Ухвала суду № 75693341, 06.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"06" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1681/18

Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 2, офіс 173, код 33939099)

до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни (01135, АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (03027, АДРЕСА_2)

про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни, в якій просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30586077, видане 22.07.2016, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Змисловською Тетяною Василівною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.09.2011 виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області було прийнято рішення №270 Про оформлення та видачу позивачу свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 в тому числі і щодо АДРЕСА_3. В подальшому, 15.08.2013 Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області позивачу було видано свідоцтво про право власності, серія та №:8028793 на підставі якого і було зареєстровано право власності на квартиру за позивачем. 22.07.2016 державним реєстратором було прийнято спірне рішення про скасування права власності ТОВ «Авер-Сіті» на підставі постанови Вищого адміністративного суду України №К/800/63480/16 від 18.07.2016. Позивач, 04.04.2018 звернувся до Вищого адміністративного суду України про надання інформації та копії постанови суду №К/800/63480/16 від 18.07.2016. Від Вищого адміністративного суду України 15.05.2018 надійшла відповідь на запит, відповідно до якої останній повідомив, що: здійснивши запит у відповідних базах даних діловодства та вхідної кореспонденції суду, надходження чи відкриття касаційного провадження за №К/800/63480/16 не виявлене, відповідно, надати інформацію про ухвалення Вищим адміністративним судом України постанови за №К/800/63480/16 від 22.07.2016 та надати її копію не вбачається можливим.

Позивач зазначає, що постанова Вищого адміністративного суду України №К/800/63480/16 від 18.07.2016. не має статусу документа, достатнього для державної реєстрації припинення права власності та інших речових прав, у силу положень Закону №1952-ІV, оскільки така постанова відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень, фактично не приймалась та не видавалась органом, який уповноважений на здійснення таких дій.

Враховуючи те, що ТОВ «Аверс-Сіті» не подавало заяву про припинення права власності, а Вищий адміністративний суд України не направляв державному реєстратору постанову про скасування права власності для її виконання, позивач стверджує, що заяву про державну реєстрацію прав подано неналежною особою у зв'язку з чим у реєстрації прав мало бути відмовлено.

Позивач наголошує на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 24.01.2017 у справі №815/6165/14, відповідно до якої позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на будівлю, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач зазначає, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції, і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом. У зв'язку з відсутністю спору між ТОВ «Аверс-Сіті» та державним реєстратором щодо управлінських функцій, позивач вважає, що дана справа підсудна господарському суді Київської області з урахуванням суб'єктного складу сторін та виключної підсудності за місцем знаходження майна.

Таким чином, позивач вказує, що вимоги у цій справі випливають із відносин, які мають приватноправовий характер, а оскаржувані дії державного реєстратора щодо внесення запису у єдиний державний реєстр речових прав та їх обтяжень, яким ТОВ «Аверс-Сіті» було позбавлено права власності на спірне майно, є лише наслідком реалізації позивачем прав на спірне нерухоме майно, а тому така справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

До позовної заяви позивачем долучено клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати з Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпніської міської ради Київської області належним чином завірену копію реєстраційної справи №134032732109 щодо об'єкта нерухомого майна у вигляді АДРЕСА_3, яка була сформована та надіслана державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною.

Також, до позовної заяви ТОВ «Аверс-Сіті» долучило заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2. Вказана заява обґрунтована тим, що після припинення права власності на спірну квартиру за ТОВ «Аверс-Сіті» право власності на неї було зареєстровано за ОСОБА_2, який є власником станом на сьогоднішній день. Позивач вважає за необхідне залучити власника до розгляду даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи щодо пред'явлення віндикаційної вимоги.

Суд вказує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. (ч.1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до п.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Позивач оскаржує рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30586077, видане 22.07.2016, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Змисловською Тетяною Василівною, яка у позовній заяві заявлена як відповідач.

Згідно ст. 3 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відтак, по суб'єктному критерію зазначений спір не підвідомчий господарському суду.

Відповідно до другого критерію, місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції, та вимоги ст.ст. 27, 30 ГПК України, згідно з якими господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам норм Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Позивач у позовній заяві зазначає, що оспорюючи у даній справі офіційне визнання і підтвердження державою факту скасування права власності ТОВ «Аверс-Сіті» на нерухоме майно - АДРЕСА_3, позивач намагається відновити своє право власності. Тобто, джерелом спірних відносин та поданого позову за твердженням позивача є захист приватного права власності на нерухоме майно (квартиру).

Оскільки позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, є спором про відновлення майнового права позивача, то суд звертає увагу позивача на наступне.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відтак, з аналізу п. 6 ч. 1 ст. 20 та п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що господарським судам підвідомчі справи з позовними вимогами щодо реєстраційних дій, пов'язаних з спірним майном та майновими правами, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору (вимоги) щодо порушення або відновлення права власності чи іншого речового права на майно.

Разом із тим, 02.08.2016 і по теперішній час право власності на спірну АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 22.08.2011 укладеного ОСОБА_4 з ТОВ «Аверс-Сіті» та договору про відступлення права вимоги від 29.08.2011, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Суду не подано доказів того, що ОСОБА_2 у спірних відносинах діє як субєкт підприємницької діяльності - фізична особа- підприємець.

Якщо фактичною стороною спірних відносин є фізична особа, яка не є підприємцем, то спір буде підвідомчий судам цивільної юрисдикції.

Відтак, приватно-правовий спір про право власності на квартиру у даних спірних відносинах не має характеру спору, що виник з господарських правовідносин, склад його сторін не відповідає суб'єктному критерію, відтак, спір не підвідомчий господарському суду.

Одночасно, всупереч власним твердженням про приватноправовий характер даного спору, позивач твердить про відсутність будь-якого спору про право з відповідачем - приватним нотаріусом Змисловською Т.В., яка діяла у спірних відносинах як державний реєстратор в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач твердить, що приватний нотаріус Змисловська Т.В., яка діяла як державний реєстратор, не перевіривши достовірність документів, не перевіривши особисті дані та повноваження особи, яка звернулась до неї для здійснення реєстраційної дії, здійснила реєстраційну дію скасування права власності ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 18.07.2016 №К/800/63480/16, яка цим судом ніколи не приймалася, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

Відтак, для вірного визначення підвідомчості даного спору, позивачу слід визначитися із сторонами, правовою природою та юридичними підставами даного позову, оскільки приватноправовий спір про право власності на квартиру, зареєстровану за фізичною особою, підвідомчий суду загальної юрисдикції за правилами ЦПК, а спір про оскарження дій державного реєстратора, який вчинив реєстраційну дію на підставі неіснуючого документу за зверненням невідомої особи, підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1, частинами 3, 4, 5, 6 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути заявнику товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» позовну заяву від 31.07.2018 разом з доданими до неї матеріалами (всього на 42 аркушах).

Ухвала в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до частини 5 ст. 175 та пункту 7 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Конюх