу, протокол від 31.03.2011 № 1/11, рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ», протокол від 31.03.2011 № 1, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 31.03.2011, ВАТ «ОРЛАН» закритого типу передає ТОВ «ОРЛАН ЗТ» всі майнові права та обов'язки. ТОВ «ОРЛАН ЗТ» стає повним правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ВАТ «ОРЛАН» закритого типу. ТОВ «ОРЛАН ЗТ» стає правонаступником права власності на нерухоме майно, а також проектної, кошторисної документації на будівлі і споруди, всіх погоджень державних і комунальних служб щодо усіх будівель і споруд, в тому числі незавершених будівництвом. ТОВ «ОРЛАН ЗТ» стає правонаступником всіх топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та всіх погоджень цієї документації державними та комунальними службами. ТОВ «ОРЛАН ЗТ» стає правонаступником всіх прав землекористування, що посвідчені Державним актом на право постійного користування землею. /т. ІІ а.с. 28-29/.

Згідно із пунктами 1.2, 1.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ», затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «ОРЛАН ЗТ», протокол від 31.03.2011 № 1, зареєстрованим 15.04.2011 номер запису 15521450000001615, товариство створено та діє відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», інших законів України, шляхом перетворення Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу (код ЄДРПОУ 14365515) у Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ», з додержанням вимог чинного законодавства. Товариство є повним правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу (код ЄДРПОУ 14365515). /т. ІІ а.с.15-26/.

Як випливає зі змісту відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Виробниче акціонерне товариство «ОРЛАН» закритого типу, скорочене найменування ВАТ «ОРЛАН», ідентифікаційний код 14365515, зареєстрована 17.12.1992, припинена 15.04.2011, номер запису 15521120013000266, юридичною особою правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ», код ЄДРПОУ 14365515. /т. І а.с. 25-30/.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ» (код ЄДРПОУ 14365515) створено в результаті перетворення Виробничого акціонерного товариства «ОРЛАН» закритого типу (код ЄДРПОУ 14365515), та є правонаступником усіх прав та обов'язків попередньої юридичної особи.

Суд не приймає довід Позивача щодо того, що дія Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995 та оформленого ним права постійного користування земельними ділянками припинилася з 15.04.2011 у зв'язку із припиненням юридичної особи - ВАТ «ОРЛАН» в результаті її перетворення у ТОВ «ОРЛАН ЗТ», з огляду на наступне.

Суд вважає можливим на підставі частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, застосувати до спірних правовідносин аналогію закону, а саме норми статті 141 Земельного кодексу України, якими врегульовано підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, відповідно до пункту «в» - у зв'язку із припиненням діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, згідно із якою, зі змісту частини 1 статті 141 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у разі, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини наявності правонаступництва ТОВ «ОРЛАН ЗТ» щодо усіх прав та обов'язків попередньої юридичної особи - ВАТ «ОРЛАН» закритого типу, дія Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995 та оформленого ним права постійного користування земельними ділянками не припинилася з 15.04.2011.

Щодо доводів Позивача про не зазначення у абзаці 4 пункту 4 Передавального акту правонаступником яких прав землекористування стає Відповідач1 і яким конкретно державним актом такі права посвідчені (реквізити державного акту), а також про те, що зазначення ТОВ «ОРЛАН ЗТ» у власних документах будь-яких тверджень про перехід прав та обов'язків, зокрема, прав землекористування, жодним чином не означає, що такі права дійсно перейшли, суд вказує, що таке правонаступництво і перехід усіх прав та обов'язків виникає та здійснюється лише в силу положень Закону, а саме норм частини другої статті 108 Цивільного кодексу України, у зв'язку із наявністю самого факту перетворення юридичної особи.

Посилання Позивача на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі за № 6-2329цс16, є помилковим, адже стосуються інших правовідносин, а саме, спадкування (спадщини) - переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Слід зазначити, що відносини спадкування не є тотожними відносинам переходу прав та обов'язків до правонаступника у результаті перетворенням юридичної особи, тобто зміною її організаційно-правової форми.

Суд не приймає доводи Позивача щодо того, що земельним законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки, і ВАТ «ОРЛАН» та ТОВ «ОРЛАН ЗТ», які не є суб'єктами права постійного користування земельними ділянками, з урахуванням положень пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, повинні були переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, оскільки законодавчо, організаційно та фінансово вже забезпечено оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Не є таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства довід Позивача про те, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, ВАТ «ОРЛАН» повинно було переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, оскільки законодавчо, організаційно та фінансово вже забезпечено оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки.

По-перше, відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, в редакції на момент ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, норми пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформлення права постійного користування земельними ділянками до 01.01.2008 вже є не чинними. А нова норма, яка би зобов'язувала зробити те саме та у певний строк відсутня у чинному законодавстві.

По-друге, слід зазначати, що у підпункті 5.6 пункту 5 рішення від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України. Отже, за відсутності законодавчого забезпечення безоплатного проведення робіт із землеустрою, виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування, суперечність, на яку вказав Конституційний Суд України, не усунена.

З огляду на наведене, оскільки право постійного користування набуте у порядку, встановленому законом, який діяв до 01.01.2002, дати набрання чинності діючим Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III, воно не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права на інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства і переоформлення його на право власності або оренди. Отже, державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 від 01.09.1995, виданий ВАТ «ОРЛАН» відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним для його правонаступника - ТОВ «ОРЛАН ЗТ».

Чинність державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 від 01.09.1995, виданого ВАТ «ОРЛАН», зумовлює й відсутність необхідності одержання такого державного акта правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЛАН ЗТ». А відтак, за таких обставин, суд не приймає довід Позивача про не одержання ТОВ «ОРЛАН ЗТ» акта на право постійного користування земельною ділянкою відповідно до частини третьої статті 126 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла після внесення змін Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI.

Суд також не приймає довід Позивача щодо відсутності у ТОВ «ОРЛАН ЗТ» реєстрації права постійного користування земельною ділянкою відповідно статті 126 Земельного кодексу України, у редакції викладеній згідно із пунктом 5 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, який набрав чинності 01.01.2013, якою передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, у редакції Закону України від 04.07.2012 № 5037-VI, яка діяла станом на 01.01.2013, дату набрання чинності змін до статті 126 Земельного кодексу України, а також згідно із частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом або ж до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Отже, з огляду на встановлені судом обставини реєстрації Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995 в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 4, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права постійного користування, вказане право є дійсним та не потребує обов'язкової повторної реєстрації за нормами нового Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» від 25.12.2006 № 109. Як вже зазначалось вище Позивач стверджує, що вказане рішення в дійсності не приймалося, а було сфальсифіковане та «підставлене» у документацію органу місцевого самоврядування, що на його думку підтверджується відкритим кримінальним провадженням.

Проте, суд не погоджується з відповідними посиланнями. Так, по-перше, частиною 6 ст. 75 ГПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, зазначена норма цілком кореспондується в ст. 2 Кримінального кодексу України. Отже, вину особи у чиненні інкримінованого злочину, а також всі його інші ознаки, може бути встановлено лише в обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, відносно прийнятого оскаржуваного рішення.

По-друге, Позивач зазначав, що про існування оскаржуваного рішення керівництву селищної ради стало відомо лише після 18.11.2016 у зв'язку із письмовим зверненням до Сергіївського селищного голови групи фізичних осіб - мешканців смт Сергіївка, які були депутатами селищної ради V скликання: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 (13 осіб) та в якості доказу надав до суду посвідчені нотаріально заяви свідків - які були депутатами Сергіївської селищної ради V скликання, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_14 (4 особи).

З протоколу засідання 7-ї сесії Сергіївської сільської ради V скликання від 25.12.2006р. /т. І а.с. 126-137/ вбачається, що присутніми були 23 депутати та сільський голова, відсутні дві особи. За прийняття оскаржуваного рішення проголосували 24 депутати.

З 24 депутатів які голосували, письмове звернення підписали та надали покази в рамках кримінального провадження 13 депутатів. В той же час до суд з письмовими показами звернулись лише 4 особи.

Пунктом 12 ст. 46 Законом України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Віт так з урахування письмових нотаріально заяви свідків - які були депутатами Сергіївської селищної ради V скликання, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_14 (які є належними доказами), у суду відсутні підстави вважати що рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання «Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства «Орлан» закритого типу» від 25.12.2006 № 109 не було прийнято, оскілки було проголосоване 20 (двадцятьма) тобто більшістю депутатів. Доказів на підтвердження зворотного, Позивачем до суду надано не було.

Щодо інших 11 осіб які підписували заяву та надавали покази в рамках кримінального провадження, колегія судів зазначає, що господарський суд, з урахуванням його компетенції, позбавлений можливості встановлювати факти які встановлюються в кримінальному провадження.

Отже, на думку суду, твердження Позивача про неприйняття та сфальсифікованість оскаржуваного рішення, за умови відсутності вироку суду, є передчасним.

Крім того, суд не погоджується з позицією Позивача щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання скасувати записи в Державному земельному кадастрі щодо відомостей про земельні ділянки, форму власності земельних ділянок та суб'єкта речового права на них, згідно якої, із посиланням на статтю 79-1 Земельного кодексу України, статтю 21, частини третю статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, Позивач зазначає, що спірні земельні ділянки сформовані з порушенням закону, відомості, які внесені до ДЗК, є недостовірними та внесені без належних правових підстав. При цьому, Позивач вказує на те, що Сергіївська селищна рада як власник земельних ділянок не подавала до державного кадастрового реєстратора заяву про реєстрацію таких земельних ділянок, а також не надавала ТОВ «ОРЛАН ЗТ» дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельних ділянок при передачі їх у користування (в тому числі на праві постійного користування) із земель комунальної власності, з наступних підстав.

Рішенням 7 сесії Сергіївської селищної ради V скликання 25.12.2006 №109 вирішено надати дозвіл виробничому акціонерному товариству «Орлан» закритого типу на замовлення виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що знаходиться в постійному користуванні ВАТ «Орлан» ЗТ на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_8 від 01.09.1995.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Виходячи з вищевикладеного, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Крім того, статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що у разі відведення земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тільки після розроблення, погодження та затвердження відповідно до вимог чинного земельного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається рішення про передачу земельної ділянки у власність та державної її реєстрації.

З набранням чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, визначено новий порядок ведення державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 6 Закону).

За нормами статті 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Звертаємо увагу суду на те, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють, свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених частиною 8 статті 9 та частиною 2 статті 24 Закону.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Відповідно до законодавства державну реєстрацію земельної ділянки здійснює державний кадастровий реєстратор територіального органу земельних ресурсів. Державний кадастровий реєстратор наділений широкими повноваженнями щодо проведення реєстрації земельних ділянок. Саме він приймає рішення про державну реєстрацію земельної ділянки або рішення про відмову у такій реєстрації.

Послідовність проведення державної реєстрації земельної ділянки визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Право на подання такої заяви мають: особа, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноважена нею особа; власник земельної ділянки, користувач земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноважена ними особа; орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про державну реєстрацію земельної ділянки перевіряє: повноваження особи, що звернулася з такою заявою; наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, визначеним законодавством, державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її шляхом реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй реєстраційного номера та фіксацією лази її реєстрації.

Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою її прийняття.

Законодавством визначено строк проведення державної реєстрації земельної ділянки, який становить 14 календарних днів з дня реєстрації заяви.

Протягом визначеного строку державний кадастровий реєстратор опрацьовує подані документи і за результатами проведеної роботи здійснює державну реєстрацію земельної ділянки.

Згідно з відомостей про земельну ділянку, державна реєстрація земельної ділянки була здійснена 03.11.2016 року.

Відповідно до пункту 116 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Згідно пункту 118 цього Порядку внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

За інформацією Управління від 02.02.2018 № 268/124-18 відповідно до даних державного земельного кадастру на підставі розробленої приватним підприємством «Земград» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої на підставі рішення Сергіївської селищної ради № 109 від 25.12.2006 року та інших передбачених законом документів, були сформовані та зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд доходить висновку про правомірність дій кадастрового реєстратора в частині реєстрації вказаних земельних ділянок.

Інші посилання Позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області є не обґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67780, Одеська обл.,м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 05383649) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАН ЗТ" (67800, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Чорноморська, 4, код ЄДРПОУ 14365515); Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському ГУ Держгеокадастру в Одеській області (67700, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 3а, код ЄДРПОУ 05383649) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Грецька, 24) про зобов'язати вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Сергіївську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67780, Одеська обл.,м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 05383649)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 серпня 2018 р.

Головуючий К.Ф. Погребна

Суддя Р.В. Волков

Суддя Г.Є. Смелянець